Лиш народ України може вирішити, як закінчиться війна, та його можна підготувати до певної думки

Нами намагаються маніпулювати

Нас обережненько схиляють до певної думки. Методи можуть використовувати різні. Жабу відразу в кип'яток ніхто не кине. І нас поступово підігріватимуть.

Читайте також Найстрашніший у світі тероризм – російський: він має одну особливість

Вважаю, що нами намагаються маніпулювати, і надалі буде ще "цікавіше". Телеграм-канали, блогери, телебачення, сайти чомусь частіше почали говорити про територію, яку ми не зможемо повернути.

Після чергового воєнного злочину росіян багато ресурсів в унісон почали трубити про переговори. В ООН вбивцям надали слово, і вони наводять деякі цитати з наче б то "українських телеграм-каналів". Це дуже емоційно, важко стримати свій гнів. Але чим більше емоційних постів та відео, – тим легше відвести нас від чогось такого, де варто глибоко проаналізувати, що, в біса, відбувається.

Впевнений, що інформація під час війни має бути контрольована та захищена від ворога. Але хто контролює інформацію – має можливість впливати на суспільну думку.

Що відбувається?

1. "Прощупування" закиданням різних версій варіантів домовленостей. Тут найголовніше, що стоїть завдання лише посіяти ці розмови, спрямувати думки людей в "правильне" русло. Важливо те, щоби про це почали говорити експерти, політологи, екстрасенси… Я спостерігаю таку активність.

До теми Росія запустила ланцюжок подій, щоб змусити Україну до "миру"

2. Дискредитація військових. Формат аватарів нині не підходить, бо військові мають доволі високий рівень довіри. А от, наприклад, однобічне висвітлювання роботи ТЦК цілком працює. Це військові, більшість із них воювали, серед них є поранені. Але чи не склалася думка, що всі вони неадекватні "людолови" та хабарники?

Вважаю, що потрібно більше зосередитись на рекрутингу. Повинна бути реформа, але тут більше про "підсвічування" негативу.

А ще цікавим є розкол між самими військовими на кшталт написів на авто "ми не ТЦК". Такі висвітлення дають більший поділ і розбіжності між цивільними та військовими. Поширення в ЗМІ злочинів військових та неадекватних дій ветеранів, що демобілізувалися. На екрани будуть частіше допускати тих, хто не дуже адекватний, або тих, хто говорить, наприклад, що всі цивільні поганці, "ухилянти" таке інше, тим самим ще більше розколюючи суспільство на два табори.

Армію від народу почнуть віддаляти (медійно) і все більше на перший план будуть виходити – політики, дипломати, артисти, експерти… Уже сьогодні формується думка, що є мирні міста, і не варто людям у формі там показуватися.

Щось схоже було після 2015 року. Сподіваюсь, ви розумієте, про що я, і таких прикладів подальших дій можна навести багато, хоча деякі методи вже активно працюють.

3. Життя українців за кордоном. До чого тут це? А тут, думаю, головне, з чого почнеться несподіваний кінець. Питання лише в тому, який фінал виберуть "режисери". Я впевнений, що після вторгнення в Грузію всі думали, що країна змінила свій вектор назавжди, але є глибоко "законсервована" агентура, політтехнологи, політики, що діяли там і будуть це робити в Україні.

Цікаво Без російських "друзів": Білорусь і Китай починають цікаве зближення

Насамкінець будуть випадки висвітлення історій про мирне співіснування росіян, що втекли від режиму, і наших громадян, які не хотіли воювати та виїхали з України. Обережно почнуть показувати, як, наприклад, жителі Московії помогли нашим біженцям вибратися з непідконтрольних територій у Європу. Це буде максимально витончено та обережно. Головне у цьому всьому – показати чи розказати так, щоб ми це обговорювали. І, на мою думку, це головний індикатор важливих змін.

Необов'язково в такому порядку чи саме такі приклади. Для нас найголовніше – вчасно розпізнати цих покидьків. Заблокувати сумнівні інфоресурси, аналізувати і "не їсти" отруту, яку нам підсовують.

Лише народ України може вирішити, чим закінчиться війна, але ж народ можна підготувати до певної думки!