Олігарх Ігор Коломойський, який озвучив у своєму скандальному інтерв'ю маніпулятивну та спекулятивну заяву про "громадянський конфлікт". Плеяда проросійських політиків, яка останнім часом активно тиражує цю тезу, разом із іншими тезами російських пропагандистських ЗМІ. Як довго ще воскресатиме така маніпуляція в українському інформаційному просторі – Дмитро Золотухін пояснив 24 каналу у бліц-інтерв’ю.
Читайте також: Путін кинув Україні новий виклик, – Le Point
Останнім часом в український інформаційний простір знову намагаються повернути тезу про те, що на Донбасі ми маємо не результат російської агресії, а "громадянський конфлікт"...
Це – доволі комплексне питання. Якщо його описувати односторонньо – чи "зрада", чи "перемога" – це все одно ні до чого не призведе.
Мене більше цікавить, що відбувається?
Цей наратив не новий, він існує з 2014 року. Ми бачили різні хвилі його поширення, із різними мотиваціями, які висловлювались різними джерелами для різних аудиторій.
На початку 2014 року "ми один народ" та "громадянський конфлікт" використовувались для того, щоб повністю приховати та нівелювати участь російської сторони у збройній агресії проти України. Озвучувався цей наратив і Володимиром Путіним, і МЗС Росії. Всіма російськими експертами ситуація описувалась як така, що в окремих регіонах Донецької та Луганської областей є внутрішній конфлікт між українцями, до якого російська сторона жодного стосунку не має.
Поволі цей наратив змінювався у різному форматі і на теренах українського інформаційного середовища, і для російської аудиторії, і у європейській спільноті. Останні півроку ситуація у так званих "ДНР" та "ЛНР", після зміни там так званого керівництва на протеже Владислава Суркова, демонструє, що вже сформувались ключові течії російського істеблішменту.
Хто такий Владислав Сурков?Помічник президента Російської Федерації Володимира Путіна. Автор сучасної концепції "Русскій мір", в рамках якої була реалізована російська збройна агресія проти України.
З першого дня окупації Криму і Донбасу був ключовою фігурою в здійсненні самої спецоперації і підборі кадрів для забезпечення життєдіяльності окупованих територій. У той же час співробітники Суркова у Харкові готували відділення східних областей України. Після анексії Криму втратив контроль над цією територією, однак на Донбасі він став майже губернатором. Керував підбором кадрів для псевдореспублік і визначав рішення поплічників окупантів.
З 2014 року координував діяльність збройних терористичних формувань на сході України. Зокрема давав вказівки з приводу інформаційної політики, поради як саме висловлюватися з приводу перспективи введення миротворців на схід України.
Які?
З одного боку, нова окупаційна влада повністю підконтрольна Суркову. Разом з тим, там є багато інформації про те, що загальне кураторство економічною та фінансовою стороною процесів на окупованих територіях, здійснюється російським віце-прем’єром Дмитром Козаком. Це – заступник прем’єр-міністра Росії Дмитра Мєдвєдєва, який відповідає за паливно-енергетичний комплекс. Офіційно на нього було покладено кураторство окупованого Криму.
Як я розумію, на певному етапі його трохи вкурвило, що "ДНР" і "ЛНР" є чорною дірою, в якій невідомо яким чином щороку зникають мільярди російських рублів. Він почав дуже активно робити певні адміністративні кроки для того, аби поколихати контроль Суркова на наших окупованих територіях. Власне, таким чином оформилось дві ключові течії, які умовно можна назвати "просурковською" і "прокозаківською" партіями. Хоча, звичайно, це – дуже велике спрощення, там все набагато складніше. Я умовно це називаю партія "за збереження статус-кво" і партія "за зміну статус-кво".
Які вони, ці течії?
Партія "за збереження статус-кво" – умовно "просурковська". Вся її діяльність – про те, що Суркову очевидно вигідно продовжувати конфлікт за форматом Осетії, Придністров’я і так далі. Це – його практика. Він людина, яка будує такі повітряні замки і у такому контексті він лишається цінною людиною особисто для Володимира Путіна. Він його накручує своїми статтями про "одиннарод", які на морально-патріотичній основі заходять пасіонаріям, які на поверхню вилились із 2014 року на тренді створення "Новоросії". Жодного реального базису Сурков під собою не має. Він просто навчився крутити словом, як циган – сонцем.
Козак, навколо якого об’єдналась друга умовна партія, – людина бізнесу. Він дуже конкретний, займається абсолютно реальними економічними зрушеннями у Росії. Зміна статус-кво означає той сценарій, який вже давно був озвучений: окуповані райони Донбасу повертаються під контроль України на умовах Москви. Соціальне забезпечення, інфраструктурне відновлення та інвестування лягає на плечі українських платників податків, а бізнесово-економічний комплекс залишається під контролем російської сторони через проксі-представників.
Про кого, наприклад, ідеться?
Наприклад, ідеться про того самого Сергія Курченка, який через інші структури зараз володіє більшою частиною промислового комплексу, який розташований на непідконтрольних Україні територіях Донецької області. Останнім часом навіть окремі поодинокі підприємства та інфраструктурні комплекси передаються під контроль людей, які є ставлениками Курченка.
Останні події в Росії свідчать про те, що оця умовна партія "за зміну статус-кво" перемагає. Остання інформація, яку ми отримуємо, показує, що Суркова змінить на напрямку кураторства Донбасу Михайло Бабич, якого 30 квітня Путін відкликав з посади посла і спецпредставника президента РФ у Білорусі.
Хто такий Михайло Бабич? Російський політичний діяч. Служив у Повітряно-десантних військах (ВДВ) РФ і військах КДБ, недовгий час був помічником глави прикордонної служби Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ. З 2003 по 2011 рік – депутат Держдуми Росії. Після цього – обіймав посаду "повноважний представник Президента РФ" у різних регіонах. У Приволзькому федеральному окрузі чи у Білорусі, зокрема.
У 2016 році Бабича планували призначити російським послом у Києві, але Україна відмовилася прийняти його.
Після того, як Бабич був звільнений з поста представника Путіна у Білорусі, почала з’являтись інформація, що він стане новим куратором проросійських бойовиків на Донбасі.
Багато говорять про серйозні апаратні поразки Суркова за останні 3-4 місяці. Кейс із видачою російських паспортів взагалі вийшов пшиком.
Чому?
Формувалась стратегія такого кроку на загострення уже давно, але вона планувалась під зовсім іншу політичну ситуацію в Україні. Було зовсім не зрозуміло, чому після результатів виборів в Україні Путін все ж прийняв, як на мене, нелогічне рішення реалізовувати цей план. На мій погляд, це було зроблено для того, аби збалансувати умовне лідерство Козака відносно Суркова та для загострення російської внутрішньоапаратної боротьби. А також заради медійного тиску на нову українську владу.
Читайте також: Паспорт для окупованих: як Путін впливатиме на Донбас та чим це може завершитись
Цей план, який я називаю "зміною статус-кво" – коли окуповані території Донбасу повертаються до України на умовах Кремля – це багато разів артикульований варіант, який їх цілком влаштовує. Тому що, повторюю, всю моральну відповідальність за соціально-економічні процеси нестимуть українці, а всі вершки і "золоті" політичні акції із блокування українських ініціатив буде отримувати Кремль.
Що означатиме для України повернення окупованих регіонів на умовах автономії за кремлівським варіантом?
Це означає – жодної євроатлантичної інтеграції і повернення дотаційності цього регіону. Ми ж чудово розуміємо, що під гаслом "Донбас годує Україну" приховувалось те, що Донецька і Луганська області були лідерами із отримання дотацій. Тобто Донбас знову перетворять на платформу для доїння українського бюджету російським бізнесом.
Відтак, можемо очікувати, що до просування оцієї ідеї про "громадянський конфлікт" росіяни будуть постійно повертатись?
Так. При цьому Росію і Кремль будуть намагатись вивести за рамки конфлікту. Це для них – простіше за все, тому що ця ідея тривалий час вбивається у свідомість не лише українців, а всього світу. Цей наратив – найпростіше, що можна зробити. Якщо він буде активно просуватись і надалі, то все, про що я вище говорив, буде значно легше в Україні реалізовувати за підтримки того ж Медведчука та окремих політичних сил.