Чому росіяни обрали стратегію гатити по Україні дронами, а не ракетами

Спершу дрони – тоді ракети

Коли росіяни вирішать, що вони вже досягли достатньої міри виснаження нашої інфраструктури за допомогою дронів, то можуть і піти на кампанію ударів далекобійними крилатими ракетами, щоб у стислий строк отримати стратегічний результат із впливом на весь подальший хід війни.

До теми Реактивні "Шахеди": що не так з цією "дивозброєю" росіян

На то крилаті ракети і є стратегічною зброєю, бо призначені для застосування в обмеженій кількості випадків, що справді можуть дати стратегічний ефект. Але коли може наступити той період, коли росіяни вирішать "пора" – питання хороше, бо це може зайняти і кілька місяців, і кілька тижнів. Без прив'язки до пори року та кліматичного сезону.

"Шахеди" можна характеризувати як масову та "допорогову" зброю, бо росіянам на такі дрони не треба ставити бортові комп'ютери, відповідно треба менше електроніки. Практика показує, що який імпровізований засіб-"шахедобійку" не придумай, він все одно обходитиметься дорожче, ніж заявлена вартість у 50 тисяч доларів за один "літаючий мопед".

А головне – коли минулої зими вперше прозвучала новина, що Росія може отримати 2400 "Шахедів" за 2 роки, це було предметом жаху в широких масах. Тепер же, за вересень – початок грудня 2023 року, росіяни випустили орієнтовно 1500 "Шахедів", і це вже навіть не є предметом обговорення для ЗМІ. Зазвичай стандартно ставлять питання: "Так коли ж масовані ракетні удари будуть?".

Далі варто обрахувати ось що: мінімум 1500 засобів повітряного нападу по тиловій інфраструктурі за трохи більш як 3 місяці – це ж удвічі більше навантаження на протиповітряну оборону, аніж в кампанію зими 2022 – 2023 років, де за 6 місяців росіяни випустили сумарно до 1500 "Шахедів" та ракет.

Окрему проблему створюють постійні пуски росіянами ракет типу Х-59 із літаків тактичної авіації по об'єктах за лінією фронту, мінімум 1 або ж декілька за добу.

Важливо Шанс, який не можна втратити: чому дружба з Аргентиною так вигідна для України

Зараз ВКС Росії мають ракети переважно модифікації Х-59МК2. Це достатньо потужна зброя: при відносно малій довжині корпусу в 4,2 метра та геометрії для зниження радіолокаційної помітності вона має бойову частину масою 310 кілограмів та може бити на 280 кілометрів. Словом, не менш потужна, ніж стратегічні Х-101 та "Калібр", а збивати складніше.

Це не враховуючи те, що росіяни в окремі дні вийшли на цифру в понад 100 скинутих крилатих бомб з модулями УМПК за добу, як інструменту фронтової авіації. Схоже, усі можливі ресурси Росія зосередила саме на тому, щоб і далі підтримувати на потрібному рівні боєздатність свого угрупування в +400 літаків та вертольотів, залучених для війни проти України. Яке, за всіма розрахунками, мало б давно "посипатись" в технічному плані.

"Економічний фронт" треба розгортати, а не тролити

Є ще один специфічний момент, який навряд чи комусь сподобається. Росіяни першими прочитали оту дисертацію майора ВПС США Томаса Гріффіта про історичний досвід ударів по енергетиці, де прямо було прописано, що цілеспрямовані бомбардування все одно не приводять до росту антиурядових та антивоєнних настроїв. Це у них спочатку на ресурсах з'явилась вижимка з тої дисертації, а потім вона уже по наших соцмережах пішла "гуляти" в похмурі дні кінця листопада 2022 року.

Ну от видається так, що ретроспективно росіяни врахували свої помилки, і вирішили більше не робити речей, які сприяють посиленню нашої резистентності.

Якщо пригадати, то у жовтень 2022 року ми теж вступали з дуже нездоровими суспільними настроями. Наприклад, на тлі стрімкого успіху Харківської офензиви чомусь в маси пішла хибна думка, що контрнаступ ЗСУ на Херсонщині – це насправді все "випадково". При чому підігрівали таку думку і ті опінієн-мейкери, які зараз розповідають вдячній публіці, що "в суспільстві нема запиту на перемогу". Але шок від прильотів ракет цей дурман потім вимів.

Зауважте Корупція в Україні: основна проблема чи зброя ворогів

Я не стверджую, що росіяни більше не битимуть по електростанціях. Скоріше навпаки. Якщо подумати логічно, то військово-промисловий комплекс в міру розгортання стає дуже енергомістким.

Стільки систем ППО, як нам реально потрібно, все одно нема в цивілізованому світі. Через що в бойових порядках досі є місце навіть старим-добрим С-125.

Тому в певний момент назріє питання, що так званий "економічний фронт" треба не тролити, а реально розгортати, щоб усі його сектори давали хоч якийсь реальний ККД для обороноздатності.

Є гарний історичний приклад, що після легалізації в 1942 – 1943 роках СРСР використовував РПЦ, в тому числі для акумулювання грошей на фронт та Червону армію. Цей приклад нам чітко показує, що в подібних випадках завжди є простір для здорових та асиметричних рішень.