Трампа можуть змусити діяти проти Путіна: інтерв'ю професора зі США про вирішальний удар Конгресу

Політика Вашингтона щодо Росії та України може залежати не лише від рішень Білого дому. Важливу роль відіграватиме й те, як зміниться розклад сил у Конгресі США та які рішення команда Дональда Трампа буде готова ухвалювати щодо Кремля. 

Професор Мангеттенського університету Ігор Айзенберг в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу проаналізував передвиборчу риторику Дональда Трампа та пояснив, чого можна очікувати від його політики щодо Росії. Також експерт розповів про вибори до Сенату, можливі зміни в Конгресі, історію з активами "Лукойлу" та роль українських ударів по території Росії у тиску на режим Владіміра Путіна.

Чому Трамп захоплюється диктаторами?

Дональд Трамп весь тиждень каже: "Люблю, не можу, диктаторів". То Кім Чен Ин – чудовий хлопець, він до мене чудово ставиться, тому я його люблю". Він же нічого фактично не отримує. Від Путіна – плювки в обличчя, як на Валдаї. Від Кім Чен Ина – жодної угоди. Від Сі Цзіньпіна – вигоди тільки Сі Цзіньпіну.

Він же виступав перед натовпом своїх прихильників. І оскільки вони вірять кожному його слову, то він може їм говорити все, що завгодно, вони в усе повірять і будуть його продовжувати обожнювати.

Тобто це такий передвиборчий мітинг. Що цікаво, він їздить, виступає на підтримку республіканців, але у тих штатах, де, в принципі, вони і так мають перемагати. Тобто він їздить по дуже червоних штатах, таких дуже червоних республіканських регіонах, де йому комфортно, де може зібратися такий натовп, який буде аплодувати будь-чому, що він скаже. Тому я би не сприймав це дуже серйозно.

Якщо подивитися, як у Сполучених Штатах оцінюють той же візит Сі Цзіньпіна, усі кажуть, що жодних досягнень там не було. Там дійсно нічого не було, тому що жодного навіть комюніке не було підписано.

Зазвичай, коли відбувається державний візит, має бути спільна заява, принаймні, що вони там обговорили. Знаєте, як у Радянському Союзі такий штамп був: "переговори пройшли у відвертій атмосфері", що означало, що були розбіжності по усіх питаннях. Але принаймні щось сказали навіть у Радянському Союзі, а тут взагалі нічого. Жодного документа не підписано, жодного повідомлення офіційного від пресслужби Білого дому. 

Тобто вірте Трампу на слово, що Сі Цзіньпін захоплений ним і його нібито якимись досягненнями.

Я би це не сприймав серйозно, тому що це передвиборча риторика, його виступи перед його прихильниками. Хоча, якщо почитати його інтерв'ю журналу Time, в принципі він постійно говорить одне і те саме з різними варіаціями.

Це потік свідомості або просто, м'яко кажучи, неправдиві заяви про щось. І коли він хоче показати, що щось є краще, ніж воно є насправді, або відволікти увагу від різних своїх провалів, то він просто розповсюджує дезінформацію.

Повне інтерв'ю Ігоря Айзенберга: дивитись відео

Чи варто чекати від Трампа реальних дій проти Росії?

Пане Ігорю, чому Трамп не чинить реального тиску на Росію, попри її погрози, і чи може він скористатися запропонованими Україною інструментами для посилення тиску на Кремль?

Я думаю, що не варто очікувати від Трампа будь-яких дій проти Росії. Щоправда, бувають такі ситуації, от як минулого року, коли він образився на Путіна і запровадив санкції проти "Роснефті" і "Лукойлу".

Хоча це санкції доволі-таки умовні, тому що, наприклад, бізнес "Лукойлу" в Сполучених Штатах досі діє. Я їхав вчора ввечері і бачив заправку "Лукойлу", яка досі працює, хоча санкції запроваджені рік тому, але постійно відтерміновуються. А зараз, як повідомляє американська преса, Кушнер та Віткофф, коли вони були в Москві, домовлялися, що американські активи "Лукойлу" придбає бізнес-партнер Кушнера. От такі санкції Трамп запроваджує проти Росії.

Від нього не варто очікувати чогось іншого. Тому я думаю, попри те, що це погано для Сполучених Штатів, це дуже погано взагалі для національних інтересів Сполучених Штатів. Це погано для України, це погано для цивілізованого світу.

Але ми з вами маємо жити в реальному світі і виходити з того, що є, і планувати власні дії відповідно до того, що є, а не до того, що нам хотілося би, щоб було. Тому очікувати від Трампа якихось дій проти Росії точно не варто. Коли він каже, що це добре – мати хороші стосунки з диктаторами, це те, чого він прагне. Він буде продовжувати цього прагнути ще 839 днів до кінця його другого президентського терміну.

Чому над Трампом і республіканцями нависла реальна загроза?

Чи може втрата республіканцями контролю над Конгресом США змусити Трампа змінити свою політику?

Якщо республіканці втратять Конгрес, хоча б одну палату навіть, а Палату представників вони, я не знаю, що має статися, щоб вони її не втратили. Сенат – це 50 на 50, хоча вони схиляються трохи зараз на користь демократів.

А якщо втратять республіканці хоча б одну палату, це може дуже серйозно впливати на політику. Не лише тому, що будуть розслідування корупційних дій Трампа, не лише тому, що можуть бути імпічменти його міністрів, його генерального прокурора, його самого, а просто Конгрес може почати ухвалювати законопроєкти, які можуть коригувати політику.

Особливо, якщо республіканці втратять контроль над обома палатами, то такий законопроєкт, який зараз лежить в Сенаті і не розглядається – Акт про підтримку України – абсолютно точно буде ухвалений. І що тоді Трампу доведеться робити? Або ветувати такий законопроєкт, або виконувати його.

Якщо він його ветує, то проблема для республіканців у тому, що, як не крути, більшість американців Україну підтримує. І ці всі члени Конгресу залежать від виборців. Вони йдуть до виборців. Депутати Палати представників – кожні два роки, а сенатори – кожні шість років. І виборці не люблять, коли їхні очікування не справджуються. Тобто коли їхні депутати роблять не те, що ці виборці бажають, щоби вони робили.

Тому я думаю, якщо у демократів буде контроль над обома палатами, вони просто зможуть ухвалювати закони знаходячи в Сенаті необхідні республіканські голоси. В Сенаті, щоб розглядати законопроєкти, потрібно 60 голосів. 

Але абсолютно точно, що демократи зможуть ініціювати і ухвалювати закони, які будуть коригувати політику. Тобто Трамп буде змушений робити певні речі. Його може Конгрес зобов'язати робити певні речі або не давати йому гроші на щось, або, навпаки, зобов'язати його витрачати гроші на щось, на допомогу Україні, наприклад.

Так що це буде дуже-дуже серйозний важіль впливу, але він не зміниться сам по собі. Він може бути вимушений робити те, чого він робити не хоче, але бажання запроваджувати санкції проти Росії, бажання тиснути на Путіна, у нього як не було, так і не буде. І якщо він буде щось робити, то через те, що він буде змушений.

Чи можуть республіканці змінити ситуацію на виборах без Трампа, якщо навіть у традиційно республіканських штатах демократи починають їх наздоганяти?

Навряд чи. В тих усіх штатах, які ви назвали, там іде доволі запекла боротьба. Цікаво, що Техас теж не обирав демократа з 1988 року і Техас став таким консервативним червоним штатом.

Але є кілька чинників, які впливають на чинну ситуацію в Техасі. Це, по-перше, демографія. Техас створив доволі сприятливі умови для бізнесу і туди переїхало багато бізнесів. Там відкрили свої відділення, переїхали туди багато високотехнологічних компаній, і там працюють освічені люди, які приїхали туди з інших штатів.

Освічені люди за Республіканську партію мало голосують або взагалі не голосують. Так Республіканська партія себе позиціонує. І демографія не на користь республіканців змінюється в Техасі, з одного боку.

А з іншого боку, у них кандидат до Сенату, теперішній генеральний прокурор Техасу Пакстон, він є дуже непопулярним. Йому навіть самі республіканські законодавці в Техасі оголошували імпічмент. Просто тому, що він порушує закон. Він уклав угоду з федеральною прокуратурою кілька років тому, заплатив великий штраф, тому що у нього були корупційні оборудки, у нього різні проблеми в його стосунках з жінками тощо.

Тобто він не популярний, він є висуванцем Трампа. Трамп його висунув, тому що у республіканців є сенатор чинний Джон Корнін, якого Трамп не любить. Він висунув Пакстона на праймеріз, підтримав Пакстона на праймеріз, фактично висунув його проти Корніна. Оскільки праймеріз – це голосування всередині партії, то їх виграв Пакстон, тому що пересічні республіканці, їхня більшість підтримує Трампа.

Але ситуація, знаєте яка? У демократів дуже хороший кандидат, молодий, енергійний. Його прізвище Таларіко. Він дуже енергійно передвиборчу кампанію проводить і він є популярним. По всіх опитуваннях Таларіко попереду.

Так само як і в Алясці. Аляска значно менший штат за Техас. Техас – другий штат за кількістю населення, там багато мільйонів людей живе. В Алясці населення значно менше.

Аляска теж консервативна. Але люди незадоволені, от просто незадоволені тим, що їхній сенатор Салліван підтримує різні речі, які погіршують якість їхнього життя. І через це кандидатка демократів, меркиня Пелтола, колишня конгресвумен, вона принаймні має рівні шанси з чинним сенатором республіканським Салліваном, щоб перемогти на цих виборах.

В Канзасі, в Айові – переважно через те, що фермери вкрай незадоволені політикою Трампа, бо ця політика приносить їм збитки через високі ціни на паливо, через тарифи, які Трамп запроваджував. Вони зазнали дуже-дуже серйозних збитків. Вони цим незадоволені.

В Огайо колишній демократичний сенатор Шеррод Браун має хороші шанси теж, щоб перемогти сенатора, якого не було обрано. Його губернатор призначив тимчасово замість Венса, коли Венс був обраний віцепрезидентом. Тепер проводяться вибори на це місце.

І демократам треба відібрати у республіканців чотири місця в Сенаті, щоб більшість перейшла до демократів. Я вам назву ще один, де точно демократи виграють. Це Північна Кароліна, де республіканці абсолютно точно втрачають місце. Тому що колишній демократичний губернатор цього штату Рой Купер знову йде, і він по усіх опитуваннях там на 10 і більше відсотків випереджає висуванця Трампа, який є його суперником.

Так що демократи мають шанси виграти вибори до Сенату. Я оцінюю це на сьогодні як 50 на 50, але з тенденцією дуже-дуже повільною на користь демократів, принаймні на сьогодні. Що буде протягом місяця, який залишається до виборів, подивимось. Але на сьогодні тенденція ця не на користь республіканців. Це точно.

Навіщо Трампу історія з "Лукойлом" і яку гру веде Путін?

Пане Ігорю, навіщо Трампу може бути вигідна угода щодо активів "Лукойлу" і чи означатиме це послаблення санкцій проти Росії?

Я думаю, що Трамп, коли погодився запровадити ці санкції майже рік тому, був такий короткий період, коли він обурився на Путіна, тому що той оголосив, що зустрінеться з Путіним у Будапешті. І він був впевнений, що він домовиться з Путіним там про закінчення війни російсько-української.

А потім держсекретар Рубіо, який був допущений Трампом у той момент до розмов з Росією, поговорив з Лавровим і з'ясував, що жодних домовленостей з Путіним бути не може, тому що Путін не бажає ні про що домовлятися. І так Трамп просто пошиється в дурні, якщо він дійсно зустрінеться з Путіним. І знову жодних домовленостей не буде, так само як було в Анкориджі.

І я думаю, що в той момент Трамп обурився, що його просто обдурили, і він погодився запровадити ці санкції, які були готові. Вони з травня минулого року вони були готові. Міністр фінансів Бессент їх поклав Трампу на стіл. Трамп не погоджувався з ними, але от настав момент, коли погодився. Тому що такий у нього був настрій.

Але я хочу сказати, що вже через кілька днів Міністерство фінансів опублікувало так звану генеральну ліцензію про відтермінування санкцій проти "Лукойлу" у тій частині, де "Лукойл" має продати свої активи за кордоном. І це відтермінування діє досі.

Я бачив, що заправка "Лукойлу" діє в штаті Нью-Джерсі. І ці генеральні ліцензії, вони можуть продовжуватись до нескінченності. Тобто я не думаю, що Трамп їх скасує. Він може просто де-факто їх скасувати, якщо бізнес-партнер його зятя придбає ці заправки "Лукойлу", придбає фактично американський бізнес. А інакше вони будуть продовжувати ці генеральні ліцензії про відтермінування.

Пане Ігорю, чи розуміють Трамп і його команда, що домовленості з Росією без участі України можуть не спрацювати, і чому вони все ж ідуть на можливе послаблення санкцій проти Кремля?

Я думаю, що вони про це просто не думали, тому що такі люди, як Трамп, як Віткофф та Кушнер, вони думають просто в іншій системі координат. Вони все життя займаються торгівлею нерухомістю. І вони в цій системі координат, в торгівлі нерухомістю.

Трамп бачить там себе та Путіна, так само як і Віткофф та Кушнер бачать там себе та росіян. І вони з ними торгують, просто не беручи до уваги, що зовнішня політика взагалі і російсько-українська війна зокрема – це зовсім геть інше. Це те, чого вони просто не розуміють і навряд чи зрозуміють.

Тому вони можуть про щось говорити, про якісь там бізнес-проєкти, їм постійно Дмитрієв розповідає про 12 регіонів, де вони зароблять. От вони можуть бізнес "Лукойлу" придбати американцям. Ну і, напевно, так воно і буде.

Тоді ще й Путін заробить на цьому, тому що цей бізнес-партнер Кушнера тоді заплатить "Лукойлу" гроші за ці американські заправки "Лукойлу", яких тут багато. 

Буде там нова вивіска бізнес-партнера Кушнера. Насправді Путін буде просто, я думаю, сміятися з цього всього. І я знову-таки підкреслюю, що очікувати, що Трамп зміниться і зміниться якось його ставлення, абсолютно не варто. Це неможливо. Але що може бути – що він може бути змушений робити щось, чого йому би робити не хотілося.

Чи здатен Путін зірвати всі переговори і що реально наближає його поразку?

Чи може зрив Путіним мирних переговорів із США стати для Трампа тригером, щоб посилити тиск на Росію, чи він і надалі терпітиме таку поведінку Кремля?

Я думаю, що скоріш так, ніж ні. Він може десь обуритись, якщо, скажімо, Путін йому щось пообіцяє і не виконає цю обіцянку. На кшталт, коли Трамп оголосив: "Я зустрінусь з Путіним у Будапешті".

А зустріч не відбулась просто через те, що Трамп зрозумів, що Путін його кинув, просто що він ні про що не домовиться. Тоді Трамп був обурений, погодився санкції запровадити. Таке саме щось може бути знову.

Але якщо не відбудеться тристороння зустріч в ОАЕ чи ще десь, на Трампа це не буде мати жодного впливу. Тому що це ж не за його участю, а за участю делегацій.

Якщо ми з вами пригадаємо, про що вдавалося домовитись на цих тристоронніх зустрічах, то виявиться, що жодних домовленостей, крім як про обмін полоненими, на цих зустрічах не було. Реальних домовленостей.

Я думаю, що якщо така зустріч відбудеться, то жодних домовленостей про щось, крім обміну полоненими, там не буде. Просто тому, що Росія не бажає домовлятись взагалі ні про що. Вона б могла би домовлятись з Україною про умови капітуляції України. Ну як домовлятись? Просто продиктувати ці умови і вимагати від України, щоб Україна погодилась. А жодного іншого порядку денного в Путіна немає. Немає.

І не буде до тих пір, поки він не буде боятися, що у нього порушується соціальна стабільність в країні, що у нього немає грошей для того, щоби забезпечувати цю соціальну стабільність і одночасно воювати. Тобто що його владі щось може загрожувати, і він не буде ні про що домовлятись.

Я думаю, що навіть якщо він побачить, скажімо, що в Росії може бути "рускій бунт бесмислєний, беспощадний", і він злякається цього, і погодиться зупинити війну, він не буде вести з Україною жодних переговорів про мир, тому що він буде готуватись тоді до нової війни. Це сенс його життя. Знищення України, знищення українства як такого – це просто сенс його життя. І він від цього сенсу життя не відмовиться.

Коли чую про українські удари по цілях в Росії, у мене душа радіє, тому що я розумію, що саме це може наближати той момент, коли Путін просто буде змушений задуматись, чи не загрожує його владі щось.

Тому що просто настане колись момент, коли він не зможе забезпечувати одночасно соціальну стабільність у себе в країні і фінансувати війну. Україні допомагає Європа фінансувати себе і фінансувати війну. А Росії допомагає Китай, але все ж таки це допомога не така, як та допомога, що Європа надає Україні.

Тому Росії доводиться фінансувати себе самостійно здебільшого. А можливості для цього не безмежні. І Україна кожним ударом по Росії ці можливості зменшує.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.