Олег Сенцов: біографія, фільми та цитати бранця Кремля

Премію присуджують "за винятковий внесок у боротьбу за права людини по всій земній кулі".

Читайте також: Олег Сенцов став лауреатом премії Сахарова

Читайте у статті 24 каналу про становлення Олега Сенцова як українського режисера, письменника та просто чесної і сильної людини, яка з усмішкою зустрічає випробування, приймає серйозні рішення і йде до кінця. Переможного кінця.

Біографія Олега Сенцова

Народився та виріс у Сімферополі. Перші 15 років прожив у Радянському Союзі. Навчався у Київському економічному університеті. Відвідував кінематографічні курси в Москві. У 2008 став співзасновником компанії Край Кінема.

Олег Сенцов став лауреатом премії Сахарова – цитати режисера у відео:

Режисерська кар'єра

У 2008-му зняв навчальний короткометражний фільм "Добре ловиться рибка-бананка" за Селінджером, у 2009-му — "Рік Бика" за Хемінгуеєм.

Читайте також: Сенцов отримає польську нагороду "За людську гідність"

У 2012-му режисер дебютував зі своїм першим повнометражним фільмом "Гамер" на міжнародному фестивалі в Роттердамі. Стрічка розповідає про геймера, який весь вільний час проводить за комп’ютерними іграми, руйнуючи своє життя. Головні ролі виконали справжні геймери, а бюджет картини склав 20 тисяч доларів. Цього ж року "Гамер" отримав премію Гільдії кінознавців і кінокритиків на фестивалі "Дух вогню" в Ханти-Мансійську.

У 2013-му Сенцов на Одеському кінофестивалі представив свій проект соціальної драми "Носоріг" і виграв премію у 25 тисяч гривень. На жаль, робота над цим фільмом зупинилася через участь Олега в протестах та подальший арешт.

Участь у Революції Гідності

Сенцов від початку був активним учасником Євромайдану. Під час Кримської кризи він часто їздив в рідний Сімферополь, де намагався організувати мітинги "За єдину країну", а також постачав продуктами та пальним українських військових, які перебували в Криму.

Олег Сенцов був активним учасником проукраїнського руху в Криму у 2014 році

У буремні роки Сенцов дебютував і як письменник: у 2015-му вийшла книга автобіографічних оповідань, написаних до його ув'язнення у Росії. У збірці – вісім оповідань російською мовою: "Автобиография", "Собака", "Детство", "Больничка", "Школа", "Завещание", "Бабушка", "Макары". Ініціаторами видання стали режисер Олесь Санін та продюсер Анна Паленчук. Родина Сенцова отримає половину прибутку від продажу книги. Після ув'язнення Олег Сенцов також почав писати роман.

Читайте також: Я ніколи не здаюсь, – Сенцов відповів на лист іншого бранця Кремля Кольченка

Викрадення та ув'язнення

10 травня 2014-го ФСБ затримало Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олексія Чирнія та Олександра Кольченка в Сімферополі. Їх звинуватили у підготовці терористичного акту. Мовляв, затримані готувалися у ніч на 9 травня підірвати меморіал "Вічного вогню" та пам'ятник Леніну в Сімферополі, а також підпалити офіси громадської організації "Русская община Крыма" та представництва партії "Единая Россия" на окупованому півострові.

У виступі у суді Сенцов розказав подробиці свого викрадення російськими силовиками:

Мене кинули в мікроавтобус, з мішком на голові привезли в будівлю колишнього СБУ на бульварі Івана Франка. Почався дуже жорсткий допит, мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався підривати пам'ятники. Почали бити ногами, руками, кийками, лежачи і сидячи. Коли я відмовлявся говорити, почали застосовувати удушення. Душили пакетами. Душили 4 рази.

"Я багато разів бачив це в кіно, і не розумів, як люди на цьому ламаються. Але це дуже страшно, ваша честь. Вони погрожували зґвалтувати мене кийком, вивезти в ліс і там закопати. Години через чотири втомилися і повезли мене на обшук. Тільки там я дізнався, що це – співробітники ФСБ. Вони там очікували побачити терористів і зброю, а знайшли тільки мою дитину – вона була присутня під час обшуку, про що в протоколі не йдеться. Знайдені гроші – це гроші моєї кінокомпанії для зйомок фільму "Носоріг", – додав Сенцов.

Далі Олегу запропонували дати свідчення на керівництво Майдану і отримати 7 років або стати керівником і отримати всі 20.

Олег Сенцов на суді

А вже через 3 дні силовики, нібито, знайшли зброю. Бо... Яка ж терористична група без зброї?! А через півроку ФСБ дивним чином виявила на ноуті 2 файли про виготовлення вибухових речовин.

Згодом Сенцова етапували до Лєфортово.

Судовий процес

Суд над Сенцовим і Кольченком у справі про планування терактів у Криму розпочався 21 липня 2015 року у Ростові-на-Дону.

Ув'язеного режисера таки визнали керівником "терористичної групи", звинуватили у підпалі офісу "Єдиної Росії" та "Російської общини Криму", намірах підірвати пам'ятник Леніну в Сімферополі, приналежності до "Правого сектору" та впливу на органи влади з метою "виходу Криму зі складу Росії". Український режисер не визнав себе винним.

Крім того, Сенцов наполягає на своєму українському громадянстві, оскільки заяв на його зміну ніколи не подавав. Однак, Росія вважає його своїм громадянином. Мовляв, набув громадянства автоматично з анексією Криму.

У колонії Сенцова неодноразово провокували на помилкове підписання документів щодо отримання громадянства РФ. Але всі спроби провалились.

25 серпня 2015-го о 14:30 за київським часом у Ростові-на-Дону суддя Сергій Михайлюк засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму, а Кольченка – до 10. Політв'язні під час оголошення вироку співали Гімн України та вигукували "Слава Україні!"

Олег Сенцов та Олександр Кольченко в російському суді

Далі – етап через пів-Землі і відбування покарання у виправній колонії № 8 "Білий ведмідь" у місті Лабитнангі, що за полярним колом.

Голодування і міжнародна реакція

З 14 травня 2018 року Олег Сенцов голодував у російській в'язниці 145 днів з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів з російських в'язниць. 5 жовтня Сенцов обрав життя – сказав, що не хоче ставати овочем у реанімації, і припинив голодування. На його підтримку голодували й інші політв'язні в Росії, зокрема Володимир Балух, Емір- Усеїн Куку, Олександр Шумков, Олександр Кольченко.

Нині, за офіційними даними МЗС, налічується 72 українців, ув'язнених за політичними мотивами.

Петиція з закликом допомогти врятувати Сенцова та інших політв'язнів має більш ніж 212 тисяч підписантів з різних країн світу.

Читайте також: Голодний протест українських політв'язнів: як це було і до чого призвело

Світові акції підтримки Олега Сенцова та загратованих українців не стихають. Його мати просила Путіна помилувати сина, але кремлівський карлик, очевидно, має свої плани. Олега вдома чекає мати, дружина та двоє дітей.

Нагороди

• Премія Гільдії кінознавців та кінокритиків (2012) — за "Гамера".
• Орден "За мужність" І ст. (2015) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у відстоюванні конституційних прав та свобод людини, цілісності Української держави.
• Орден "За мужність" III ст. (2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.
• Національна премія України імені Тараса Шевченка (2016) — за художні фільми "Гамер" і "Носоріг".
• Премія Ukrainian ID Award (2018) — лауреат новоствореної премії за незламну силу в боротьбі за ідеали свободи.
• Премія Андрія Сахарова за свободу думки (2018).

Яскраві цитати Олега Сенцова

Цитати з оповідань:

• Коли я був маленький, то розмір світу я вважав таким, яким я його бачу – тобто мій світ обмежувався лінією горизонту. Ми жили в передгір'ї, тому ця лінія була не сильно далеко і навколо майже скрізь були підвищення, тому світ утворював навколо мене ніби велику чашу, обмежену сусідніми горами, пагорбами і полями. Світ для мене обмежувався, але не був обмежений. Він був повним, повною чаша дитячого щастя.
  
• Крим завжди існував на перетині різних культур. Його територія, це постійне поле взаємодії (а часом і боротьби) різних впливів, різних держав та світоглядів. Починаючи від перших грецьких поселень, та закінчуючи великими переломами двох імперій, Крим безперервно відігравав роль "концентратора" ідей та сенсів. В Україні мабуть немає іншого подібного місця, в якому могли би перетинатися люди стількох національностей. Та все ж Кримський півострів, можливо в силу своїх географічних особливостей, завжди стояв трохи осторонь, як випадок цілком особливий.
  
  
  
• Головне, що було в тебе і що повинно бути головним у всіх – це мама, це сім'я, це друзі, це улюблені тварини, все те живе, що тебе оточує, хто дає це світло, яке буде світити у тебе зсередини, завжди, щоб не було після... Після дитинства.

• Говорять, що поганих людей не буває, бувають лише погані вчинки. Це правда. Хоч трохи хорошого є в кожній людині.

• Після цієї лікарні я став трохи дорослішим, практично попрощався з дитинством. Щось всередині мене клацнуло. Що саме - це вже не важливо. Важливо інше: що з тих пір я ні разу не промовчав, коли хтось когось намагався зневажити, і я точно знаю, що ніколи не промовчу і надалі.

Останнє слово у суді:

• Я був і залишаюся громадянином України. Я не визнаю анексії Криму та військового захоплення Криму Російською Федерацією. Я не кріпак, мене не можна передати разом із землею.
  
• Я громадянин України, який був незаконно захоплений співробітниками ваших спецслужб… Я був на Майдані, і це головний вчинок у моєму житті. Ми виступали проти злочинця-президента.

Боягузтво — найстрашніший гріх на Землі. Велика зрада починається іноді з маленького такого боягузтва... Коли тобі надягають мішок на голову, трошки б'ють, і через півгодини ти вже готовий відректися від усіх своїх переконань, обмовити себе в чому завгодно, обумовити інших людей, тільки щоб перестали бити. Я не знаю, чого можуть коштувати твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати".

• Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, Ваша честь!.
  
• Ось стоять, наприклад, ваші трубадури режиму, і вони теж не дурні хлопці, вони всі знають, як воно є, але продовжують брехати, як би продовжують робити свою роботу, знаходячи всередині себе якесь виправдання. Напевно вони себе виправдовують: треба годувати дітей, треба щось робити... А навіщо ростити нове покоління рабів, хлопці?".
  
  

Я не боюся цих загроз і цей термін — 20 років — мені не страшний. Я знаю, що епоха правління кривавого карлика у вашій країні закінчиться раніше.

• Люди, які не вірять пропаганді, ще скажуть своє слово. У нас теж була злочинна влада. Просто я не хочу, щоб вами правили злочинці. Я хочу побажати росіянам навчитися не боятися".

Ні про що ніколи не шкодую і ні на що ніколи не сподіваюся. Просто живу. Зараз я живу у в'язниці — ось і вся моя життєва позиція. Вважаю себе набагато більш вільним, ніж переважна більшість росіян, які живуть в чеховському футлярі і звідти через дірочку люблять Путіна".

• Я — бейсбольний м'ячик, чим сильніше мене б'ють, тим вище я потім злітаю.
  
  Цитати з листів з-за грат:

Просто знайте, що я той цвях, який не зігнеться!

• Дякую вам усім за те, що ви робите! За те, що не мовчите. Не боятися — це виявляється так нескладно, правда? Важко зробити лише перший крок. Хтось його зробив відразу, а хтось лише нещодавно, але я всім і кожному з вас дякую за сміливість. Я розумію, що ви ризикуєте, відкрито підтримуючи мене зараз, живучи в цій країні. Я не пишу і не називаю імен і прізвищ, не тому що їх не знаю або не ціную, а просто боюся когось забути або особливо виділити. Я є вдячним вам усім.
  
  
  

• Зрушення у свідомості радянських людей, що призвели спочатку до перебудови, а потім до краху імперії і свободи, розпочалося, саме коли кінематографісти почали ці зміни зі свого з'їзду у 80-х роках минулого століття. Можливо, що і на вас, російські кіношники, чекає та ж місія і завдання, щоб зруйнувати ще більш потворну імперію, яку зараз вибудувано та яка продовжує еволюціонувати у вашій країні. Удачі вам у цьому!