"Профілактуючи захворювання наступного року, ми не маємо права втрачати людей, життя яких залежить від роботи екстреної медичної допомоги.

Сьогодні українські медики швидкої допомоги навчилися рятувати життя хворих, маючи навіть такий мінімум можливостей – вони знають, як допомогти і людині з інфарктом, і після ДТП з тяжкими травмами.

Але якщо на догоспітальному рівні успіх переважно залежить від вміння фахівця, то що відбувається з пацієнтом далі? Настає етап госпіталізації.

Якщо хтось ще не знає – повідомлю, що навіть у столиці функціонує лише одна лікарня швидкої медичної допомоги. Обладнання та умови в цьому закладі – морально та фізично застарілі.

У сучасній розвинутій країні повинна бути мережа лікарень інтенсивного лікування. І маю надію, що зі створенням госпітальних округів такі лікарні в належній кількості будуть і у нас.

Але крок за кроком….

Підтримую ініціативи уряду про розвиток первинної ланки, про побудову системи профілактики, але вважаю, що за багаторічної відсутності змін та покращення системи охорони здоров’я, здоров’я багатьох людей у нашій державі – у тяжкому стані, величезна кількість захворювань задавнені, де профілактикою вже не допоможеш.

І вирішальну роль у цьому відіграє робота служби швидкої медичної допомоги.

З чого почати, коли йдеться про швидку медичну допомогу в Україні сьогодні?

Із застарілих автомобілів швидкої допомоги без необхідного обладнання?

Із медичних працівників, які працюють у важких умовах за копійки, але все ж лишаються відповідальними і продовжують рятувати життя?

Згадати про акції протесту медиків екстреної медичної допомоги в кількох обласних центрах, пов’язані з відміною надбавок до зарплат? Вони загрожують масовими звільненнями та занепадом служби, але все одно залишилися без належної реакції влади. Картина, на жаль, сумна – команди лікарів на швидких стають рідкістю, а в деяких областях їх залишилося не більше 5%. На виклики приїжджають фельдшер і водій.

Чи з часових стандартів приїзду спеціалістів – 5 або 10 хвилин? Чи більше 30 хвилин у сільській місцевості? Всі ми знаємо, як часто швидку доводиться чекати годинами, особливо у віддалених районах, селах. А, може, поговорити про відсутність необхідної кількості багатопрофільних лікарень та лікарень екстреної медичної допомоги для госпіталізації травмованих і хворих у невідкладних станах, хворих після інсультів, інфарктів, отруєнь і т. д.?

Така "реформа", як медична підготовка поліцейських та рятувальників, запровадження посади парамедика та перепідготовка лікарів та фельдшерів і навіть спільна робота разом з поліцією та пожежною службою, здатна вивести нашу екстрену допомогу на європейський рівень?

Думаю, що ні. Ми маємо спочатку побудувати "фундамент" роботи служби екстреної медичної допомоги і, разом з тим, проводити навчання домедичної допомоги як другорядні, але не основні ініціативи.

Тож побудова служби екстреної медичної допомоги на рівні кожної області має бути пріоритетом у державному бюджеті України із закладеним відповідним фінансуванням!

Декілька разів я зверталась до уряду щодо виділення 392 млн грн – саме така сума необхідна областям для створення централізованих диспетчерських, укомплектування їх сучасним серверним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням для прийому та передачі викликів екстреної (швидкої) медичної допомоги, обладнання автомобілів GPS-навігаторами та датчиками контролю витрат пального.

Стосовно машин швидкої допомоги, то потреба всіх регіонів України на 2017 рік для придбання медичного автотранспорту становить майже 4 млрд грн.

Обов’язково необхідно передбачити кошти для оплати праці медичних працівників у повному обсязі (відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та постанови КМУ від 27.03. 2013 р. № 199).

Парламентський Комітет з питань охорони здоров’я підтримав ініціативу розвитку служби екстреної медичної допомоги та подав відповідні пропозиції до бюджетного комітету та уряду.

Подивимось, чи нас усіх почує Кабмін?", – заявила Сисоєнко