Щовихідних рідні, друзі, близькі та просто небайдужі українці виходять, щоб стати голосом військовополонених. Вони вимагають, щоб їх якомога швидше випустили з кремлівської неволі. Зауважимо, що деякі бранці перебувають у неволі понад два роки.
Читайте також 610 діб мріяв не вмерти в полоні: історія захисника, який пройшов 5 російських таборів
Люди вимагають повернення азовців
Як зазначили кореспонденти, люди вишикувалися у шеренги на східцях "Українського дому" на Європейській площі. У руках вони тримали плакати з різними надписами. Зокрема:
- "Поки ти мовчиш, їх катують",
- "Будь голосом полонених",
- "Поверніть АЗОВ",
- "Полон вбиває",
- "Моє серце другий рік у полоні",
- "Третя весна пекла".
Рідні військовополонених збираються на такі акції, щоб вкотре привернути увагу суспільства та влади до бійців, яких не один рік тримають у неволі росіяни. Вони висловлюють сподівання, що розголос дозволить пришвидшити процес обміну та повернення їх рідних і близьких. Очікує з полону на свого чоловіка і пані Олена.
Він офіцер. Рік я не маю про нього жодної інформації. Він виходив з Азовсталі 17 травня 2022 року за наказом військового командування. Дитина росте без батька. Востаннє син бачив свого батька у півтора року. Зараз йому три з половиною,
– розповіла Олена.
Вона зауважила, що за час перебування її чоловіка у полоні вона не отримала жодної звістки. Лиш у квітні 2023 року вона дізналася, де саме він перебуває.
Торік у квітні був обмін з тої локації де знаходиться, за попередніми даними, мій чоловік. Цю інформацію мені надав звільнений тоді з полону його побратим, і вже рік я більше нічого не знаю: що він, як він і чи досі там. Ні організація Червоного Хреста, ні ООН ніякої інформації не дає. Тільки залишається чекати обмінів,
– додала жінка.
Учасники акції стали голосом українських військовополонених / Фото Валентини Поліщук, 24 Канал
На акції також приходять ті, кому вдалося повернутися з полону. Серед них – Дмитро Козацький з позивним "Орест". Світлини з Маріуполя пресофіцера та фотографа полку "Азов", котрий був бранцем Кремля, без перебільшення облетіли весь світ.
У першу чергу – це підтримка рідних. Тому що, коли виходить велика кількість людей, вони бачать, що не самі з цією проблемою, що їх підтримують,
– зазначив він.
За словами Дмитра Козацького, також це ще й інформаційна підтримка. Він наголосив, що цю тему забувати не можна, і що не можна припинити говорити про військовополонених.
Саме тому, зазначає він, важливо кожного тижня, щоб кожному українцеві та світовій спільноті нагадували про те, що боротися за українських військовополонених важливо.
Нагадаймо, що 51-й обмін військовополоненими Україна провела 8 лютого 2024 року. Тоді додому вдалося повернути 100 людей: 49 воїнів Національної гвардії України, 25 прикордонників, а також 26 військовослужбовців ЗСУ, серед них – 11 тероборонців.