Він боронив Україну у складі Тероборони. До цього допомагав нашим військовим у Маріуполі.

Читайте також "Небесний фотограф": у Львові відкрили виставку робіт загиблого 25-річного бійця Максима Бурди

Йому було всього 26

Життя нашого захисника обірвалося, коли йому було лише 26 років. Ворог убив його у Кліщіївці.

Зауважимо, що Данило – син Марії Подибайло, котра є не лише відомою волонтеркою. Вона ще і створила та очолила громадський центр "Новий Маріуполь". Хлопця жартома називали "сином полку". А все тому, що він практично не ріс вдома, проводячи свій час у громадському просторі.

Данило був патріотом змалечку. Він брав участь у мітингах, писав пісні. Також буквально "рвався" йти та обороняти рідну землю. Запам'ятався він багатьом у той момент, коли взяв гітару та співав на проукраїнських мітингах у Маріуполі.

Яке щастя було тебе мати своїм сином! Дякую, що залишив мені так багато світла. І тепла... Не завдання прожити 26, 33, 75, 124 роки. Завдання прожити. Щоб було про що. А тут ти майстер спорту,
– сказала Марія Подибайло, прощаючись з сином.

Жителі міста його добре знали

І хоч Данило не був професійним музикантом, маріупольчани його добре знали. Він завжди брав участь у концертах, а також про нього розповідали на телебаченні.

Журналісти розповідають, що він був музикантом, співаком, поетом, а також письменником. Крім того, мрія видати свої книжки, які мали б такий же глибокий зміст, як і він сам.

А ще він був одним з найкращих у Маріуполі майстрів з освітлення сцени та звукорежисером. Ба більше, вивчав IT. Після війни він мріяв запустити власний стартап.

Війна застала у Маріуполі

Данила повномасштабне вторгнення застало у Маріуполі. Він залишився у місті та допомагав ЗСУ. Завдяки йому весь світ дізнався про те, що росіяни здійснили перші авіаудари по місту.

Дивом музикантові вдалося вибратися з блокадного міста. Він не просто виїхав з Маріуполя, а й обдурив російських пропагандистів. Хлопцеві вдалося пройти всі допити, після чого його пропустили.

Щойно він дістався до підконтрольної України, вступив до лав територіальної оборони. Відомо, що він брав участь у деокупації Харківщини. Також обороняв Київську область.

Останнє місце, де він тримав оборону, – Бахмут. Хлопець входив до 128-го батальйону 112-ї бригади ТрО, підрозділу Адама. Побратими Данила розповідають, що він і його друг з позивним "Раста" були надзвичайно відважними. Вони допомагали вибивати тили та резерви російських загарбників у Кліщіївці. Це дозволило просуватися флангам. Але, на жаль, в одному бою хлопці загинули.