Зародилося місто Кривий Ріг 1931 року. Розвідавши величезні поклади руди, Кремль наказав будувати потужний завод посеред поля. Сюди приїхали перші трактори, вантажні машини з вугіллям і лісом, аби у рекордні терміни звести бараки.
А вже за місяць привезли 8 тисяч робочих з Харкова і навколишніх сіл, і ще тисячу в’язнів, яких перекинули з будівництва "Бєломорканалу". Темпи московських п’ятирічок вимагали неможливого: звести завод за 550 днів, 4 доменні печі — за 17 місяців.
Звісно, плани нереальні – першу піч насправді запустили через три роки, а от першого директора, який з нуля організував будівництво заводу, бараків, соцмістечка і перших гуртожитків, розстріляли за наказом Сталіна. Уже за декілька років німці, які окупують ці території, не зможуть стримати свого захвату від масштабів виробництва.
Далі "Криворіжсталь" тільки нарощувала темпи. У 72-х про українського гіганта говорила вся Європа. Тут відкрили 9-ту доменну піч – на той час найбільшу у світі. За один рік вона видобувала 4 мільйони тонн чавуну. Зараз піч є найпотужнішою у Європі.
У наші дні "Криворіжсталь" змінила назву і власника. Але не змінила темпів виробництва. Всього за одну добу на цьому підприємстві виплавляють 20 тисяч тонн сталі, а це як півтори Ейфелевої вежі. Не менше вражають і кар’єри Кривого Рогу.
До прикладу, Глеєватський залізорудний кар’єр – один із найбільших в Україні. Він простягається на 4 кілометри і займає площу понад 500 гектарів. Або ж найглибший Первомайський — це 460 метрів. Руду добувають шляхом підривання порід. А потім величезними машинами вантажать у вагони. Залізничні колії тут прокладені одразу в кар’єрі й ведуть прямісінько на завод.