1 Чорногорія сьогодні впевнено очолює євроінтеграційний рух регіону. Подгориця послідовно йде цим шляхом ще з 2010 року – дистанцією, яку Україна сьогодні намагається подолати у турборежимі під час повномасштабної війни.
Чорногорія розраховує стати членом ЄС уже у 2028 році, що має дати друге дихання політиці розширення Унії, яка фактично перебуває в анабіозі після 2013-го року. Для України, Молдови та решти черги цей кейс слугує чи не головним лакмусовим папірцем: чи здатний узагалі Брюссель переходити від слів про відкриті двері до реального прийому нових членів.
Чи зможе Подгориця випередити Україну на фінішній прямій, чому амбітний дедлайн 2028-го року радше є політичною мрією, як Хорватія може використати історичні образи для дипломатичного тиску і "викручування рук" та чому просербський і проросійський "троянський кінь" усередині країни загрожує повторити сумнозвісний "болгарський сценарій" – читайте в матеріалі 24 каналу.
Ексклюзивні коментарі та пояснення до нього дали:
- Йована Марович, ексміністерка Чорногорії в справах Європи та членкиня консультативної групи "Балкани в Європі";
- Дімітар Керанов, співзасновник Болгарського інституту міжнародної політики.
Чорногорія є більш наближеною до ЄС, ніж ми можемо уявити
Невелика молода країна з Західних Балкан із населенням трохи за 600 тисяч людей розпочала свій шлях до ЄС ще майже 20 років тому, одразу після проголошення незалежності в 2006-му році. Офіційно переговори про вступ розпочалися у 2012-му, але лише після початку війни Росії проти України процес розширення ЄС знову активізувався через наявність політичної волі в державах-членах ЄС. І виявляється, ця країна наразі є найбільш інтегрованою в Євросоюз серед усіх кандидатів.
Унікальність досвіду Чорногорії полягає в її монетарній політиці – ще задовго до повноцінного членства країна "пересіла" на євро, оскільки не мала власної національної валюти. Формально це було одностороннє рішення без погодження з Європейським центральним банком, тому країна не може друкувати гроші чи впливати на політику ЄС, але на практиці це повністю виключило валютні ризики у торгівлі та зробило розрахунки надзвичайно зручними.
Більше того, завдяки цьому наприкінці 2024-го року Чорногорія офіційно увійшла до єдиної європейської зони платежів SEPA, простими словами – "фінансовий безвіз", а восени 2025-го всі місцеві банки остаточно перейшли на стандарт швидких і дешевих переказів за європейськими правилами. Цей крок повністю стер фінансові та транзакційні бар'єри у торгівлі та перекатах між Подгорицею й Європейським Союзом, зробивши економічну інтеграцію країни відчутною задовго до її офіційного вступу до ЄС.
Крім того, формальні показники Подгориці також говорять про її першість. Із 33 переговорних розділів Чорногорія вже закрила 18. Окремо, на відміну від сусідньої Сербії, Чорногорія повністю приєдналася до пакетів санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації у відповідь на її повномасштабне вторгнення в Україну.
Також чорногорський уряд активно змінює і візову політику за вимогами ЄС: Чорногорія запроваджує візовий режим для громадян Росії з 1 листопада 2026 року. І з цього приводу в Росії вже багато місяців стоїть справжній стогін.
Йована Марович
ексміністерка Чорногорії в справах Європи та членкиня консультативної групи "Балкани в Європі"
На внутрішньому фронті, оскільки наразі тимчасово закрито 18 із 33 розділів, безпосередня увага прикута до закриття решти 15 розділів. Хоча існує дорожня карта для завершення цих закриттів до кінця року, а державна адміністрація докладає інтенсивних зусиль для підготовки всіх необхідних документів і виконання законодавчих вимог, попереду залишається величезний обсяг роботи.
За словами пані Марович, у політичному плані Чорногорія наразі насолоджується періодом міцного міжпартійного узгодження з майже стовідсотковою парламентською підтримкою законодавства, пов'язаного з ЄС, за винятком однієї правої партії. Проте, цей імпульс стикається з потенційною політичною невизначеністю через майбутні національні вибори наступного року, які неминуче привнесуть стратегічні розрахунки та політичні зрушення, доки профіль і склад нового уряду не стануть зрозумілими.
Верховенство права і російські спойлери: з якими проблемами стикається Чорногорія на шляху до ЄС
На шляху до ЄС Подгориця вперто спотикається об класичні для регіону граблі: хронічні болячки судової системи, корупцію та організовану злочинність. Попри гарні звіти, головним вузьким місцем залишається реальна практика верховенства права, де Єврокомісія досі бачить глибокі структурні діри та значні правові вразливості. Додайте сюди важку технічну артилерію на кшталт "Розділу 27" про екологію та клімат – напряму, який вимагає колосальних інвестицій, залізобетонної адміністративної дисципліни та років на примусове впровадження європейських норм.
Йована Марович
ексміністерка Чорногорії в справах Європи та членкиня консультативної групи "Балкани в Європі"
Вирішення цих вузьких місць вимагає більшого, ніж просто технічного узгодження; воно вимагає стійкої політичної прихильності до структурного виконання. Головна складність полягає в переході від формального прийняття законів до демонстрації конкретних, перевірюваних результатів, які задовольняють стандарти Європейської комісії та переконують держави-члени ЄС.
Попри бажання Чорногорії якнайшвидше стати членом ЄС, Москва і тут вставляє палки в колеса. В експертних колах зовнішній вплив на країну оцінюють не як епізодичне втручання, а як системне, багатошарове пронизування ключових секторів держави. При цьому центральним вузлом, через який Кремль проєктує свій деструктивний вплив на Балкани, незмінно виступає колишня метрополія – Белград.
Дімітар Керанов
співзасновник Болгарського інституту міжнародної політики
Цей вплив спирається на проникнення в медіа, політичне узгодження, а також на релігійні мережі через Сербську православну церкву. Ба більше, громадяни Росії володіють значною кількістю нерухомості в Чорногорії, а російські туристи незмінно становлять одну з найбільших туристичних груп у країні.
Яскравою ілюстрацією того, як цей деструктивний вплив легалізується на найвищому державному рівні, стала поведінка спікера парламенту Чорногорії Андрії Мандича.
Спікер парламенту Чорногорії в ролі спойлера євроінтеграції своєї батьківщини / Скріншот
Коли помер генерал Ратко Младич – колишній командувач армії боснійських сербів, засуджений Міжнародним трибуналом у Гаазі до довічного ув'язнення за геноцид і воєнні злочини під час війни у Боснії (зокрема за масові вбивства у Сребрениці), – Мандич від себе особисто та від імені своєї партії направив сину воєнного злочинця співчуття. Більше того, його політичні соратники публічно публікували світлини Младича з гаслами на кшталт "кожен сербський дім має свого Ратка".
Для європейських партнерів і сусідів це стало червоною лінією. Офіційний Загреб відреагував вкрай жорстко, оскільки Хорватія надзвичайно чутлива до питань історичної пам'яті та воєнних злочинів на Балканах. Міністерство закордонних справ Хорватії назвало таку риторику неприпустимою та такою, що суперечить фундаментальним цінностям Європейського Союзу, а спікер хорватського парламенту Гордан Яндрокович прямо заявив, що з таким керівництвом Чорногорія не може розраховувати на підтримку Загреба на шляху до ЄС, маючи при цьому право вето як країна-член.
Висловлення співчуття, зроблені в публічній заяві голови парламенту Чорногорії з приводу смерті засудженого воєнного злочинця Ратко Младича, є вкрай недоречними та гідними осуду. У цьому немає жодних сумнівів. Коли обраний голова найвищого законодавчого органу країни, яка хоче бути частиною Європейського Союзу (ЄС), оголошує щось подібне, це є чітким показником принципів та політики, які він пропагує, – заявив Гордан Яндрокович.
Хоча уряд Чорногорії намагався дистанціюватися від цього інциденту, запевнивши європейських партнерів, що Мандич говорить виключно за себе, а не від імені всього державного курсу, цей випадок оголив головну системну вразливість. До цього додається і вагомий "китайський шар", який тісно переплітається з російським інтересом.
Яскравим проявом цього стала історія з будівництвом автомагістралі "Бар – Боляре" (Bar-Boljare highway), фінансування якої здійснювалося через китайський "Ексімбанк", що створило для чорногорської економіки серйозні ризики боргової залежності.
Дімітар Керанов проводить пряму паралель із досвідом Болгарії, яка колись також вступила до ЄС попри незручні проблеми з корупцією та верховенством права. Подгориця, найімовірніше, пройде цей шлях так само, але справжній біль і розколи залишаться всередині.
Дімітар Керанов
співзасновник Болгарського інституту міжнародної політики
Чорногорія виглядає непогано в контексті вступу до Європейського Союзу, тому що вона виконала реформи та зробила своє домашнє завдання... Але я вважаю, що проблеми, пов'язані, наприклад, з впливом Белграда, який фактично відчиняє двері та пов'язаний із російським впливом і, ширше, з китайським, – я вважаю, що це залишиться, і ці розколи залишаться всередині Чорногорії.
Вступ до ЄС вже за 2 роки: мрії, чи можлива реальність
2028-й рік у Чорногорії вважають можливою датою офіційного приєднання країни до політико-економічного блоку. У самому Брюсселі теж визнають це та не відкидають такий варіант. І хоча країні треба ще закрити 15 переговорних розділів, в Євросоюзі вже почали працювати над головним документом — Договором про приєднання Чорногорії до Євросоюзу.
У квітні 2026-го року Європейський Союз створив спеціальну робочу групу (Ad Hoc Working Party) для початку розробки проєкту Договору про приєднання Чорногорії.
Втім, аби 2028-й рік став реальністю, потрібно бути чесними: якщо всі хочуть встигнути до 2028-го, переговори мали б завершитися вже цього року або на початку наступного.
Дімітар Керанов
співзасновник Болгарського інституту міжнародної політики
Мабуть, набагато розумніше було б сказати, що переговори можуть завершитися у 2028-му році. А фактичний вступ відбудеться у 2029-му чи 2030-му році. Якщо ми кажемо, що це станеться більш-менш у 2030-му році, є деякі інші країни, які мають шанси або принаймні хочуть приєднатися до 2030-го року. Наприклад, Молдова, Албанія, або Україна. Але я не можу сказати з певністю, чи приєднаються вони групою, чи наодинці. Це справді залежить лише від того, наскільки швидко вони рухаються.
Йована Марович наголошує: для Чорногорії критично важливо зберегти суто індивідуальну траєкторію вступу й не дати прив'язати себе до "баласту" сусідніх країн, які безнадійно відстають (принаймні багато хто так вважає). Намагання Брюсселя запхати лідера гонки, що вже закрила більшість розділів, в один мішок із кандидатами, які загрузли у двосторонніх суперечках чи конституційних кризах, остаточно вб'є саму логіку євроінтеграції та перетворить її на бюрократичний фарс.
Окремо вона зазначає, що дата вступу фінально залежить і від самого ЄС: наскільки швидко Унія зможе ухвалити рішення і чи не буде воно блокуватися окремими державами-членами Євросоюзу. Зрештою, процес розширення традиційно вважається скоріше політичним, аніж технічним: країна-кандидат може отримати омріяне членство тільки за наявності політичної волі серед усіх країн-членів.
У практичному сенсі через історичні суперечки потенційно по євроінтеграційних прагненнях Чорногорії може вдарити Хорватія. Проте, навіть після останніх скандалів, експертів радше б здивувала така позиція Загреба.
Дімітар Керанов
співзасновник Болгарського інституту міжнародної політики
Щодо того, що я казав про реакцію Хорватії на слова Мандича, я не думаю, що вони справді використають своє право вето проти Чорногорії. Я був би дуже здивований, якби це сталося. Думаю, ми поки що до цього не дійшли.
Втім, у самих брюссельських колах виникає справедливе побоювання, що процес розширення може бути взагалі заблоковано на невизначений час у разі виграшу ультраправих сил на виборах в Європі — зокрема, у Франції заплановані президентські вибори на весну наступного року, а Марін Ле Пен відома своїми зв'язками із РФ і має провідні позиції в опитуваннях.
Проте, розширення ЄС все ж має відбутися, оскільки тепер це необхідно самому Брюсселю: результати референдуму в Ісландії створили додатковий тиск на ЄС та його держави-члени, змушуючи їх продемонструвати переконливий успіх політики розширення. Йована Марович каже, що в цьому контексті саме Чорногорія виявляється головним кандидатом на те, щоб забезпечити такий успіх.
Для Євросоюзу вступ Чорногорії дійсно став би інструментом посилення впливу в регіоні та піаром того, що блок досі залишається життєздатним і бажаним серед інших країн в Європі. Крім того, невелика країна не потребуватиме значних витрат – це коштуватиме близько трьох мільярдів євро з багаторічного бюджету ЄС, що дорівнює приблизно одному євро на одного платника податків ЄС за весь бюджетний цикл. І якщо для Чорногорії приєднання до ЄС надасть додаткові економічні та геополітичні переваги, то для України – країни, яка більша за Чорногорію приблизно у 44 рази – це стане головним лакмусовим папірцем: чи готовий ЄС узагалі розширятися далі, приймаючи принаймні невеликі країни.