Джордж Джексон – ідеолог банди
Чикаго, 1941 рік. У спальних районах цього неспокійного міста народився хлопець на ім'я Джордж Лестер Джексон. Його дитинство проходило не надто спокійно, зате сповнене адреналіну і кримінальних розваг.
Читайте також: Вбивають задля розваги та вербують дітей – криваві факти про банду Los Zetas
Джордж був афроамериканцем, а становище темношкірих в Америці 20 століття було не із найкращих. У 1865 році поправка до Конституції США поклала край рабству в країні. Проте у суспільстві все ще був чіткий поділ, а більш ніж до середини століття права афроамериканців утискали.
"Я завжди наголошувала на тому, що він афроамериканець. Говорила йому, що для того, аби досягти чого-небудь у цьому житті, потрібно бути удвічі кращим, ніж будь-хто із білих", – згадувала мати Джорджа Джексона.
Джордж Джексон
Джексона виховала вулиця, а тому ще змалку виправна колонія стала для нього другим домом. Набравшись там досвіду і знань від уже "бувалих" бандитів, він став ідеологом однієї із найбільших банд американських пенітенціарних установ – "чорної партизанської сім'ї" або ж Black Guerilla Family.
Як та коли з'явилася Black Guerilla Family
Зародки банди розпочалися із Black Power Movement – руху в середині 20 століття США, спрямованого на самовираження й самоствердження афроамериканців у всіх сферах. Щоправда, у неволі його представники досить специфічно боролися проти утисків своїх прав.
Темношкірі у тюрмах гуртувалися в різні об'єднання: нацистські, расистські. Ми щодня спостерігали за тим, як їхні ряди поповнюються. Це був просто киплячий котел, який мав скоро підірватися,
– зазначив Луїс Нельсон, наглядач тюрми "Сан-Квентін".
У 60-х роках 20 століття темношкірі в'язні жили в тюрмах у постійному страху. Особливо це було помітно в державній каліфорнійській в'язниці "Сан-Квентін". Чому? Через хлопців із "Арійського братства".
"Арійське братство" – що відомо? Тюремна банда, заснована у 1964 році у "Сан-Квентін". Прославлена своїми постійними та жорстокими сутичками з усіма, у кого колір шкіри відрізнявся від "білого".
У тих же 60-х роках до тієї тюрми потрапив Джордж Джексон, якому миттєво вдалося зібрати довкола себе практично усіх темношкірих в'язнів. Спочатку це була банда афроамериканців, яка, надихнувшись ідеями Маркуса Ґарвея, відстоювала права темношкірих у тюрмах.
Маркус Ґарвей – хто це? Політичний діяч всесвітнього руху за права темношкірих і їхнього звільнення від гноблення. Засновник асоціації щодо поліпшення становища темношкірих – The Universal Negro Improvement Association, UNIA.
Маркус Ґарвей
Але постійний тиск з боку тюремних наглядачів та інших ув'язнених призвів до того, що Джексон і його банда почали не захищатися, а нападати. Приводом могло стати будь-що, навіть "косий погляд". Найзапеклішим ворогом стало саме "Арійське братство".
В запеклих протистояннях у 1996 році в тюрмі "Сан-Квентін" з'явилася нова банда, головний супротивник арійців – Black Guerilla Family. Під керівництвом Джексона банда швидко почала ставати на ноги.
У тюрмах основною валютою були сигарети й наркотики. На відміну від інших банд Black Guerilla Family не співпрацювали із картелями. Продавали все, що могло принести кайф: кокаїн, героїн, марихуану, метамфетамін, ксанакс та інші препарати у малих дозах.
Кодекс та структура банди
Джордж Джексон та його угрупування стали страшним сном для в'язнів. Завдяки продажу наркотиків "партизани" отримали гроші, зв'язки та авторитет. А це давало можливості розширення як впливу, так і кількості. Вступити до Black Guerilla Family можна було за одним простим правилом – треба бути пригніченим афроамериканцем, готовим різати й трощити кожного білого, який вирішить хоча б на крок підійти до "партизанів".
Для того аби тримати усіх на контролі з'явився свій тюремний кодекс, який складався із чотирьох клятв: не виходити з банди, не брехати, не відступати і завжди виконувати накази. За порушення будь-якого із цих пунктів убивали.
Із чіткими правилами з'явилася і чітка структура: найголовніша персона – бос. У нього є один або кілька заступників, а найнижче – звичайні в'язні. Жодні бійки та напади на ув'язнених не відбуваються без згоди глави угрупування. Загалом такий ієрархічний порядок діє не тільки у тюрмі, а й у вуличних "бульбашках".
"Бульбашки": що це? Bubbles – філії Black Guerilla Family за межами тюрми, на волі. Переважно їх засновували вже бувалі в'язні, які через тюремний кодекс не могли відійти від діяльності угрупування.
Такі банди на вулицях зазвичай займалися традиційним криміналом: викраденням автомобілів, рекетом, замовними убивствами та грабунками. А отримані гроші йшли на рахунок тюремних босів.
Спроба втечі та загибель Джексона
Подальші події розгорталися у в'язниці "Соледед", куди Джорджа Джексона відправили відбувати строк. Не гаючи часу, він написав книгу "Тюремні записки Джорджа Джексона". В ній він описував становище темношкірих і їхнє життя в цій тюрмі. Загалом проблема його книги будувалася довкола однієї теми – расизму.
Книга Джорджа Джексона
У 1969 році під час бунту у в'язниці "Соледед" ув'язненим дуже не пощастило: їхні сутички сталися, коли на зміні був офіцер Міллс. В'язні згадували його як останню падлюку, яка вміло володіла гвинтівкою та стріляла на ураження в кожного темношкірого, коли той порушував правила поведінки.
Попри те, що за документами бунт почали білошкірі в'язні, Міллс застрелив трьох афроамериканців. Тож Джексон та ще двоє в'язнів вирішили поквитатися за таке свавілля й напали на нього. Спочатку вони побили офіцера, а потім скинули його тіло із третього поверху. Тюремний наглядач помер на місці від отриманих травм.
В'язниця "Соледед"
Ситуація із расизмом у тюрмі стала настільки нестерпною, що Джексон запланував втечу. Узявши до рук 9-міліметровий пістолет, який був у нього в камері, Джордж та ще п'ятеро в'язнів вирішили випробувати удачу. Із рукопашним боєм та перестрілками Джексона та його спільників застрелили 21 серпня 1971 року за спробу озброєної втечі.
Читайте також: Sacra Corona Unita – особливості клану мафіозі, що і зараз тримає у напрузі Італію
Правоохоронці вважають, що лідер Black Guerilla Family попри свою ненависть до тюремних наглядачів був з ними у тісних стосунках. Про це свідчить 9-міліметровий пістолет, який у нього знайшли. Ще нікому із в'язнів не вдавалося тримати вогнепальну зброю у себе в камері.
Існує легенда, що втеча Джексона була заздалегідь підлаштована місцевою владою, аби прибрати з дороги такого сильного лідера. Звідси і пояснення того, що пістолет йому передали урядовці.
Вшанування пам'яті Джексона
Після цих подій на знак поваги Боб Ділан написав пісню, присвячену Джорджу Джексону. В ній він оспівує несправедливість ситуації, коли Джексона кинули до в'язниці за те, що він вкрав 70 баксів. Відповідно його смерть у тюрмі – це упереджене ставлення влади до темношкірих.
Пісня Боба Ділана, присвячена Джексону: дивіться відео
А от музичні критики говорять, що пісня загалом про абсурдність ситуації й винні обидві сторони. Те, що Джорджа кинули за ґрати через пограбування, не скасовує того, що він – убивця і засновник банди Black Guerilla Family.
Життя банди після смерті ватажка
Боротьба Black Guerilla Family за права темношкірих закінчилася після смерті їхнього лідера. Після цього вони просто почали шукати собі союзників, як у тюрмі, так і на вулиці. Одними із них стала банда Crips, яка допомагала заробляти гроші, завойовувати авторитет серед інших банд.
Банда Crips: що відомо?Афроамериканська банда, заснована на вулицях Лос-Анджелеса в кінці 60-х років 20 століття. Вони відомі своїми нападами на інші угрупування. До того ж, прославилися завдяки культурі, яку принесли в американський реп.
Аж до 2000-х років вони просто набиралися сил і завойовували повагу в американських тюрмах. Крок за кроком "партизани" нарощували потужність, їхні філії почали з'являтися у різних пенітенціарних установах США.
"Друге дихання" для Black Guerilla Family
А в "нульових" в історії Black Guerilla Family відкрилася нова епоха.
Ерік Браун почав створювати Black Guerilla Family в Меріленді практично з нуля. Він, як і всі решта, продавав наркотики. Потім почав підкуповувати офіцерів, а після того навчив інших темношкірих, як це робити,
– згадував один з в'язнів.
Славу і повагу у тюремних установах Ерік Браун здобув завдяки своїй книзі The Black Book. Він писав про життя темношкірих у американських в'язницях. Його праця швидко поширилася виправними установами Меріленду й він фактично став зіркою.
Лідери Black Guerilla Family добре знали, як об'єднувати довкола себе людей. Вони тиснули на болюче – те ж саме, що і Джордж Джексон робив 30 років тому.
Читайте також: Чим займалася мотобанда Bandidos MC, члени якої потопали у крові
Авторитет Black Guerilla Family досягнув того рівня, що тюремні наглядачі перетворилися у прислугу. Ось, наприклад, Тейвон Вайт – один із лідерів "бульбашки" банди у Балтиморі. Під час перебування у в'язниці, він жив як король: йому прямо до камери приносили шампанське та королівських крабів на обід.
Тюремне ув'язнення не завадило Тейвону Вайту в 2011-2012 роках стати батьком п'ятьох дітей. Матерями ж стали тюремні наглядачки: Дженіфер Оуенс, наприклад, завагітніла від нього двічі, а ще троє – по разу.
Тейвон Вайт та Тіффані Ліндер, одна з тюремних наглядачок
Члени Black Guerilla Family могли спокійно займатися контрабандою й вступати у сексуальні стосунки із наглядачками тюрем, тому що законодавство не мало відповідної системи покарань за такі вчинки.
Як Black Guerilla Family живе зараз
Звичайно, законодавство тисне й утискає "розкішне життя" банди у в'язницях. Та намагання уряду прикрити їхню діяльність спонукає банди шукати нові шляхи вирішення своїх проблем. І у цьому аспекті в'язні дуже винахідливі.
Щодо сьогоднішнього життя "партизанів", то вони безтурботно процвітають як у тюрмах, так і на волі. Якщо в клітках ці бандити ще мають хоч якісь обмеження, то за межами вони спокійно втручаються у будь-які конфлікти, пов'язані із темношкірим населенням.
Читайте також: Погрози, викрадення і дикі убивства – як діяв Медельїнський картель, синдикат Ескобара
Особливо активними вони стають у Black August ("Чорний Серпень"). Протягом місяця вони нападають на членів інших банд та офіцерів у тюрмах та за їх межами.
Таке кримінальне свято з'явилося ще у 70-х, воно створене для помсти за побиття або убивства темношкірих. При цьому "Чорний Серпень" має лише одне правило: за одного вбитого "партизана" забирають життя двох ворожих людей.