Так, ЗСУ можуть отримати додаткові інструменти та посилити тиск на російських окупантів. Про це та багато цікавого радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.

Варте уваги Шлях деокупації: 9 ключових питань про наступ ЗСУ

Нагадаємо, що у першій частині інтерв'ю ми детально розібрали заколот Євгенія Пригожина, яке майбутнє чекає на нього та Росію загалом, а також назвали ім'я єдиної людини, яка ще лилишається на боці Владіміра Путіна. Деталі – читайте за посиланням.

– Владімір Путін показав договір про нібито "домовленості" України та Росії. Що це був за "договір"?

Жодних договорів ніхто не підписував і не мав на це відповідних повноважень. Особливо враховуючи слово, яке Путін використовував – "парафувати", то це може робити тільки МЗС вже напередодні того, як найвищі посадові особи держави – прем'єри чи президенти – будуть між собою вже цей договір підписувати на найвищому рівні. Тому це абсолютне нерозуміння.

Парафування договору

Попереднє підписання договору, коли учасники, які брали участь у його розробці, ставлять свої ініціали біля окремих статей або на початку договору. Це робиться тоді, коли всі учасники домовилися про зміст договору, але ще не отримали остаточного схвалення від своїх урядів або є інші причини, що затримують остаточне підписання.

Путін показував якийсь формальний друкований папірець. Там немає жодних підписів, бо Україна не домовлялася і не могла ні про що домовлятися з Росією. Бо для нас принциповими були питання ще на перших турах, коли ми їхали в Білорусь, – відвід російських військ на межі 24 лютого 2022 року, а потім перемовини. Ми цього не досягли.

Для Росії була ключова тема – капітуляція України. Ми 16 місяців воюємо – жодної капітуляції. У Стамбулі ми говорили про домовленості гарантій безпеки з низкою країн як концепту на тлі того, що відбувається. Однак інші питання не є проговореними й вирішеними, зокрема щодо Криму та Донбасу.

Щодо армії ніхто нічого не проговорював. Росія хотіла, щоб у нас не було армії. Про це йшлося на перших турах. Безумовно жодних скасувань армії у суверенної держави не може бути.

Це все настільки неактуально і дивно. У людини відсутня логіка. 29 березня ми закінчили розмови у Стамбулі, після цього побачили, що відбувалося у Київській області, яку концепцію війни вибрав Путін – геноциду і знищення нас.

Після цього переговорів вже не було. У Путіна на цьому листочку без підписів стоїть дата 12 – 14 квітня. Взагалі не зрозуміло про що він говорить.

І це дивно – виходить президент іншої країни, який до цього 15 місяців мовчить. Потім приїздять африканські лідери, які мають для нього сакральне значення, бо мовиться про продовольство, якого недостатньо, і пропозиція в ООН. Чому Росія використовує майданчик ООН? Бо це вплив на африканський континент, країни Латинської Америки та країни глобального півдня в цілому.

На зустрічі з конкретною аудиторією Путін говорить, мовляв, "Росія ж не воює, це Україна хоче воювати". Там сидять африканці, які абсолютно несвідомі щодо подій в Україні, і думають, що це начебто "Україна є агресивною, а Росія хоче миру". Це достатньо примітивна технологія і Путін використовував її неодноразово.

Після заколоту дивно слухати Путіна з клаптиком паперу. Нагадаю, все, що було до заколоту – бразильський, індонезійський, африканський, ватиканський сценарії – всі вони були заточені та підтримані особисто Путіним.

Мовляв, ми ж могли домовитися, вели до одного. Україна нібито мала односторонньо відмовитися від низки територій, суверенітету, спротиву. Погодитися на тимчасове припинення вогню, на те, що окуповані території залишаться в Росії тощо. Це абсолютний нонсенс. Це і листочки, які показує Путін, мали б сприяти цим концепціям, тиснути на суспільні думки інших країн.

Утім, Путін помиляється. Ми живемо не в Росії, ми можемо говорити, дискутувати про те, що відбувалося у цій справі. Для нас не існує заборонених тем, особливо тих, що стосуються території чи суверенітету України.

До речі, президент говорив: для нас принциповим є перший пункт "формули миру" – виведення російських військ за межі України в будь-якому вигляді. Нас не хвилює, де Росія перебуватиме за межами кордонів 1991 року.

Тому я спокійно ставлюся до російської пропаганди, бо вони продовжать це робити. З огляду на репутацію Путіна, було б дивно про щось говорити з цією людиною.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

– Коли Пригожин йшов на Москву, на територію України летіли ракети. Він завершив свій похід, але його ім'я не сходить зі шпальт і ми бачимо удар по Краматорську. Це бажання Росії відвернути увагу від внутрішніх проблем чи вони просто діють за графіком обстрілів?

Насамперед це говорить і про графік терористичного ведення війни. Росія запланувала удари по центрах наших міст, нищити цивільну інфраструктуру і громадян. Вони продовжуватимуть це робити. Тому треба уважно ставитися до сирен і дбати про свою безпеку.

Також це спроба вдавати на внутрішній і зовнішній ринок, що все під контролем. Мовляв, росіяни продовжують війну, розуміють, що роблять і нічого не змінилося після заколоту тощо.

Це дуже дивна картинка. Людина, яка пішла на демонстративний військовий переворот, не несе жодного юридичного покарання. Натомість ті, хто виходить з плакатами "ні війні", отримують по 7 – 15 років. Це говорить про те, що в Росії відсутня конструкція держави.

Щодо обстрілів – це прояв афективного стану російського військово-політичного керівництва. Вони продовжать використовувати крилаті та балістичні ракети, щоб показати, що ще на щось здатні. Це психологічна спроба повпливати на самих себе, мовляв, вони ще можуть цю війну якщо й не виграти, то перевести в непрограш Росії й далі тероризувати Україну.

Я хочу, щоб ми зафіксували – Росія не прийшла захопити території чи знищити їх. Вона прийшла вбивати нас з вами.

У цьому і полягає ірраціональна концепція існування російської держави. Саме заради вбивства українців вони зайшли настільки далеко, і йтимуть навіть далі.

Їхня світоглядна ненависть до України настільки сильна, що коли вони можуть запустити ракету в Краматорську піцерію і вбити українських дітей, вони на це легко підуть. Сьогодні для росіян не існує нічого, крім вбивства українців. Тому керівництво України вирішило завершити цю війну саме військовим шляхом.

Росія вдарила по піцерію у Краматорську
Росія вдарила по піцерії у Краматорську / ДСНС

З Росією неможливо про щось домовитись. Не спрацюють жодні миротворчі концепції. Замороження війни буде для Росії лише оперативною паузою перед новим наступом. Ракети, які запускає ворог по наших містах, лише підкреслюють цю ситуацію. Або ми захистимо концепцію України як держави, або Росія переможе й української держави не буде.

Росія використовуватиме терористичні інструменти, аж поки не зазнає поразки. Наші вороги залишають по собі на окупованих територіях випалену землю. І це не просто абстрактна метафора. Відступаючи, вони хочуть, щоб українська промисловість і сільське господарство зазнали якнайбільших втрат. Щоб ми витратили величезну кількість грошей і часу на відновлення.

Навіть програючи, Росія хоче, щоб ми були державою з відкритими ранами по всьому тілу. Саме цього вони хочуть досягти своїми ракетами.

– До речі, супутники зафіксували можливе розміщення військового табору найманців ПВК "Вагнера" на відстані 90 кілометрів від Мінська. Чи можливо, що Пригожин створить нову ПВК для білорусів, яких залучать у російсько-українську війну?

Розгляньмо це питання з точки зору математичного аналізу. Пригожин може набирати (в ПВК – 24 Канал) кого завгодно, якщо матиме фізичну спроможність. Але хто це фінансуватиме?

Нагадаю, що теперішня Білорусь є дотаційною державою, яка отримує все з Росії. Було б дивно, якби Росія повністю викорінила "Вагнера" на своїй території, але продовжила давати Білорусі гроші на фінансування угруповання, яке в будь-який момент може проявити нелояльність до будь-кого.

Це неможливо, хоча наша розвідка продовжує відстежувати все, що відбувається з ПВК "Вагнера", зокрема у Білорусі. Але ми розуміємо, що Лукашенко ніколи не піде на те, щоб мати неконтрольовану силову групу, яку набиратиме хтось на кшталт Пригожина, що показав максимальну нелояльність до свого "хазяїна".

Наша лінія оборони на Півночі країни є достатньо міцною. Президент віддасть відповідні накази або рекомендації звернути увагу на північний напрямок. Сьогодні Україна, з огляду на досвід цієї війни, набагато мобільніше та активніше реагує на подібні речі й покроково відстежуватиме, що робить Пригожин і залишки ПВК "Вагнера" у Білорусі й загалом усе, що відбувається на цьому напрямку.

– Як змінилася ситуація на ЗАЕС і "Кримському титані"? Чи не втратив світ це питання з поля зору через заколот Пригожина?

Головне, що це питання не втратила з поля зору Україна. Ми продовжуємо говорити на різних майданчиках про можливі теракти на критичних об'єктах. Ми інформаційно зафіксували, що Росія здатна на такі дії.

Нам вірять, тому що світ вже побачив теракт на Каховській ГЕС. Сьогодні не має сумнівів, що це можна було зробити лише внутрішньо – там перебували 205 мотострілецький полк Росії та інженерний батальйон, який це робив.

В Україні проводяться протирадіаційні навчання та тренінги для людей, які перебувають у Запорізькій області, що мають забезпечити певну логістику дій, якщо виникне ця ситуація; відпрацьовуються сповіщення на території України. Певні роботи здійснюються, як інформаційні на зовнішньому ринку, так і внутрішньологістичні.

Що важливо, ми юридично зафіксували, що Росія може зробити це (теракт – 24 Канал) задля себе. У них не вийде вчинити злочин і перевести відповідальність за нього на когось іншого. Лише Росія має інструменти та мотиви для того, щоб вчинити ще 2 терористичних акти на великих об'єктах.

Запорізька АЕС
Запорізька АЕС перебуває під контролем окупантів / Getty Images

Росія контролює Запорізьку АЕС та "Кримський титан", і саме вона замінувала ці об'єкти. Це бачать навіть представники МАГАТЕ. Це зафіксовано, тому разом із міжнародними партнерами ми тиснутимемо на Росію задля того, щоб вона зрозуміла, які юридичні наслідки матиме. Мені здається, що підрив ЗАЕС може призвести до обнулення "Росатому" на глобальному нуклеарному ринку.

– Окупанти заявляють про нібито фантастичні цифри "знищеної техніки". Втім, наші Герої роблять свою справу.

Безумовно, ми просуваємось. Так, це йде повільно, але ж ми розуміємо масштаби протистояння. Це величезна народна війна. Ми не можемо за 3 дні розв'язати це питання й обнулити Росію, її армію, ВПК. Просування йде з урахуванням нестачі певних інструментів – далекобійних ракет і тактичної авіації, яка могла б суттєво запобігти використанню ударної авіації Росії. А це мінімізація втрат.

Щодо "знищення техніки" – хай собі росіяни говорять. Вони ж ще 24 лютого 2022 року сказали, що "знищили" усю нашу бронетехніку, артилерію, флот тощо. Нехай собі "знищують" та говорять, мовляв, "усе контролюють". У підсумку ми бачитимемо іншу фінальну історію, де Україна буде на кордонах 1991 року, включно з Кримом.

Це буде сатисфакція, коли ми побачимо, що таке "каміння з неба" для росіян. Вони самі цього хотіли. Ми побачимо, як зникають з території України потенційні колаборанти. Ті, хто ненавиділи країну, але користувалися українським громадянством.

Фундаментально сьогодні йде перезавантаження української держави. Так, такою тяжкою ціною, але ж ми розуміли, що маючи такого сусіда як Росія, неможливо було б інакше все це зробити. Після перезавантаження українська держава виглядатиме інакше з точки зору територій і розуміння суверенітету. Всі, хто вкрали Крим і аплодували цьому, підтримували окупацію областей, втечуть в Росію, де будуть громадянські конфлікти.

Щодо контрнаступу – все йде у межах сценарних планів, які відпрацьовує Генштаб, затверджуються на Ставці. Наша справа мінімізувати втрати, піти раціонально, але це незворотній шлях.

Інтенсивність тиску поступово збільшуватиметься, ми отримуватимемо додаткові інструменти з урахуванням корекції, яку треба вносити. Наприклад, будуть потрібні протимінні ракети, які дозволять суттєво зменшити обсяг мінних полів. Все це робитимемо.

– Якщо оцінювати, що Росія може вчинити теракт на ЗАЕС і "Кримському титані". Яка вірогідність?

Там немає 99%, що росіяни обов'язково вчинять теракт. Вірогідність велика, але ми ж робимо певні кроки – обговорюємо в публічному просторі, президент говорить з партнерами, при особистому спілкуванні проговорюється і партнери реагують відповідним чином. По неформальним каналам зрозуміло, що Росії таки щось пояснюють.

Вірогідність (теракту на ЗАЕС – 24 Канал) не є 100%, але ми маємо говорити та не забувати про це. Після підриву Каховської ГЕС маємо розуміти, коли люди перебувають в нестабільному психо-емоційному стані, вони не керуються особистими доводами.

Тут вся російська еліта перебуває у стані афекту. Інша справа, повернуся до невдалого заколоту Пригожина, він повернув цей афект на внутрішній ринок. Вони на себе дивляться і розуміють, що треба якось з цього виходити, бо це призведе до особистих катастроф. Тому що все розвивається не за сценарієм, який говорив Путін чи хтось з його оточення.

Як діяти у випадку радіаційної аварії / Інфографіка 24 Канал
Як діяти у випадку радіаційної аварії / Інфографіка 24 Каналу

Цей афект може повернутися на благо для нас і просто перенестись на внутрішні війни еліти в Росії. Тому треба говорити про те, що неадекватність Путіна може призвести до дуже швидкої фіналізації життя десятків людей з його близького оточення.

– Прем'єрка Естонії Кая Каллас сказала про сюрприз, який чекає Україну на саміті НАТО. Про що саме йдеться?

Це ж сюрприз. Темою НАТО опікується Володимир Зеленський. Він розуміє, що таке безпековий контур Європи. А також набагато більше розуміє, що сучасна Європа не може себе убезпечити, якщо все це не буде закільцьовано. Ось це він пояснює, тому давайте дочекаємось саміту у Вільнюсі.

Ми неодноразово казали, що без України побудувати захист демократичного світу неможливо. Тому що такого досвіду участі у великій війні, який вже має наша країна, немає ні в кого. А також досвіду використання будь-якої натівської зброї.

Крім того, Україна показала, наскільки швидко можна перебудувати систему управління армії та відійти від радянського стандарту, перейти на натівський.

Сьогодні немає жодних перепон для того, щоб Україна була елементом захисту демократичного світу. Дочекаємося саміту, побачимо хто що буде говорити та після цього сюрприз почекаємо.

– Силовики та ЗСУ перевірять воєнкомів на доброчесність. Одеського військкома Євгена Борисова звільнили, але поставили заступника. Наскільки логічне покарання і що буде далі?

Це не політична вертикаль Офісу Президента чи Кабміну – це суто військова вертикаль у межах Міноборони та ЗСУ, там приймаються відповідні рішення.

На Ставці було чітко сказано: є багато нарікань на роботу Територіальних центрів комплектування – військкоматів. Президент зазначив, щоб провели аудит: що роблять люди, які в них статки та зробити висновки. Він віддав розпорядження військовій вертикалі.

Тому далі треба провести аудит незалежно від особистих відносин. Після цього негайно позвільняти й дати матеріали перевірок відповідним правоохоронним органам. Бо виглядає дивно: людина має статки, не може довести їхнє походження, її звільнили й все. Це нонсенс. Треба спокійно до цього підходити.

Після аудиту дати оцінку на Ставці, доповісти. Після правоохоронці мають пройтися по очільниках військкоматів та їхніх заступниках. Оцінити чи дійсно ці люди відповідають займаним посадам. Все, що стосується роботи Міноборони й ТЦК – це забезпечення Збройних Сил з точки зору ефективності війни.

Не може бути, що хтось на передньому краї віддає своє життя, а хтось в тилу стає доларовим мільйонером. Президент конкретно про це сказав. Ця війна ставить необхідність трансформувати Україну. Однією з концепцій має бути політика справедливості.

Борисова відсторонили. Давайте проаналізуємо чому він все це мав, чи мають заступники та чи буде юридична складова у покаранні. Це було б бажаним, щоб держава стала сервісною для свого суспільства, яке демонструє фантастичну спроможність захищати свободу.

– ЄС пропонує Україні безпекові домовленості. Що мається на увазі?

Це про інформаційні приводи, поки війна не закінчилася. Мені здається, достатньо чітко і конкретно сказав неодноразово Єнс Столтенберг: будь-які розмови щодо вступу/невступу України в НАТО до перемоги – ні про що.

Україна перемогла у війні й тоді зрозуміло, якого типу розмови будуть: юридично оформлені на користь України. Сьогодні з'являтимуться різні ініціативи, бо людям треба працювати й вони працюють, дають ті чи інші ідеї.

На мій погляд, на світ треба простіше дивитися. Є війна, у ній є Україна, яка отримує від партнерів інструменти та зброю. Головне – виграти війну. Відповідно використаємо термін "обнулити Росію в історичному сенсі цього слова".