20 травня 2022 року. З території заводу "Азовсталь" у Маріуполі вийшли останні оборонці. Військове керівництво дало наказ про збереження життя та здоров'я бійців гарнізону. Окрім того, захисникам наказали припинити оборону міста.
Тоді понад 2 тисячі воїнів опинилися в російському полоні. Серед них – понад тисячу бійців "Азову". Військовим гарантували збереження життя, незастосування тортур, а також якнайшвидші обміни. Однак сотні оборонців досі перебувають у російській неволі.
20 травня 2025. Уже 3 роки. Три роки полону – пекла, катувань і невимовного болю. І 3 роки боротьби, щоденної боротьби рідних і близьких українських Героїв, які щосекунди чекають і сподіваються на їхнє повернення. Щоб нарешті почути таке заповітне: "Я вдома".
У день 3 річниці полону гарнізону Маріуполя 24 Канал поспілкувався з рідними та близькими наших військових. Про переживання, біль та боротьбу за звільнення полонених захисників – читайте далі.
Дивіться також "Мрію почути голос сина": у Києві відбулася акція на підтримку українських полонених
"Від гострого болю і відчаю до прийняття та надії"
3 роки полону мого хлопця відчуваються, як вічність,
– ділиться Лілія, дівчина полоненого бійця "Азову" Богдана.
Дівчина розповідає, що для неї цей час – повне переосмислення себе та своїх цінностей. Повне занурення у свій внутрішній світ, аби знайти там сили й сенси, перебуваючи в очікуванні.
Лілія з Богданом / Фото, надане 24 Каналу
Дівчина зауважує, що це різні стадії – від гострого болю і відчаю до прийняття та надії.
Я дуже хочу, щоб це швидше закінчилось, бо він заслуговує жити вільно і на повну. Сподіваюсь, що він не забув моє обличчя. Сподіваюсь, що він знає, як сильно його чекають та люблять. І не сподіваюсь, а знаю, що він все витримає,
– наголошує кохана захисника.
Кохана захисника "Азовсталі" на акції на підтримку полонених / Фото, надане 24 Каналу
Читайте також "У полоні свят немає": у Львові відбулась акція на підтримку військовополонених
"Дії попри все, через і замість страждань"
Як би емоційно важко не було, я знаю, що йому там гірше. Але я вірю та знаю, що він тримається. Через це тримаюся я,
– наголошує Валерія, подруга азовця Вадима.
Дівчина ділиться, що 3 роки полону її друга – це період дій та намагань. І підкреслює: "Дії попри все, через та замість страждань".
Валерія з Вадимом / Фото, надане 24 Каналу
Цей час, ці 3 роки, для Валерії стали переломними. Вони показали, що вона може бути сильною й не зупинятися.
Дуже хочу, щоб травень нарешті став травнем, а не місяцем ще однієї річниці його полону. Хочу, щоб його мама мала змогу його обійняти. Щоб він мав змогу втілювати свої мрії на рідній землі. Сподіваюся, що він відчуває – за нього борються!
– наголошує подруга українського захисника.
Валерія разом з мамою Вадима на акціях на підтримку полонених / Фото, надані 24 Каналу
Дивіться також "Ціна твого життя – їх пекло щодня": у Києві пройшла акція на підтримку військовополонених
"Коли нарешті настане мить нашої зустрічі, світ навколо зупиниться"
3 роки, як ти перебуваєш в полоні. Це нескінченні дні без твоїх обіймів, посмішки, голосу. Час, що відокремив нас один від одного,
– звертається Людмила до свого коханого Олександра, бійця "Азову".
Жінка ділиться, що щодня прокидається з думками про коханого. Кожен ранок починає з молитви за здоров'я Олександра та витримку.
"Кожен день боротьба зі страхом за твоє життя", – наголошує Людмила.
Вона зазначає, що їхнє кохання витримало випробування відстанню і часом. Воно міцнішає в тиші очікування.
Кохаю. Вкладаю в ці слова всю силу, що дає наснагу жити й чекати. Я дуже хочу обійняти тебе, відчути твоє тепло і разом зробити перший ковток свободи. Вірю, що ти тримаєшся і знаєш, що ми чекаємо на тебе. І коли нарешті настане мить нашої зустрічі, світ навколо зупиниться. Я побачу твої очі й усі ці 3 роки зникнуть в одній довгій обіймі,
– зазначає кохана захисника.
Людмила та Олександр / Фото, надане 24 Каналу
Дивіться також "У полоні немає нічого, тільки біль": у Києві провели акцію підтримки військовополонених "Азову"
"Дуже хочу, щоб свої 25 він зустрів у колі сім'ї й близьких"
3 роки полону мого сина – це постійна боротьба за його повернення,
– наголошує Тетяна, мати азовця Артема.
Жінка ділиться, що для неї за цей час життя змінилося кардинально. Постійні акції, заходи, зустрічі, поїздки за кордон. І так з квітня 2022 року.
Мати українського захисника дуже хоче, щоб свої 25 років Артем зустрів у колі сім'ї та близьких.
Тому що 22, 23 і 24, на жаль, він зустрів у полоні. І я вірю, що він зі своїми побратимами будуть вже вдома на цей момент. Я вірю в нього тут, так само я думаю він вірить у нас там! І сподіваюсь він знає, що за них тут борються!
– наголошує Тетяна.
Тетяна на акціях на підтримку полонених, серед яких її син Артем / Фото, надані 24 Каналу
Скільки захисників "Азовсталі" досі перебувають у російському полоні?
Станом на травень 2025 року в російському полоні перебувають майже дві третини азовців, які боронили Маріуполь. Як розповів офіцер по роботі з особовим складом 12-ї бригади "Азов" Костянтин Кожекін, у 2022 році з "Азовсталі" у полон вийшли близько 1400 бійців. Поки лише 485 з них вдалося повернути.
Окрім бійців "Азову", в травні 2022 року у російський полон вийшли морпіхи, поліцейські, прикордонники та інші оборонці, які на той момент перебували в оточеному Маріуполі.
Уже 3 роки нелюдського ставлення і жорстоких тортур у російській неволі... Кожен з нас повинен пам'ятати про всіх наших людей, які досі перебувають у ворожому полоні.
Наш обов'язок – стати голосом полонених. Говорити про них, виходити на акції, підтримувати рідних і близьких Героїв, і робити все, щоб захисники нарешті повернулися додому, до своїх близьких.