Чому не варто вважати Росію братнім народом: пояснення ветерана АТО

Коли я дізнався про це, я розлютився. Тоді я ще не знав, як і що саме сталося, але мене особисто зачіпає, коли мова йде про атаки на нашу армію, на наш флот. Одним словом, коли йдеться про агресію проти моєї країни.

Читайте також: Суд над ветераном АТО в Італії: яку справу фабрикують проти українця

Потім я подивився відео з моряками. І єдине, що я відчув – це гордість за наших та зневагу із сарказмом до сусідів. Чому саме зневагу? Давайте разом ще раз переглянемо це відео. На ньому наші кораблі проходять через Керченську протоку, що є нейтральними водами, і тримають напрямок в порт Маріуполя.

Дивіться відео нападу на український буксир:

Послухайте їх. Росіяни наклали в штани, ще нічого не зробивши. Два величезні прикордонні кораблі ФСБ йдуть на перехоплення двох наших корабликів. Один із них – це артилерійський катер, а на таран вони беруть наш буксир "Яни Капу".

При чому, як беруть на таран? Що кричать? Це ж ганьба. Таке враження, що їхній капітан тоді йшов на амбразуру зі своєю командою, а не таранив маленький буксир. Лайка, нерви – ось це, в принципі, реальна демонстрація російського бойового флоту.

Після всього цього в Росії починають вигадувати версії одна краще іншої: мовляв, на таран взагалі ніхто нікого не брав, це все брехня. Але ж ваші телепні самі це відео виклали, агов.

Читайте також: Напад на Стерненка: Портнов і Шарій зухвало називають активіста вбивцею

Ба більше, росіяни відкрили вогонь по нашому кораблю "Бердянськ". Це при тому, що наші військові дали зрозуміти: наміру застосовувати зброю вони не мають й рухаються за маршрутом згідно із домовленостями про російсько-український кордон. Що ми маємо в результаті? Усі три українські судна захопили росіяни. У полон потрапили 24 моряки, 6 із яких були поранені.

Ви досі вважаєте Росію братським народом? Я такі дії розцінюю виключно як нехтування всіма можливими законами і нормами, які існують. Але в принципі у цьому відео – вся суть Росії. Зневага до інших, боягузство, безпринципність і балабольство. Країна балаболів.

За наших моряків воюють українські дипломати на міжнародному рівні. У суботу, 25 травня, у Гамбурзі Трибунал ООН з морського права зобов'язав Росію негайно звільнити наших хлопців та повернути захоплені кораблі.

В той же день в російському МЗС відреагували по-своєму. Зробили заяву, якою дали зрозуміти: рішення трибуналу для них – не указ. Пізніше прес-секретар Путіна повторив цю позицію. Мовляв, повинно завершитися слідство у зв'язку з начебто порушенням закону про кордон й відбутися суд.

Українські моряки у полоні РФ

За те, щоб наші моряки вийшли на свободу, нині у російських судах б'ються адвокати. Це – показові судилища, де немає місця таким поняттям як справедливість, права, свободи та честь. Тому навіть після рішення Міжнародного трибуналу з морського права суд у Москві відхилив апеляційні скарги адвокатів і залишив наших хлопців під арештом.

Днями одному із них виповнилось 24 роки. Це – Олег Мельничук, хоробрий командир рейдового буксира "Яни Капу". Олег разом з іншими нашими моряками вже більше півроку незаконно утримується російською владою.

Олег Мельничук в російському суді

Те, що відбувається зараз із нашими військовими – це агресія, яку не можна не бачити. Атака у нейтральних водах, відкриття вогню по кораблях, які одразу сказали, що не мають на меті застосовувати зброю і просто йдуть в свій порт, таран нашого буксира, а потім захоплення суден і наших моряків у полон – це все прояв російської агресії.

Називайте мене скептиком, але я не вірю, що Росія просто так відпустить наших хлопців. Можливо, зрештою "спрацює" рішення трибуналу ООН. Але в мене вже давно немає ілюзій, що з російською владою можна домовлятися. На жаль, там розуміють тільки мову сили і війни.

Росія не дотримується слова, не визнає міжнародних законів, і за першої можливості готова вдарити у спину – як вона і зробила у 2014 році, анексувавши Крим і розпочавши війну на сході України.

Читайте також: Зеленський проти легалізації зброї: ветеран АТО звернувся до майбутнього президента

Я дуже хочу, щоб наші хлопці повернулися додому. Ми всі дуже хочемо цього. Тому нам життєво необхідно ставати сильнішими в усіх аспектах нашого життя. Тільки так ми зможемо не просто перемогти, а й жити як цілісна країна і як український народ.

Попри те, що вони перебувають у російському полоні, наші моряки веселі, бадьорі і сильні. Сподіваюсь, вони скоро будуть вдома, а нова влада робитиме для цього все можливе і неможливе.