Під час інтерв’ю для телеканалу новин «24», режисер поділився останніми новинами, зокрема про роботу над проектом «Мадмуаель Живаго» та про зйомки першого в СНД кліп у форматі 3D.


- Найбільший проект, яким ви займались у 2010-му став музичний фільм для співачки Лари Фабіан «Мадемуазель Живаго». На який стадії зйомки, чи вже завершили?

- Дуже приємно, що ми у грудні закінчили зйомки «Мадемуазель Живаго». Це була фінальна новела, в якій знімалась безпосередньо Лара Фабіан, Ігор Крутой та усі актори, що були задіяні у 12 новелах фільму. Ця остання локація для нас була дуже важлива, тому що вона проходила у справжній студії, у Києві. Нам надали усі її можливості та ресурси, ми переробили її під французьку телевізійну студію. І було дуже добре та цікаво.

- З якими казусами чи проблемами зіткнулись під час зйомок цього музичного фільму?

- У нас вистачало і техніки, і людей. Ми працювали дуже великою та потужною командою. Всього над проектом працювало більше ніж 300 людей. Все було розраховано – чітко та конкретно. Єдине, які казуси відбувались, це звісно свинячий грип, через який зйомки фільму довелось перенести на пів року вперед. А потім зірвалась одна зйомка у Львові, але швидко підшукали схожу локацію у Києві, і все відзняли.

- В кінцевому результаті цей продукт стане українським, російським чи французьким?

- Цей проект – такий собі Ко-продакшин. В ньому бере участь Франція, Росія та Україна. Тому що знімали ми в Україні, Ігор Крутий – художній натхненник всього цього, він продюсер, який написав музику. Та й взагалі, якому прийшла ідея створити таке грандіозне музичне кіно, що є ризиковано та цікаво. Лара Фабіан – це людина, яка написала на його музику слова, яка із самого початку надихнула його на цей проект. І я – це людина, яка переконала не знімати 12 кліпів, а об’єднати у велику ідею. Також я доклав усі ідеї, які підійшли. Ми начебто злились в одному енергетичному бажанні, ось так і створилась «Мадемуазель Живаго». Чому Ко-продакшин, бо в Україні ми знімали, в Росії ми робимо музику, і зараз у Франції, коли буде все змонтовано та пророблена корекція кольору, ми будемо там все «зводити» та «чистити». Тому і виходить, що це проект трьох країн.

- На вашу думку, чи можливо на сьогодні в Україні самотужки знімати фільми, чи все ж таки поки що робити спільними зусиллями?

- Безумовно є великий дефіцит дуже багатьох кінематографічних мануфактур. Тобто цілі «цеха» – вони втрачені. Справжні реквізитори, вони також втрачені, справжні костюмери, художники, їх також немає, нажаль. Тому що дуже складно відновлювати епоху ХVІІІ ст., дуже складно відновлювати речі пов’язані зі світовою війною. Насправді відновлювати, не по кліше, яке ти бачив у фільмах, а дійсно, як воно було у ті часи. Тому що сучасні люди, які прийшли з реклами, кліпів, і взагалі із сучасної освіти, вони навіть поняття не мають як це має бути. І я не знав про це.

- Наскільки відомо, у цьому музичному фільмі довелось відновити не одну епоху?

- Так, поки я сам не зіштовхнувся з цим, не розумів. Ми у фільмі будемо розповідати велику кількість часів: від ХVІІІ ст., від кам’яного віку до апокаліптичних прогресій. Тобто різних епох ми торкнулись, і все це потрібно було зробити, ну принаймні достовірно. Люди, з якими я працював – стилісти, просто розривалися. Нам дійсно був важливий кожен ґудзик. Ось Ганна Смехіна, одна з художників, їздила у Францію, аби зробити костюми 44-ого року. Вона там збирала різні речі того часу, аби взяти цю тканину, наприклад. Насправді це фанатична працю, і це круто!

- Тобто проблема українського кіно у втраті цього ланцюга кіновиробництва?

- Так, хоч я не люблю слово «проблема». Тема в тому, що так, в нас немає, і у нас втрачені відповідні кінематографічні мануфактури. Але, є ідеї, є люди, є бажання. А коли є бажання, але справжнє бажання, коли окрім цього людина ще хоче щось робити - завжди все можна зробити. Ми можемо в Україні виробляти кіно, і не варто боятися і не бути жінкою, яка переживає і соромиться, що не все зроблено її руками. Потрібно взагалі брати професіоналів зі всього світу. Я, особисто, завжди намагаюсь працювати з великою кількістю іноземців, тому що вони більше знають в деяких сферах, і я хочу знати стільки ж.

В нас можна робити все, у нас чудова країна, талановиті люди, гарна природа, є добрі локації, варто все це довести до ладу. І якщо прийдуть люди, які захочуть робити щось в Україні, треба правильно їх прийняти. Адже якщо люди побачать непрофесійність, вони тут не залишаться. Ми в Україні зробили титанічно складний проект. І будуть ще складніші, ми також за них візьмемось, і також будемо знімати в Україні і з українцями та іноземними спеціалістами.

- Підбиваючи підсумки 2010-ого, можете згадати найцікавішу роботу у кліпмейкерстві?

- Завжди здається, що ось ти щось найкраще зробив, найцікавіше, але кожна нова робота подовжує це відчуття «цікавості» - і в цьому кайф творчості. Ось зовсім нещодавно я закінчив зйомки музичного фільму, і я був щасливий. А ось нещодавно я знімав перший кліп в СНД за технологією 3D, для виконавця Макса Барських. І ви знаєте, це не було так складно, як «Мадемуазель Живаго», але це було абсолютно по-новому. Я стільки всього дізнався, що відбувається на майданчику, якщо ти знімаєш у 3D! Як це відбувається, яка технологія тощо. Ми на майданчику проведи півтори доби без сну, і це було дуже цікаво.

Розмовляла Марія Бірюкова, телеканал новин «24».