Один із найяскравіших прикладів "арктичних воєн" відбувся ще у ХІХ столітті. Той момент в історії отримав назву французько-російська війна і сьогодні саме цю битву вважають однією із найжахливіших в історії.

У минулому випуску Команда підводного знесення UDT: найцікавіше про дайверів, які розміновували корабельні міни

Вона тривала всього 6 місяців, але при цьому встигла забрати з собою більше як пів мільйона життів. А почалося все у червні 1812 року, коли Наполеон повів своє військо на тодішню Росію. 600 тисяч бійців французького полководця мали би з легкістю розбити військо царя. Наполеон був впевненим у тому, що перемогу вдасться здобути легко і швидко. До середини вересня французи дійшли до Москви. І вже був готовий ступити в бій, але росіяни виявилися хитрішими.

Цар Александер посадив його за стіл переговорів. Домовлятися він насправді і не хотів. Він тягнув час до зими. Розуміючи наскільки мало шансів на перемогу має Москва, Александер вирішив використати кліматичні умови на свою користь. Вже в жовтні вдарили сильні морози. Наполеон розумів, що пора забиратися. Але було надто пізно. Із більше як пів мільйонного війська, в рядах полководця залишилося всього 20 тисяч людей. Решта загинули від голоду і холоду. Росіяни перемогли у битві. Та хоч вони і намагалися використати морози на свою користь, французам все одно вдалося перебити більше ніж 200 тисяч.

"Якщо солдат не отримає навичок роботи у таких місцевостях, то це середовище 100% стане його ворогом. Але, як тільки він вивчить основи, то зможе перетворити цю стихію на свого друга, що згодом значно допоможе йому під час виконання місій", – пояснив норвезький військовослужбовець Нат Аре Бекке.

Французько-російська війна показала, що зимові кампанії – це особливий вид війни. Готуватися до них треба інакше. Екстремальні температури, замерзлі дороги та ускладнене пересування були вагомими чинниками, що впливали на хід бою. Перша світова теж показала, що зима буває підступною. Особливо для тих людей, які постійно перебували в окопах. Різкі перепади температури, відлига, крижані дощі в перемішку зі снігом змушували військових реорганізовуватися і постійно укріпляти позиції.

Тоді з'явилися перші уявлення про те, як саме має одягатися солдат, щоб пережити зимові періоди війни. І небезпеку в цьому плані ніс не ворог, а природа. Військових почали вдягати тепліше. Розробляти спеціальні кофти і накидки, обмотки. Намагалися максимально берегти тіло в теплі.

зимова війна
Для військових розробляли спецодяг, щоб пережити зимові періоди війни / Фото SA-kuva

Але ніхто не думав про ноги. Точніше, ніхто не знав, що їх потрібно "утепляти" найбільше і головне – тримати сухими. А це в окопах було завданням не з простих. Там завжди назбирувалося багато води. Особливо під час відлиги. Військові годинами, а то й цілими днями стояли з мокрими ногами. А це ставало причиною однієї із найпоширеніших хвороб на фронтах.

"Більшість із содатів хворіли на хворобу, що називалася "Траншейна стопа". Це захворювання не пов'язане з обмороженнями. Ба більше, воно не вбиває, допоки людина не підчепить інфекцію. "Траншейна стопа" могла запроторити військового до лікарні на 2 місяці. Приблизно стільки часу лікували стопи", – розповів військовий медик, США Роберт Джойє.

"Траншейна стопа" – далеко не єдина хвороба, яка загрожувала військовим під час зимових кампаній. У цьому списку ще переохолодження. Найчастіше гіпотермія траплялася у тих солдатів, які воювали в полях. Неналежний одяг, який легко продувався вітром косив армійців тисячами. На початках більшість навіть не розуміла що відбувається. Тіло починало трусити, не допомагали навіть ковдри.

зимова війна
Військові страждали від переохолодження / Фото SA-kuva

Ще один сюрприз, який чекав на війні – обмороження. "Підчепити" його було доволі просто. Наприклад, потрапити під обстріл. Тоді доводилося чекати поки все закінчиться, щоб нарубати дров і розпалити вогонь. Нерідко бувало занадто пізно. Адже для обмороження достатньо і 2 годин на сильному холоді. Саме обмороження відповідальне за більше як мільйон жертв у війнах ХХ століття.

1946 року почався Токійський трибунал. Під нього потрапили польові командири японської армії, командуючі підрозділів і військові злочинці. Переважно усіх засуджували за жорстоке поводження із в'язнями і перевищення повноважень. Однак жоден із членів "Підрозділу 731" не з'явився на суді. Нікого навіть не засудили.

Справжнім розквітом "арктичних солдатів" стала Друга світова. Численні битви у північних регіонах підштовхнули країн-учасниць війни на створення власних снігових підрозділів. Німці, наприклад, мали на озброєнні спеціалізовану снігову бригаду Gebirgsyager . Специ із цього підрозділу ганяли на лижах і влаштовували засідки на союзні сили. Крім того, вони складали і методички для інших військовослужбовців про те, як правильно одягатися, пересуватися і облаштовувати позиції взимку.

Цікаво Еліта німецької спецслужби: як GSG 9 ліквідували терористів за 7 хвилин

Канадці, американці та британці теж мали власний зимових спеців. Їхня розвідка займалася аналізом місцевості, а потім відповідно до середовища складала плани таборів, привалів і правильного розташування баз. Однак, як би не було, найкращими сніговими підрозділами Другої світової були росіяни і фіни. І у 1939 році вони зійшлися у протистоянні, що отримало назву "Зимова війна".

Як би грамотно фіни не організовували свої напади та оборону, перемогти "совєтів" не вдалося. Вони навіть встромлювали в сніг замерзлі тіла "совєтів". Це було попередження про те, що не варто пхатися на Фінляндію. Однак, у Кремлі через втрати не переймалися. Вони щоразу посилали все більше людей. З кожною хвилею приходило все більше й більше.

зимова війна
У 1939 році відбулось вторгнення Радянського Союзу у Фінляндію / Фото SA-kuva

В результаті, у тій війні Москва втратила більше ніж 380 тисяч людей, фіни – 70. Після "Зимової війни" стало зрозуміло, що перемагати в бою теоретично можна навіть не витрачаючи при цьому людського ресурсу. Техніка війни в морози сильно відрізнялася від ведення бою в теплі пори року чи в теплих місцевостях. Наприклад, замість того, щоб відкрито атакувати організованими групами, можна піти двома іншими шляхами.

  • Перший – атакувати табір, де опонент тримає провізію або готує їсти. Знищити багаття в -30 – це все одно, що забрати у солдата зброю прямо посеред бою. Вогонь в таких місцинах вирішує все. Дає тепло, готує їжу, яка дає сили і сушить одяг.
  • Інший варіант – створити організований підрив вершини гори. Тоділавиною можна буде засипати не лише ворожі позиції, але й всю техніку та припаси. Трюк із лавиною придумали американські спецслужби. Такою тактикою їхні "арктичні воїни" користуються до сьогодні. Заряди вибухівки розставляють так, щоб під час вибуху вони руйнували якомога більшу площу снігового шару. Тоді на високій швидкості лавина знесе все на своєму шляху.

Більше про екіпірування "арктичного солдата", тренування та методи ведення бою дивіться у програмі.