В Україні планується підвищення зарплат як для військових в тилу, так і для піхотинців, щоб заохотити більше людей долучатися до ЗСУ. Крім того, готують нові контракти для військових, які передбачатимуть відстрочку після закінчення контракту. Проте мобілізація все одно залишатиметься переважно примусовою.

Журналіст і сержант ЗСУ Павло Казарін в інтерв'ю 24 Каналу розповів про нові зміни в мобілізації, що буде з повістками та українськими чоловіками за кордоном. Деталі – читайте далі у матеріалі.

До речі Демобілізації після війни одразу очікувати не варто, – командувач Нацгвардії

За неофіційною інформацією, військовим піднімуть зарплату до 30 тисяч гривень. А зарплата піхотинця зросте до 250 – 400 тисяч гривень.

Google Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Ще не було офіційної комунікації від Міністерства оборони. Наскільки я здогадуюся, детальніше про це говоритимуть наприкінці цього тижня. Зараз ми чуємо лише відгуки від народних депутатів, з якими Міноборони радилося перед запровадженням нової системи.

Деякі фінансові рішення фактично є виправленням певних перекосів, які існують упродовж останніх 4 років у Збройних Силах. Це, наприклад, підняття мінімального грошового забезпечення з 20 до 30 тисяч. Деякі рішення змінюють підходи. І за цим цікаво спостерігати. До прикладу, буде різке підвищення бойових премій для піхоти.

Хочу зауважити, що наш батальйон – батальйон безпілотних систем. Ми всі працюємо в інтересах піхоти. Саме піхотинці тягнуть на собі найважчі випробування нашої війни. Їхні умови перебування на позиціях є найважчими.

Наскільки я розумію, солдат, який сидить у "норі" та тримає передній край оборони, буде отримувати від 300 тисяч гривень на місяць. А максимальна зарплата сягатиме 460 тисяч гривень. Це якщо йдеться про штурмові дії. Зараз піхотинець може отримати максимум 190 тисяч гривень на місяць. А так він зможе розраховувати на 300 – 460 тисяч гривень.

Повне інтерв'ю з Павлом Казаріним: дивіться відео

Можливо, в Міністерстві оборони розраховують, що ця сума стане достатньо привабливою для того, щоб більше іноземців заходили на річні контракти саме на піхотні посади.

Чи достатньо тоді 30 тисяч для військових у тилу?

Цього недостатньо. Наш підрозділ зараз перебуває в Донецькій області. Ніхто з нас не живе на 20 тисяч. У нас усі люди залучені до бойових дій. Їм додаються бойові виплати. Але якщо хтось зазнав поранення, та його перевели в тил працювати логістом, діловодом чи інструктором, то 20 тисяч гривень взагалі недостатньо. Ви ледь-ледь зможете на ці гроші існувати. А допомагати родині чи платити за оренду житла у Львові, Дніпрі або Києві буде вкрай проблематично.

Зараз навіть підняття мінімальної зарплати з 20 до 30 тисяч усе одно не зніме проблему офіцерів, які після робочого дня починають таксувати. У нас за останні 4,5 роки була інфляція. Звісно, я хотів би, щоб мінімальна зарплата у війську стартувала від 50 тисяч гривень. Тоді більшість питань знялася б. Але розумію, що це величезне навантаження на бюджет.

У Силах оборони зараз до 1 мільйона людей. Щоб додати 1 тисячу гривень на місяць мільйону людей, потрібен 1 мільярд гривень. Якщо додати 10 тисяч гривень на місяць, то щомісячно потрібно 10 мільярдів. Множимо це на 12 місяців й отримуємо річну суму.

Ситуація могла б стати кращою, якби наші західні партнери погодилися з тим, що потрібно підняти зарплату українському солдату. Український платник податків таку суму не може стягнути. Але поки розумію, що Європа не готова годувати українського бійця. Тому я розумію, що +10 тисяч гривень – краще ніж нічого. Але цього недостатньо, враховуючи рівень навантаження, який лягає на українського солдата чи офіцера.

Усі ці кроки спрямовані на те, щоб залучати якомога більше людей до війська. Хоча б міняти тих, хто зараз перебуває на позиціях. Також неофіційно говорять про терміни служби. Як думаєте, це змотивує піти в армію тих, хто ще не служить?

Ми поки не знаємо, які будуть офіційні рішення. Наскільки я чув, там пропонують однорічний контракт до піхотних підрозділів із подальшим звільненням у запас з певною відстрочкою. Також будуть дворічні контракти для всіх інших, так само з відстрочкою.

Зараз у ЗСУ є трирічні контракти для солдатів та сержантів, але вони не супроводжуються відстрочкою. Тобто, коли ти звільняєшся зі Збройних Сил, приходиш ставати на облік в ТЦК, то наступного дня цілком може прийти повістка. І тебе зобов'яжуть повернутися до армії. Зараз кажуть, що буде відстрочка.

Є питання щодо того, якою буде тривалість відстрочки. Я чув, що може бути шестимісячна відстрочка від повторного призову. А додаткова відстрочка розраховується на базі кількості днів, які військовий провів у зоні бойових дій.

У піхоти вона може розраховуватися 1 до 3. В усіх інших 1 до 1. Тобто 1 день бойових – 1 день відстрочки. Але ж розуміємо, що можуть бути різні сценарії. Наприклад, людина може підписати контракт, піти в ЗСУ та зазнати поранення. Через лікування тоді не вийде накопичити велику кількість бойових днів. Тоді відстрочка буде недостатньою.

Тому було б розумно, якби факт поранення чи отримання державних нагород також впливав на тривалість відстрочки від повторного призову. Враховуючи, що раніше взагалі жодних відстрочок не було і жодних горизонтів закінчення військової служби не було, зараз це виглядає більш притомно. Щонайменше ти можеш якось планувати своє життя.

Але ось у чому річ: запит військових був на те, аби отримати відповідь, скільки часу потрібно віддати ЗСУ, щоб потім розрахуватися остаточно та отримати достатньо довгу або безстрокову відстрочку. Щоб держава прийшла, постукала по плечу й сказала, що ми повністю розраховані.

Поки я не розумію, чи оголосить Міністерство оборони якусь умову, яка дозволить відпустити із ЗСУ людей, які, умовно, ще у 2018 – 2019 роках підписали контракти. Потім почалося повномасштабне вторгнення, та їхні контракти були визнані безстроковими. Й вони там вже не 4,5 роки, а по 7 – 8 років служать. Хочеться, щоб вони нарешті отримали можливість потиснути руку державі та поїхати до своїх родин.

Що кажуть ваші побратими щодо демобілізації? Якою вона має бути? Й чи реально зараз провести її у війську?

Це залежить від двох факторів. По-перше, треба порахувати, скільки людей, які підписали контракти з 2014 по 2021 рік, залишилися у війську. Їхні контракти зараз оголошені безстроковими. Важливо зрозуміти, скільки їх кількісно; скільки з них отримали обмежену придатність та не перебувають на бойових. Можливо, їх не так і багато, то можна було б відпустити їх додому без втрати боєздатності підрозділів.

Так само треба порахувати людей з інших категорій: скільки з них служать з 2022 року; хто повністю придатний або обмежено придатний. І наскільки знизиться боєздатність підрозділів, якщо цих людей почнуть міняти на когось ще? Цифрами володіє лише Генштаб. Тому без них вкрай важко порахувати вплив цих людей на боєздатність війська.

По-друге, українське військо все одно потребує людей. Хтось зазнає поранень, хтось списується за станом здоров'я, комусь вже 60 років і так далі. Нам потрібна зустрічна мобілізація, як би хто не переконував себе в іншому.

Питання в тому, що нам потрібна не кількісна мобілізація, де першого ліпшого беруть і відправляють у військо, попри його стан здоров'я. Потрібна якісна мобілізація. Інколи ВЛК готові визнавати придатними людей із хронічними хворобами або залежностями. Минулого року до нашої на той час роти розподілили 50-річного чоловіка. Він жодного дня не служив. Вже в перший день перебування у підрозділі він взяв лікарняний та рік лікувався за державний кошт.

Чому? На ВЛК його визнали повністю придатним. Відповідно, усі його хвороби стали такими, що набуті під час проходження служби. Він отримав можливість лікувати усі свої болячки за державний кошт. Ми його жодного дня в підрозділі не бачили. Після кількох операцій він перевівся до резервної роти. Такі люди нам, звісно, не потрібні. Не варто наганяти в армію людей, які стають не розв'язанням проблеми, а проблемою.

Отже, мобілізація нам потрібна. Але я б хотів, щоб на здоров'я майбутніх бійців звертали дуже належну увагу.

Тривають розмови також про реформу щодо ВЛК та ТЦК. Мають покращити умови для мобілізованих у розподільчих центрах. Чи вплине це на приплив людей до війська?

Мобілізація у нас все одно в переважній більшості буде примусовою. Просто зараз люди, які вагалися, чи йти в армію та не хотіли прирікати себе на безстрокову службу, отримають аргумент на користь армії. Мовляв, буде дворічний контракт, а потім можна повернутися в родину принаймні на певний час.

Лише добровольцями нашу війну виграти неможливо. Кожна велика війна супроводжується примусовою мобілізацією. Але вона не має супроводжуватися якимись знущаннями з її честі та гідності. Увесь цей час людину потрібно нормально годувати, лікувати. У нормальних умовах людина має чекати поїздки до навчального центру і так далі. Тож тут варто навести лад.

Чому у нас відбувається так звана бусифікація? Бо люди не приходять за повістками. Ви їм відправляєте – вони їх викидають. Якби вони приходили за повістками, то ніхто нікого на вулиці не хапав би.

У повістці було б вказано, що за 10 діб людину чекають із речами в такому-то місці. Ви приходите туди та починаєте свій армійський шлях. Але люди нехтують цією процедурою, не стають на облік. Тому доводиться вдаватися до тієї процедури, яку ми бачимо сьогодні. На вулицях рандомно перевіряють документи. У кого вони не в порядку – того забирають на мобілізацію.

Держава може посилити систему повісток і зробити так, щоб не було стимулів викидати їх у смітник. Але це можливо лише через збільшення відповідальності. У людини має бути стимул дотримуватися закону. Або ж потрібна прозора адресна мобілізація. Умовно кажучи, тебе попереджатимуть, що за 3 місяці настане твій час піти до війська.

Ми не позбудемося дискусій навколо мобілізації до кінця війни. Усі, хто хотів воювати, вже воюють. Далі треба воювати руками тих, хто звик до свого цивільного життя, й не хоче його змінювати. Але треба міняти, зокрема й ветеранів, бо їх стає менше.

Я не думаю, що тут можлива якась ситуація win-win. Але знизити точкову напругу в деяких проблемних питаннях цілком можливо. Це якісне ВЛК, нормальні умови перебування на розподільчих пунктах і так далі.

Цікаво, чи дійсно реформують оповіщення від військових ТЦК? Ходять чутки про це, але невідомо, як це буде працювати. Говорять про Офіс призову.

У всьому процесі мобілізації є одна найменш популярна історія. Це ті, хто на вулиці знаходять людину, в якої документи не в порядку, та доставляють її до ТЦК. Абсолютна більшість таких процедур проходить без скандалів. Тому ми в Україні щомісяця мобілізуємо 30 тисяч людей. І кожного місяця з'являється 100 – 200 відео в Телеграмі про скандальні випадки. Тобто 100 – 200 випадків на 30 тисяч загально мобілізованих.

Якщо пошуком і доставкою до ТЦК займатиметься Нацполіція, то ТЦК просто займатиметься оформленням паперів. Вони супроводжуватимуть рекрута; підписуватимуть із ним контракт; оглядатимуть стан його здоров'я. Він у них ночуватиме кілька діб перед відправкою до навчального центру тощо. Та якщо військові й надалі шукатимуть собі побратимів, а не поліція, то можна перейменовувати все скільки завгодно. Але тоді репутаційні наслідки перейдуть на нову структуру.

Серед різних джерел лунають думки, що частину бронювань в Україні можуть скасувати. Говорять про –15% заброньованих. Це близько 200 тисяч людей.

Я сильно сумніваюся, що можна взяти й за місяць залучити 200 тисяч людей до Збройних Сил. У будь-якої системи є гранична адміністративна спроможність.

Ми залучаємо 30 тисяч військових на місяць. Це багато. У нас є певне перенавантаження у навчальних центрах. Навіть 50 тисяч за місяць залучити вкрай складно. Такі ексцеси можливі були в перші тижні війни, коли раптово армія виросла втричі. Було 260 тисяч, а через місяць стало 750 тисяч. Але це скоріше виняток, ніж правило.

Чи можуть розбронювати людей? Безумовно, можуть. Це потрібно було зробити. У нас в армії до 1 мільйона людей. А заброньованих аж 1 мільйон 300 тисяч. Багато з них заброньовані на підприємствах, які не мають нічого спільного з критичною інфраструктурою. Це якісь медіаагенції, культурні агенції; підприємства, які займаються звичайною господарською діяльністю, але не мають жодного стосунку до оборонки.

Тому безумовна ревізія заброньованих потрібна була дуже давно. Чи можуть ті люди, які втратять своє бронювання, бути долученими до війська? Так, безумовно. Але точно не одномоментно. Немає такої пропускної спроможності в Збройних Силах. Це потрібно в один момент таку кількість людей взяти, вдягнути, знайти командирів та розподілити.

Тому думаю, що ці люди здатні покращити якість мобілізованих, які прийдуть до війська. Але спершу хочу дочекатися комунікації Міністерства оборони щодо того, як вони бачать цю нову систему.

Днями обговорювали питання, що Європа може депортувати українських чоловіків призовного віку. Польща, наприклад, схвально ставиться до ідеї обмежити доступ до тимчасового захисту в ЄС. Чи можемо дочекатися такого рішення?

Ні, я не думаю, що йдеться про депортацію. Скоріше йдеться про те, що чоловікам призовного віку будуть обмежувати державні програми допомоги.

У 2022 – 2023 роках багато українських жінок із дітьми, людей з інвалідністю виїздили в Європу. Там їм допомагали, бо багато хто не знав мови та був заручником ситуації. Зараз бачимо, як ухилянти вірою й правдою намагаються уникнути свого конституційного обов'язку. Вони пролізли у Європу, намагаються отримувати там гроші від європейських країн. Хоч у них не було законних підстав перетинати кордон.

Ймовірно, їх позбавлять змоги брати участь у державних програмах підтримки в ЄС. Не вірю, що їх будуть депортувати. Мені важко уявити цю процедуру.