Сінченко – корінний житель Донецька. Вчився у Сімферопольському університеті на політолога. Його відрахували, бо після окупації Криму відмовився писати заяву про переведення до російського вишу.
Важливо В українця Черкаса, який 4 роки у полоні бойовиків, проблеми із серцем, – Денісова
Як затримали українця
У 2016 році Сінченко приїхав до Донецька та відновив документи щодо інвалідності. Ще з дитинства він має захворювання хребта. 2 грудня його затримали озброєні люди. Чоловіка запроторили у СІЗО Донецька.
Там Григорій пережив жорстокі катування. За словами обмудсменки Людмили Денісової, його тримали у наручниках та неодноразово пропускали крізь тіло чисельності розряди струму. Під час цього він навіть отримав розрив легень, що в подальшому спричинило туберкульоз.
Сінченка вдалось звільнити під час великого обміну 2017 року.
Другий полон
Чоловік вирішив помститися за все, що довелося пережити та знову поїхав до Донецька. У жовтні 2019 року він налаштував акцію проти тортур та підірвав станцію стільникового оператора "Фенікс".
Потім чоловік виклав у мережі відповідне відео, зазначивши, що зробив це, аби привернути увагу до нелюдських тортур у підвалах окупантів. Тоді бойовики затримали чоловіка та він вдруге опинився в полоні.
Втеча та повторний полон
Наприкінці травня 2020 року хлопцю вдалось втекти з донецького СІЗО, але за місяць його знову затримали. Зараз Сінченко фактично перебуває в полоні.
Сінченко хотів вчинити самогубство
Денісова наголосила, що жорстокі тортури довели чоловіка до спроби самогубства. У відчаї Григорій власною кров'ю написав на стінах камери СІЗО №5 ім'я ката – Стас Кошовий.
Звертаюся до координатора від ОБСЄ в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Шарлотті Реландер та керівництва МКЧХ в Україні сприяти наданню медичної допомоги та звільненню Григорія Сінченка,
– наголосила обмудсменка.
Григорій Сінченко / Фото надане Людмилою Денісовою
Текст поста Людмили Денісової:
Занепокоєна критичним станом здоров’я громадянина України Григорія Сінченка, якого незаконно утримують у підвалі СІЗО в тимчасово окупованому Донецьку.
Корінний донеччанин був студентом сімферопольського університету, де вчився на політолога. Після тимчасової окупації Криму відмовився писати заяву на переведення до російського вишу, за що був відрахований.
У 2016 році Григорій приїхав у Донецьк, щоб відновити документи з інвалідності, оскільки з дитинства має захворювання хребта і 2 грудня був затриманий невідомими озброєними людьми за звинуваченням у роботі на користь України.
У СІЗО м. Донецька, куди його помістили, Григорій пережив жорстокі катування: його підвішували за наручники, били до втрати свідомості та пропускали крізь тіло численні розряди струму. Під час одного з катувань отримав розрив легень, що в подальшому спричинило туберкульоз. Григорія вдалося звільнити під час великого обміну в грудні 2017 року.
Проте хлопець вирішив помститися за все те, що довелося пережити в полоні та знову поїхав до Донецька. Там в жовтні 2019 року він влаштував акцію проти тортур - підірвав станцію стільникового оператора "Фенікс". Відео виклав у YouTube, підписавши: "Це зроблено з метою привернути увагу до нелюдських тортур у підвалах МДБ. Народ Донбасу має вийти на акцію протесту проти тортур чи фашистська республіка залишиться без зв'язку".
Григорія одразу ж затримали співробітники так званого "Міністерства державної безпеки в ОРДО" і він вдруге опинився в полоні.
Наприкінці травня 2020 року хлопцю вдалося втекти з донецького ізолятора тимчасового тримання, але за місяць його знову затримали.
Тепер Григорій Сінченко фактично втретє перебуває в полоні підконтрольної Росії окупаційної адміністрації.
Жорстокі тортури довели його до спроби самогубства. Перебуваючи у повному відчаї, Григорій власною кров’ю написав на стінах камери СІЗО №5 ім'я ката – Стас Кошовий.
Такі дії стосовно Григорія Сінченка є порушеннями не лише українського законодавства, але й норм міжнародного права, в тому числі Женевських Конвенцій 1949 року про правила ведення війни, Додаткових протоколів до Женевських Конвенцій від 1977 року та Європейської Конвенції із захисту прав та основоположних свобод людини 1950 року.
Звертаюся до координатора від ОБСЄ в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Шарлотти Реландер та керівництва МКЧХ в Україні сприяти наданню медичної допомоги та звільненню Григорія Сінченка.