”За угодою про перебування Чорноморського флоту РФ на території України, підписаною в Харкові 21 квітня 2010 року, на момент початку його дії в 2017 році фінансові зобов`язання України, тобто державний борг перед РФ за базування ЧФ становитиме 31 мільярд доларів. На кінець 2019 року, коли закінчаться кабальні газові контракти, цей цільовий борг вже становитиме близько 40 мільярдів доларів... Відповідно до харківської угоди, Росія не платитиме справедливої ціни за оренду ... Найближчі 10 років Україна нагромаджуватиме щорічно по 3-4 мільярди доларів США фінансових ”зобов`язань” перед РФ за рахунок так званої ”знижки” в ціні на газ для НАК ”Нафтогаз України”, а отже - для промислових підприємств. Відтепер на суму цієї ”знижки” для ”Нафтогазу” нараховуватиметься державний цільовий борг - на утримання ЧФ РФ за невизначеної орендної ставки. Невизначеність орендної ставки з 2017 року випливає з пункту 2 харківської угоди, в якій вказано, що орендна плата за перебування ЧФ РФ складається з платежів РФ Україні у розмірі 100 млн. доларів на рік, а також з ”додаткових коштів”, які виходять (тобто списуються із згаданого боргу)... Проте про суму цих додаткових коштів в угоді не сказано ані слова. Очевидно, що сума ”додаткових коштів” визначатиметься в майбутніх додаткових двосторонніх документах, які вже не вимагатимуть ратифікації парламентами", - зазначив Богдан Соколоський.

”Отже, відповідно до харківської угоди від 21 квітня 2010 року, за газовими зобов`язаннями в 40 мільярдів доларів, які будуть нагромаджені впродовж найближчих 10 років, Україна мала би утримувати ЧФ на своїй території не 25 років, а декілька сотень років або стільки, скільки захоче Росія”, - підсумував український експерт.