Обидві країни почали досліджувати регіон ще на початку XIX століття. В обох там є свої інтереси та майбутнє бачення території.

Читайте також Першими побачать атаки Росії: суворі тактики боротьби та виживання "арктичних воїнів"

І хоч методи підходу до ведення справ в Арктиці в них різні – мета одна – якомога більше засипати один одному солі за комір. Виходить це чи ні – ні там, ні там не звітують.

  • Однак бази будуються;
  • інфраструктура постійно оновлюється;
  • кількість військових у регіоні постійно зростає.

Москва в питаннях Арктики всього за десяток років просунулась настільки, що американські аналітики вважають її серйозним суперником у цій холодній грі. Присутність росіян в Арктиці датується ще часами Російської Імперії.

Та якщо тоді про цінності регіону ніхто не замислювався, цікавила лише територія й торговельні шляхи, то з появою Радянського Союзу все кардинально змінилося. Погодні умови сприяли тому факту, що Арктика пізніше інших частин землі стала об'єктом досліджень.

З 1933 року й до сьогодні в лавах радянської, а тепер і російської армії з'являлися все нові й нові технології та підрозділи, що допомагали розбудовувати інфраструктуру та розширювати свій вплив у районі.

Не варто й забувати про геофізичні цінності Арктики для СРСР. Крім військової присутності, на цій землі постійно працювали й науковці. Досліджували магнітні імпульси, проводили досліди із сонячного опромінення, атомної електрики, займалися питаннями стратосфери й полярного сяйва.

У 1991 році СРСР розпався і всі ці досліди довелося прикрити. Експедиції припинилися, а все, що залишилося на території вічної мерзлоти – порожні бочки, у яких колись зберігали паливо. Та сьогодні все змінилося. Розуміючи весь потенціал Арктики, Росія всіма силами намагається заявити про свою присутність у регіоні.

Увага Війна в снігах та крижаних водах: "арктичні солдати" – воїни, що пройшли надважкі випробування

Росія в Арктиці концентрується лише на 2 головних моментах своєї присутності:

  1. намагається попередити появу та унеможливити розростання іноземних військових сил близько до кордонів Російської Федерації, особливо біля її арктичних кордонів;
  2. збільшує кількість своїх військових, кораблів та техніки, щоби стати свого роду військовою опозицією для всіх, хто розбудовує власні армії в арктичному регіоні.

Отож, після падіння СРСР і закинутих нею баз, більшість уже готової інфраструктури регіону довелося або знищувати, адже вона виявилася більше непридатною, або ж реставрувати й добудовувати.

Першим ділом взялися за облаштування полігонів та аеродромів. Летовища – найважливіша артерія Арктики. Адже це найшвидший і найнадійніший метод доставлення вантажу, військових, зброї й провізії.

Проблема полягала в тому, що на перших аеродромах злітну смугу робили із пресованого снігу. Відповідно посадити там літак можна було лише в сильні морози. А влітку і весною аеродром перетворювався на суцільне болото. Тому більшість вантажів доводилося скидати з повітря.

Але інтерес до арктичного регіону рухав прогрес. Багатомільярдні вкладення зробили своє й мало-помалу снігові пустелі почали перетворюватися на військові об'єкти й казарми.


Росіяни в Арктиці / Фото The Hill

Інтереси насамперед стосуються фінансів. За даними геологічної розвідки США, сьогодні в Арктиці міститься 30% газу і 13% нафти від загальних світових запасів. У грошах – це сотні трильйонів доларів. І Росія зараз намагається прибрати більшість цих запасів собі.

Активна розбудова Арктики почалася із 2013 – 2014 років. До сьогодні в Кремля вже навіть є аеродроми, здатні працювати в будь-яку пору року й навіть приймати вантажні літаки. Одна із їхніх найпопулярніших баз – "Арктичний трилисник". Станом на сьогодні – це найпівнічніший військовий комплекс Москви, розташований на землі Франца-Йосифа, а заодно – це ще й заповідник.


База "Арктичний трилисник" / Фото mil.ru

Саме про базу в заповіднику найбільше й розповідали в новинах. Запрошували навіть іноземних журналістів, щоби ті відзняли найсучасніші російські методики будівництва таких об'єктів. Повністю вся територія оточена радарами, цілодобовою охороною й патрулями: як наземними, так і повітряними.

Втім, повноцінних військових баз немає ні в кого – на це з 2 причини:

  • підрозділи тих же американських чи норвезьких арктичних солдатів не прив'язуються до місцевості. Вашингтон має в розпорядженні сучасні технології, які дозволяють розгорнути табір за лічені години в будь-якому місці.
  • в розпорядженні Осло – колишня військова база Олавсверн, яка дозволяє вести спостереженнями за росіянами.

З усім тим, російський "трилисник" дійсно вражає. Військові стверджують, що він розрахований на 150 людей, які можуть автономно перебувати всередині (не виходячи на вулицю) півтора року.

Важливо Команда підводного знесення UDT: найцікавіше про дайверів, які розміновували корабельні міни

У цьому й полягає головний мінус військової бази в Арктиці. Якщо військових оточать, і вони вирішать перечекати облаву всередині комплексу, то ворогу буде достатньо всього лише нанести один авіаудар по будівлі, у якій стоять генератори. Тоді всі, хто всередині залишаться без світла, води і їжі.

Пріоритет – військові бази. Це стримувальний чинник у боротьбі за майбутні ресурси регіону. На покращення інфраструктури виділяються мільярди доларів, але подають в "американському стилі" – усе заради захисту національних інтересів.

Щорічно Міноборони звітує про те скільки всього набудовано, скільки людей зараз готові до бою чи, наприклад – які оновлені варіанти озброєння завезли в Арктику. Точної цифри немає ні в кого. Американська розвідка та військові історики говорять про одне, російське Міноборони про інше. Однак точної інформації не дізнається ніхто.

Усього в Арктиці, на островах Котельний, Земля Александри, Врангеля та на мисі Шмідта, за 5 років побудовано 425 об'єктів загальною площею 700 тисяч квадратних метрів,
– такі дані наводив міністр оборони РФ Сергій Шойгу.


Сергій Шойгу / Фото "РИА-Новости"

Про російську техніку

Окрім снігоходів, лиж та звичних зимових методів екіпірування російські, війська мають на озброєнні різноманітну важку техніку, пристосовану до роботи в таких умовах.

Ще в часи СРСР почали розробляти спеціалізовану авіацію, яка могла б вберегти Росію від нападів інших країн із боку півночі. Так з'явився ТУ-126 – перший російський АВАКС. Летючий мозковий центр повітряних операцій, який відстежував будь-яку активність і на суші, і в морі, і в повітрі.

Зверніть увагу Еліта німецької спецслужби: як GSG 9 ліквідували терористів за 7 хвилин

Ударною силою виступив радянський МІГ-31 – надзвуковий винищувач. Сьогодні Росія досі має на озброєнні прототипи цих же повітряних суден. Щоправда, дещо модернізованих. І замість тактики з авіацією, використовує старий добре перевірений метод – розбудовує військові бази, які стануть форпостом у випадку загрози.

Причини збільшення військової присутності

Сьогодні дослідники називають 3 причини, чому росіяни збільшують військову присутність в арктичному регіоні:

  1. показати повний контроль на своїй частині території. Ба більше, там розташовані ядерні полігони Кремля, які мають бути у 100 % безпеці;
  2. втримати контроль над водними торговельними шляхами, які сполучають Тихий та Північноатлантичний океани;
  3. демонстрація сили й чіткий сигнал світові про те, що в Росії є й будуть нові кордони.

Розширення кордонів

У 2015 році Росія подала заявку в ООН на розширення кордонів свого континентального шлейфа в Арктиці на 1,200 тисяч квадратних кілометрів. У квітні 2019 року профільний комітет ООН схвалив прохання. І такі "замашки" в Росії відбуваються не вперше. І хоч ситуація довкола Арктики тримається напруженою, загострювати її ще більше поки не береться ніхто.