1785 року купець Масленников збудував у місті перший у Російській імперії цукровий завод, а за два роки заснували один з перших медичних закладів – хірургічну школу. У період визвольних змагань 1917-1919 років Кіровоград друкував власні гроші, так звані "розмінні квитки".
Область розташована майже в центрі Українського кристалічного щита, тож багата на корисні копалини. Тут уже розвідали поклади урану, кам'яного та бурого вугілля. Геологи стверджують, що в надрах залягає ще й платина, золото та алмази.
Саме Кіровоградській області Україна завдячує заснуванням у 1882 році першого професійного театру під керівництвом Кропивницького . А вже в той час у звичайнісінькій родині землероба Карпа Тобілевича підростало 6-еро дітей, четверо з яких присвятили себе театру. Іван Карпенко-Карий писав сценарії комедій. Його брат Микола Садовий очолював театр, у якому грала Марія Заньковецька, та перекладав для своєї трупи російськомовні твори, зокрема "Ревізор" Гоголя. Наймолодший брат Панас Саксаганський тим часом блискуче грав на сцені, а їхня сестра Марія Садовська-Барітоллі увійшла в історію як краща виконавиця оперних партій.
Кіровоград – рекордсмен з перейменовувань. Свого часу місто називалося Єлисаветград, Зінов'євськ, Кірово. За часів перебудови пропонувались назви Інгульськ, Золоте Поле, Перлинодар, Слов'янопіль. За часів незалежної України з'явилися варіанти – Скіфопіль та Езампей. Та на референдумі 2000 року кіровоградці все ж вирішили залишити своєму місту стару назву.