• укр
  • рус
Архів
Курси валют
+12°
+22° +22°
  • завтра
    +22° / +14°
  • п’ятниця
    +22° / +14°
  • субота
    +22° / +14°
youtube @24
Loading...
google @24
vkontakte @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Дивись онлайн онлайн
укр
Для можливості перегляду онлайну потрібно встановити Adobe Flash

Людина місяця. Марина Врода

Для можливості перегляду онлайну потрібно встановити Adobe Flash

Ще нещодавно її ім’я було відоме лише у вузьких колах. Але зараз завдяки їй про Україну говорять у Європі, і цілому світі.

У неї вірили і у ній сумнівались, але вона всупереч усьому зробила неможливе - дебют на Каннському фестивалі і одразу - поважна нагорода.

“Я вас теж вітаю, я усіх нас вітаю, це добре. Але головне, що ми будемо думати про цей фільм в Україні, як сприймемо цей фільм”, - каже кінорежисер Марина Врода.

Зараз Марині 29. Втім, її творчий норов, що проявлявся з юних років - сформувався ще у роки студентства. Дівчина зрозуміла - вона хоче та може знімати, тож - прийшла до Університету театру, кіно і телебачення імені Карпенко-Карого.

“Як і всі абітурієнти - прийшла дівчина. Ну потім прізвище, і вона сама така Марина Врода - ну що тут скажеш”, - каже кінорежисер, викладач Михайло Іллєнко.

Навчання їй вдавалося поєднувати із бажанням творити. Так з’явилися перші роботи. Її "Клятву" та "Дощ" побачили на фестивалях Європи. І знову, не в останню чергу - завдяки "залізному" характеру Вроди.

“Бувають студенти, у яких через край той творчий дух, але нічого не знімають. Я не можу сказати, що Марина якось там фонтанувала, але вона просто знімала, знімала те, що вона хотіла”, - каже кінорежисер, викладач Михайло Іллєнко.

“Марина приходила частіше ніж треба, питаючи – “а чи взяли, а чи буде, хочу у конкурс”, - каже директор Української Кінофундації Андрій Халпахчі.

“Я надсилала фільми, диски на різні кінофестивалі і чи отримувала, чи не отримувала відповіді. Але з цього почався якийсь мій шлях”, - каже кінорежисер Марина Врода.

Шлях у велике кіно Вроді відкрив Сергій Лозниця, що якраз працював над фільмом "Щастя Моє". Цілеспрямована дівчина і тут не дала собі загубитися серед безлічі помічників та асистентів.

“Коли вона чітко бачить, що хоче – в неї вже, окрім її творчої цілі - все решта перестає існувати. Вона стрімко та захоплено йде до своєї цілі. Через конфлікти, через сварки, домовленості, але досягає того, чого вона хоче, а для режисера - це дуже важливо, а для режисера-жінки - дуже важливо”, - каже кінопродюсер Олег Кохан.

"Щастя" Лозниці потрапило до основної програми Каннсього фестивалю минулого року, що надало впевненості у власних силах. І вже влітку 2010 Марина Врода наважується завойовувати Канни власними силами. Нехай і не має ні зв’язків, ні бюджету. Лише сценарій, ідеї та літо у запасі. Так з’явився переможний "Крос".

“Робити кіно потрібно з людьми, які тебе розуміють. Я не можу доказувати, чому мені потрібен цей шар, чи чому так довго трамвай їде на початку. Якщо продюсер буде приходити і не буде розуміти - навіщо мені знімати цей фільм - то я і не можу з ним робити цей фільм”, - каже кінорежисер Марина Врода

“Марина шукає в тому напрямку, який зараз є найдефіцитнішим на наших екранах. У нас же ми краще знаємо американське життя і російське. Ну, через американські фільми і російські серіали”, - каже кінорежисер, викладач Михайло Іллєнко.

“Це є фільми, які повстали не на замовлення, а з любові. Та тема не була корумпована жодним замовленням, чи фінансовим, чи якимось іншим. Вони вповні виказували свою думку і це видно”, - каже кінодистриб’ютор Богдан Батрух.

Бюджет фільму - 3 тисячі євро, усі актори - аматори, знайдені буквально на вулиці. Впевненість у можливості успіху українки шириться європейськими ЗМІ, вона ж сама, зраджуючи надзвичайній впевненості власній - в очікуваннях дуже стримана.

“Чи були передчуття - на передодні мене питали - чи є шанси. Я сказав, що 1/9 є, бо тільки 9 фільмів з усього світу було відібрано у конкурс короткого метру у Каннах, то 1/9 шансів вже була”, - каже директор Української Кінофундації Андрій Халпахчі.

“Ще в інституті, коли ти думаєш, якщо я отримаю перемогу, що я скажу людям. Треба подякувати мамі, тату. Всім. Мріяла колись - так, а зараз, стоячи тут, я розумію, що для мене це не буде так важливо”, - каже кінорежисер Марина Врода.

Але минає кілька днів і вже 22 травня про Марину Вроду дізнаються усі. Та "зіркової хвороби" у володарки "золотої пальмової гілки" немає. За кілька хвилин після оголошення результатів - у голосі трепет хвилювання, але ззовні знову сама впевненість.

“З нагородою нічого не будемо робити. Знаю, на стелю вішають, мамі дарують, друзям, копію роблять. Що робити? Треба працювати далі”, - каже кінорежисер Марина Врода.

Щоправда, не приховує, навіть з високою нагородою, авторка побоюється - чи сприймуть її стрічку на Батьківщині.

“Але головне, що ми будемо думати про цей фільм в Україні, як сприймемо цей фільм”, - каже кінорежисер Марина Врода.

І частина побоювань Вроди справдилася. Українська преса, яка першою побачила фільм в Україні, здебільшого стрічку не сприйняла.

“Вони мають довіру до журі у Каннах і знають, що це журі, воно є дуже професійним. А з другої - вони говорять, так, як з сучасним мистецтвом. Коли бачать абстракцію і кажуть - а я б і сам так намалював. Це є речі, які виникають з браку контексту”, - каже кінодистриб’ютор Богдан Батрух.

“Ми знаходимося в так званій інформаційній - раз, кіно – 2, і культурній периферії і провінції. Нам вже ні Канн, ні Оскар, ні Берлін не авторитети. Ми тут і самі більше вас знаємо. Україна - специфічна. Щедра на таланти країна, але яка не вміє берегти, плекати свою працю та талант інших”, - каже кінопродюсер Олег Кохан.

Втім, впевнену Марину це не зупинило. Принаймні зовні. Дівчина і далі, тепер вже з подвоєною силою штурмує фестивальну публіку. В планах і нове кіно. Зніматимуть, найімовірніше, як і "Крос", у копродукції з Францією.

“У мене звичайно ревнощі виникають, але я зрозумію, якщо Марина стане французьким режисером. Шкода, що не українським. Ми вміємо розсіювати таланти”, - каже кінорежисер, викладач Михайло Іллєнко.

Колеги по цеху переконані, за фестивалями кіно Вроди має потрапити до глядача. Адже саме для нього його знімали і саме вони - у центрі подій.

“Я думаю, що я може її здивую, але треба іти в кіно, яке називається “касовим”. Тому що без любові глядача, шаленої, ми не виживемо”, - каже кінорежисер, викладач Михайло Іллєнко.

“Фільм не може обмежуватись тільки фестивальними нагородами, фестивальними показами”, - каже директор Української Кінофундації Андрій Халпахчі.

“Щоб бути успішним, треба бути спонтанним і відкритим, як маленька дитина, до усіх тих речей, котрі поруч з нами відбуваються у фільмовій індустрії. Це надзвичайно складно, бо це індустрія, яка пов’язана з фінансами, Як залишитись в індустрії - я не знаю, рецепту на це немає. Єдине, що міг би сказати - мати щастя в житті, це завжди допомагає”, - каже кінодистриб’ютор Богдан Батрух.

Та поки питання щодо широкого прокату відкрите. Але головне успіх Вроди дав усім українцям ще одну нагоду для гордості. А молодим та амбітним, які вагаються знімати-чи не знімати - привід ризикнути. Адже Марина Врода довела, навіть якщо тяжко - усе можливо.
 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

powered by lun.ua
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО 24 Радіо 24
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2015, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук