Патріархом родини був Степан Симиренко, який був кріпаком й онуком козака Андрій, який відмовився присягати російській імператриці у вірності, дізнався 24 Канал.

Читайте також Компанія, що змінила світ: як Білл Гейтс побудував свою імперію

Втім син Степана, Федір Симиренко, зміг викупити себе та всю свою родину з кріпацтва й стати тогочасним мультимільйонером.

  • Почався шлях Федора Симиренка як підприємця з оренди млинів: він разом з майбутнім тестем, Степаном Яхненком, змогли орендувати на Черкащині декілька млинів (йдеться про Вільшанські млини). Заробляли з того, що продавали борошно.
  • Попри те, що Федір Симиренко був кріпаком у графа Воронцова, він встигав працювати ще й на млинах. І саме завдяки цьому він зміг викупити всіх родичів з кріпацтва.
  • Після викупу Симиренки та Яхненки розпочали власний бізнес й створили на той час прототип теперішніх агропромислових спілок – "Брати Яхненки та Симиренки".
  • Займалися родини продажем зерна, худоби та сільськогосподарської продукції. Крім того, будували нові млини.

Цікаво! Як зазначається на сайті Інституту історії України, за посухи у 1830-ті роки протягом 3-х місяців Яхненки та Симиренки надавали прихисток та годували близько 10 тисяч селян, що голодували. За часів Кримської війни вони надали 1 тисячу рублів та постачали хліб й провіант як допомогу російським військам, ставши меценатами.

На простому підприємництві Симиренки та Яхненки не зупинилися. У 1842 році вони побудували в Україні та Російській імперії перший паровий пісково-рафінований завод, себто цукровий завод. Особливістю такого заводу було те, що він виробляв з буряків додатково очищений рафінад.

Це стало проривом й за 5 років Симиренки відкрили ще один такий завод у Городищі, Черкаської області. Він щорічно давав прибутку від 50 до 150 тисяч рублів й виробляв 61,6% цукру України.

Завод став найбільшим заводом у Європі на ті часи, а всі селяни, що працювали там, отримували платню.

  • Платон Симиренко

Відомо, що перший син Федора Симиренка здобув освіту спочатку в приватному пансіоні Одеси, а потім навчався у Франції, вивчаючи цукрове виробництво. Він став технічним керівником фірми "Брати Яхненки та Симиренки".

Платон, як і батько, також збудував власний бізнес, спорудивши машинобудівний завод у Млієві, який виробляв обладнання для цукроварень. А ще, цей завод випустив перші металеві пароплави, що перевозили по Дніпру товари.

Якщо ж говорити про просвітницьку діяльність Платона, то він знав Тараса Шевченка й мав з ним дружні стосунки. Крім того, саме він допоміг письменнику видати останнє прижиттєве видання "Кобзаря".

А син Платона, Левко Симиренко, став ученим-помологом, тобто досліджував сорти плодових та ягідних рослин. Він був заарештований за революційну діяльність й засланий до Сибіру на 8 років.

Зауважте! Саме Левко впровадив у виробництво власний сорт зимових яблук відомі, як Симиренки.

  • Василь Симиренко

Натомість другий син Федора, Василь Симиренко, був відомим технологом. Він також, як і Платон, був меценатом, зокрема допомагав коштами Товариству підмоги української науки, літератури і штуки.

Василь навіть заповів цьому Товариству через фундацію свій маєток, який коштував на той час 10 мільйонів рублів.

  • Все почалося зі смерті одного із засновників бізнес-імперії Симиренків-Яхненків, Степана Яхненка. Відтак, всі спадкоємці забажали поділу майна.
  • Ще одним викликом для підприємства стало те, що з'явилися нові гравці на ринку цукру, що створило неабияку конкуренцію.
  • Стерно основної частки бізнесу для запобігання банкрутству було передано Платону Симиренку, але це не врятувало імперію.
  • Почала зростати заборгованість фірми, а взимку 1862 року ситуація стала невиправною, бо у той рік російський уряд заборонив оплачувати кредити борговими паперами. Тепер потрібна готівка. Це завело спілку "Брати Яхненки та Симиренки" ще у більшу скруту.
  • Компанію вдалося тримати до 1880-х років, а тоді збанкрутував їхній останній кредитор. Відтак, один із наймогутніших цукрових заводів припинив своє існування в 1887 році.

Якесь продовження справи батька намагався відновити Василь Симиренко, заснувавши на руїнах фірма "Брати Яхненки та Симиренко" невелику власну справу.

Для створення свого цукрового виробництва йому довелося відмовитися від спадщини, адже це означало відмовитися й від частки боргів.

Втім бізнес Василя Симиренка вже не зміг повторити величі виробництва спілки "Брати Яхненки і Симиренко".