Навесні 1941 року німецька субмарина U-110 чатувала за конвоями у Північній Атлантиці. Її капітаном був легендарний підводник Фріц-Юліус Лемп.

Читайте попередню частину "Вовки Крігсмаріне": найуспішніший період підводного полювання німців під час битви за Атлантику

Він 9 травня торпедував 2 британські торгівельні кораблі. Для "морського вовка" Крігсмаріне це був початок кінця. Вже за кілька годин мисливець перетворився на жертву, а знаменитий капітан став антигероєм.

Два есмінці і фрегат, які супроводжували британський обоз, наздогнали U-110 і атакували його глибинними бомбами.

Але капітан Лемп не хотів прирікати на загибель 45 людей і дав наказ піднятися на поверхню. Британські судна затисли сумбарину у зашморг і продовжили обстріл. Підводний човен почала заповнювати вода і Лемп наказав покинути його. Більшість членів екіпажу підібрали британці.

Лемп
Фріц-Юліус Лемп / Фото з Німецького федерального архіву

Яка доля капітана

Загадковою залишається доля капітана:

  • за однією з версій, Лемпа підібрали на есмінець "Бульдог". Але коли німецький ас побачив, що його субмарину не затоплюють, а хочуть буксирувати, то кинувся назад і англійці його застрелили;
  • інша версія прозаїчніша. Капітан вдарився головою об палубу, отримав травму, через що не зміг втриматися на плаву і втопився.

"Я поплив в іншому напрямку і не міг бачити, що сталося. Єдине, що я точно знаю: більше ми його (капітана – 24 канал) ніколи не бачили", – розповів член екіпажу U-110 Джордж Хогель.

U-110, який так і не пішов на дно, відіграв важливу роль у долі битви за Атлантику. Перед евакуацією екіпаж не знищив секретні документи та обладнання. Так в руки союзників потрапив екземпляр легендарної шифрувальної машини "Енігма".

Це допомогло криптоаналітикам суттєво просунутися у зламуванні її кодів. Першими над розгаданням секретів "Енігми" почали працювати ще задовго до війни фахівці із польського Бюро шифрів – математики Познанського університету.

Енігма
Ширфувальна машина "Енігма" / Фото з Вікіпедії

Після початку Другої світової робота над зламом "Енігми" перейшла у центр британської розвідки Station-X, згодом відомий як Bletchley Park. Час від часу німці вносили зміни в конструкцію "Енігми", що відкидало союзних криптографів на кілька кроків назад. І ось U-110 віддала в руки аліянтам козир у цій криптовійні.

За словами кандидата історичних наук з "Львівської політехніки" Романа Кузьмина, фактично з 1943 року через це німці зазнавали величезних втрат. Британці дізнавалися маршрути слідування "вовчих стай".

Так за один день Німеччина "подарувала" своїм противникам екземпляр "Енігми" і втратила досвідченого офіцера, який потопив 19 кораблів. До 1943 року загинули також:

  • Лотар фон Арно де ла Пер'єр;
  • Гюнтер Прін;
  • Йоахім Шепке;
  • Йохан Морр.

Втрата підводних асів Крігсмаріне, які були символами для Третього Рейху, підірвала впевненість німців. Також на субмаринах бракувало рядового складу.

До теми Перший етап битви за Атлантику: Гітлер зробив ставку на гігантів надводного флоту

У 1942 році британський адмірал Макс Хортон налагодив роботу протичовнових ударно-пошукових груп. Вони виявилися дуже ефективними у боротьбі із "вовчими зграями". Хортон організував систему груп підтримки або так званих Груп убивць мисливців.

Англо-канадські та американські екіпажі не лише охороняли конвої, а могли за потреби залишати їх на тривалий час, щоб переслідувати субмарини противника. Але основну роль відіграла авіація. Літаки постійно прикривали торгівельні кораблі із прибережних баз та авіаносців.

Американці, які вступили у війну в 1941 році, спускали на воду більше кораблів, ніж німці могли фізично потопити. І це при тому, що основну частку флоту американці зосередили на Тихому океані. Адже для них боротьба з Японією була не менш важливою, ніж протидія Німеччині.

"В якийсь момент американці грали в битві за Атлантику за бразильською футбольною системою: ви потопите, скільки зможете, а ми проведемо, скільки захочемо", – зауважив воєнний історик Управління стратегічних комунікацій Збройних сил України Василь Павлов.

Стратегічне значення мали і бомбардування британцями та американцями портів і заводів Третього Рейху і окупованих ним територій. Загроза з неба знищувала вовків Крігсмаріне, навіть не даючи їм вийти з баз.

В середині травня 1944 року підводний човен U-505 вирушив на полювання до західного узбережжя Африки. Екіпаж не підозрював, що вже через кілька тижнів його судно стане одним із найвідоміших трофеїв Групи убивць мисливців.

Військова служба U-505 складалася драматично. Спершу вона здійснила кілька успішних походів, але потім почалася чорна смуга.

U-505
U-505 / Фото з Вікіпедії

Під час п'ятого походу U-505 пошкодили британські есмінці. Далі субмарина кілька разів поверталася із бойових завдань через різні технічні несправності. Колеги почали глузувати і написали на стіні "Мисливські угіддя U-505 — тут".

Коли під час десятого походу англійці атакували човен глибинними бомбами, у капітана Петера Чеха стався нервовий зрив і він застрелився. Його місце зайняв Гаральд Ланге.

Фатальний дванадцятий похід

Дванадцятий похід став для підводного човна фатальним. Він сам став здобиччю амбітного американського офіцера Даніеля Геллері, який очолював групу мисливців.

Він першим почав відправляти літаки у нічні рейди Атлантикою. Це було ризиковано, але ефективно. Адже вночі субмарини піднімалися на поверхню, щоб підзарядити батареї.

Цікаво Ютландська битва: чому Німеччина затопила власні військові кораблі

U-505 продовжили переслідувати невдачі. Субмарина не могла підзарядитися через несправну радіотехніку. Щойно судно намагалося піднятися, радар повідомляв про небезпеку. Насправді він фіксував сигнали кораблів, які були надто далеко.

Однак в полудень 4 червня U-505 зіткнувся з реальною загрозою. Його атакували американці. U-505 занурився і викинув приманку, яку відразу ж обстріляв есмінець. Але довго водити американців кругом пальця не вдалося. Уже за хвилину підводний "човен-невдаха" здригнувся від точного попадання глибинної бомби.

Субмарину поглинула темрява, стерно вийшло з ладу, в пробоїну проривалася вода. Капітан не хотів перетворювати судно на братську могилу і наказав евакуюватися. Німці так поспішали, що навіть не замінували субмарину. Щоправда, один моряк відкрив кінгстон. Але американці, які оперативно дісталися судна, не дали йому затонути.

Цінна знахідка добряче полоскотала нерви командуванню антигітлерівської коаліції. Через 2 дні мала відбутися висадка у Нормандії. Тож союзники боялися, що німці дізнаються про захоплення "Енігми" і змінять шифри.

"Ми йшли в Дакар, були всього за кілька сотень миль від африканського узбережжя. Але там було німецьке посольство. Ми могли побачити захоплену сумбарину, а нам треба було зберегти це в таємниці. Тому ми різко змінили курс і попрямували за 2 тисячі миль на Бермуди", – поділились боцман і машиніст Групи 22.3 Вейн Пікельс і Зенон Лукосьюс.

Із Бермудів секретні матеріали відправили у Вашингтон. Серед них були карти, завдяки яким розвідка аліянтів могла дізнаватися точне місцезнаходження човнів Крігсмаріне в Атлантиці. U-505 стала символом неминучої поразки підводного флоту Третього Рейху.

U 505
U-505 / Фото Джеремі Атертона з музею в Чикаго

Із другої половини 1943 року успіхи мисливців Крігсмаріне усе більше сходили нанівець. В останній місяць весни того року німці втратили в Атлантиці 34 субмарини. Цифра була катастрофічною для флоту Третього Рейху.

Той період назвали "Чорним травнем". І вже тоді Дьоніц, який очолив військово-морські сили Третього Рейху, сказав: "Ми програли битву за Атлантику". Попри це, німці ще зробили кілька спроб модернізувати підводні сили, аби втриматися на плаву.

"Впроваджували самонавідні акустичні торпеди для потоплення транспортів, використовували так званий шнорхель. Це труба, яка підіймалася і дозволяла підводному човну робити забір повітря, не піднімаючись на поверхню", – розповів Кузьмин. Однак було занадто пізно. Історик відзначив, що колосально не вистачало сировини, ресурсів, втратили багато людей.

Успіхи на сухопутному театрі дій підкріпили позиції альянтів на морі. Після операції "Оверлорд" і втрати німцями атлантичних баз в Нормандії, боротьбу в океані продовжували вже "поодинокі вовки" Крігсмаріне, а не "зграї".

Битва тривала до капітуляції Німеччини

Битва за Атлантику тривала до самої капітуляції Німеччини. Останньою потопленою акулою Крігсмаріне стала U-320. Її ліквідував американський бомбардувальник "Каталіна".

Лише за кілька годин до здачі Третього Рейху 8 травня 1945 року вовки Гітлера востаннє вищирили зуби, торпедувавши 3 норвезькі вантажні судна.

Битва за Атлантику у Другій світовій війні загубила життя понад 70 тисяч моряків союзників. На дно пішли 3,5 тисяч торгівельних суден і 175 бойових кораблів. Океан поховав 30 тисяч німецьких моряків і майже 800 субмарин Крігсмаріне.

Після того, як Німеччина капітулювала, її флот усе ще налічував майже 1,5 сотні боєздатних субмарин. Аліянти спершу влаштували переможний парад. Трофейні човни проводили через англійські порти і знімали цінне обладнання. Врешті їх пришвартували у:

  • Північній Ірландії;
  • Шотландії.

Операція "Дедлайт"

Підводні мисливці Гітлера, які раніше "сіяли жах" в океані, стали непотрібними. Переможці не планували використовувати U-боти за призначенням. І з листопада 1945 по лютий 1946 роки затопили більшість захоплених суден.

Також читайте Битва за Атлантику: як Німеччина кинула виклик Великій Британії

Операція отримала назву "Дедлайт". Союзники зберегли і поділили між собою лише кількадесят субмарин, які згодом використовували як мішені для тренувань. А знаменита U-505 і U-995 із грізної зброї перетворилися на музейні експонати.