Чи була у Союзі зрівнялівка? Та це ж казка! І місія наче зрозуміла і благородна – дати всім рівні можливості, платню, доступ до благ. Просто поставити між усіма людьми знак "дорівнює".
Читайте також: Згадати Все. У бій ідуть лише "старі"
"Зрівнялівка – це характерне явище для будь-якого тоталітарного суспільства. Це чітко відбито в Орвелла. Всі рівні, але і рівніші від рівних. Бо хтось має цими рівними керувати", – розповів письменник Сергій Пантюк.
До речі, при Сталіні ніякої зрівнялівки ще не було. Інженери справедливо отримували у десятки разів більше, ніж прості робітники. Але індустріалізація раптом змінилася розвинутим соціалізмом. Пролетарі, робітники, справжні трудяги. У Союзі стали пропагувати культ людини з молотом.
Це було зрівняння людей інтелектуальної праці і фізичної. Й інколи фізична праця переважала над інтелектуальною. Музикант, який закінчив консерваторію і працював у філармонії міг отримували копійки. Або лікар, який проходив училище, інститут, ординатуру міг також отримувати копійки. А шахтар чи електровозник отримував значно більші гроші,
– згадує Анатолій Матвійчук, Народний артист України.
Зарплати у Союзі починалися десь від 70 рублів. Це у прибиральниць і зовсім низькокваліфікованих кадрів. Стандартна платня інженера не набагато більша – десь від 110. А кому ж перепадало найбільше?
"Я мав можливість бачити ці простирадла із зарплатами. Звичайні токарі п'ятого чи шостого розряду отримували в межах 300 рублів. Це була не те, що зрівнялівка, це було псевдовиділення. Країна робочого класу. І цей робочий клас треба якось мотивувати", – додав письменник Пантюк.
Читайте також: Згадати Все. Реклама: від початків до 90-х
Ну а чим мотивували наприклад психологів? Борис Херсонський, психіатр, поет і перекладач, згадує, коли закінчив інститут і поїхав у район працювати, його заробітна платня була 110 рублів. "Дещо все-таки нам перепадало. Були якісь хабарі. Це було село. Нам приносили курку, рибу колись. І ніхто не відмовлявся", – розповів він.
У селах слово зрівнялівка не дуже любили. Бо її там просто не існувало. Зі спогадів Пантюка, життя селян було дуже несправедливим: "Бабусі, які сапали, пололи, спини не розгинали, – отримували мізер".
А от, які кошти отримували голови різних рангів, статусів і розрядів у Союзі – дивіться у програмі.