В Україні активно вирує обговорення потенційних кандидатур на посаду Головнокомандувача Збройних сил. В цетрі уваги знову опинилося ім'я Дениса Прокопента, відомого також за позивним "Редіс". Володимир Зеленський провів низку зустрічей з найбільш впливовими командирами, і Прокопенко також був серед них. Про кадрові рішення поки публічно не оголошували, але аналітики пов'язують це з тим, що сам Редіс також є в числі потенційних кандидатів на заміну чинному Головкому Олександру Сирському.

На фоні цих чуток і потенційних перестановок у вищому військовому кервництві України 24 Канал розібрав біографію Дениса "Редіса" Прокопенка, його військовий шлях та успіхи в управлінні військовими підрозділами.

Нове покоління командирів: початок військового шляху Дениса "Редіса" Прокопенка

Денис Прокопенко народився 27 червня 1991 року в Києві. У 2013 році закінчив Київський національний лінгвістичний університет, де навчався на факультеті германської філології та по завершенню навчання здобув спеціальність викладача англійської мови.

Військовий шлях "Редіса" почався після початку російської агресії проти України у 2014 році. 11 липня Прокопенко приєднався до тоді ще добровольчого батальйону "Азов". Брав участь у боях за Мар'їнку, Іловайськ і Широкине, поступово пройшовши шлях від рядового бійця до командира взводу та роти.


Денис Прокопенко / Фото "Укрінформ"

У лютому 2015 року підрозділ під його командуванням брав участь у Павлопіль-Широкинській наступальній операції, під час якої українські сили відсунули лінію фронту від Маріуполя. А вже у вересні 2017 року, у віці 26 років, Прокопенко очолив окремий загін спеціального призначення "Азов", ставши одним із наймолодших командирів бойового підрозділу такого рівня в Україні.

Денис Прокопенко не був кадровим офіцером у класичному розумінні, і як військовий та командувач він формувався безпосередньо на війні – у підрозділі, який поступово перетворювався з добровольчого формування на невід'ємну частину Національної гвардії України.

Власне, тому його бойовий шлях сьогодні є водночас як перевагою і предметом дискусії, якщо мова заходить про призначення на посаду Головкома. Прихильники "Редіса" вказують на реальний та дуже великий бойовий досвід, здатність будувати ефективні підрозділи і надзвичайну увагу до деталей і сучасних стандартів. Своєю чергою, скептики наголошують на відсутністі достатньо тривалої служби у великих штабах та досвіду керування всіма видами Збройних Сил, з усім їх різноманіттям та набором засобів.

Лице оборони Маріуполя: як гарнізон під керівництвом "Редіса" утримував "Азовсталь"

Після початку повномасштабного вторгнення гарнізон під командуванням Дениса "Редіса" став одним із ключових елементів оборони Маріуполя. Разом із морськими піхотинцями, прикордонниками, поліцейськими, нацгвардійцями та іншими українськими військовими "Азов" протягом майже трьох місяців, в повному оточенні, стримував переважаючи сили російської армії

19 березня 2022 року Володимир Зеленський присвоїв Денису Прокопенку звання Героя України. Сам Прокопенко на той момент мав звання майора.


Денис Прокопенко та Сергій Волинський під час звернення з оточеної "Азовсталі" / Скріншот з відео

Під час оборони міста Прокопенко регулярно записував звернення з території заводу "Азовсталь", що також зіграло важливу роль у формуванні зовнішнього образу оборони Маріуполя та спротиву російській агресії. "Редіс" закликав міжнародних партнерів допомогти з евакуацією цивільних і поранених, забезпечити екстрадицію гарнізону та посилити підтримку України.

Зрештою, оборона Маріуполя тривала 86 днів. У травні 2022 року вище військове керівництво наказало командирам гарнізону припинити оборону, щоб зберегти життя особового складу. Після евакуації поранених та цивільних українські військові вийшли з "Азовсталі" й опинилися в російському полоні.

Поки Прокопенко перебував у полоні, його дружина Катерина стала одним із найбільш помітних публічних голосів родин захисників Маріуполя. Вона долучилася до створення Асоціації родин захисників "Азовсталі", представники якої проводили зустрічі з іноземними політиками, дипломатами та міжнародними організаціями, вимагаючи звільнення військовополонених.


Спалений "барак" Волноваської виправної колонії 120, де перебували українські військовополонені / Фото АрміяІнформ

Після теракту в Оленівці, коли росіяни вбили 53 і поранили 130 українських військовополонених, які обороняли "Азовсталь". Повернення оборонців Маріуполя, зокрема азовців, стало для Прокопенка особистою справою честі, на чому він постійно наголошує, критикує сам процес обміну полоненими та вимагає змінити підходи до цього питання.

Повернення з полону та розиширення "Азову" до корпусу

21 вересня 2022 року Дениса Прокопенка звільнили під час великого обміну полоненими. Того дня Україна повернула 215 військових, серед яких були інші командири Маріупольського гарнізону.

За умовами домовленостей – Денис Прокопенко, Сергій Волинський, Святослав Паламар, Олег Хоменко та Денис Шлега мали залишатися в Туреччині під протекцією президента Реджепа Таїпа Ердогана до завершення війни. Однак вже 8 липня 2023 року після переговорів із турецькою стороною Володимир Зеленський повернув українських командирів додому.


Командири Маріуполського гарнізону після обміну / Фото з відкритих джерел

"Редіс" майже одразу заявив, що планує повернутися до війська і вже за кілька тижнів він знову очолив "Азов", який на той момент був розширений до 12 бригади спеціального призначення Національної гвардії.

Після відновлення та доукомплектування бригада повернулася на фронт. У 2023-2024 роках її підрозділи воювали в Серебрянському лісі на Лиманському напрямку, а пізніше брали участь у боях поблизу Нью-Йорка й Торецька.

Повернення Прокопенка до командування мало не лише символічне значення. Після Маріуполя, полону та перебування в Туреччині він не перейшов на адміністративну чи політичну посаду, а знову очолив бойовий підрозділ, який досі виконує завдання на найгарячіших ділянках фронту.

Вже у березні 2025 року Сили Оборони почали поступово переходити на корпусну систему. І на базі підрозділів, що входять до Національної гвардії почали формувати 1-й корпус НГУ "Азов". Командувати новоствореним формування призначили Дениса Прокопенка.

Таким чином, Прокопенко вперше отримав під командування не одну бригаду, а велике оперативне об'єднання з власною піхотою, артилерією, розвідкою, логістикою та безпілотними системами. А вже 25 лютого 2026 року президент Володимир Зеленський присвоїв "Редісу" військове звання бригадного генерала.

Фактично за дванадцять років Денис Прокопенко пройшов шлях від добровольця без профільної військової освіти до генерала та командира цілого корпусу, що є доволі стрімким зростанням, навіть в умовах великої війни.

У серпні 2025 року у відповідальність корпусу "Азов" перейшов весь Добропільський напрямок, де російські підрозділи активно намагалися прорвати українську оборону. Бійці корпусу брали участь у стабілізації ситуації поблизу Добропілля, Родинського, Білицького та Шахового.

"Влітку 2025 року на Добропільському напрямку було зосереджено головне зусилля противника, якому вдалося здійснити прорив фронту шириною 15 км і до 20 км в глибину. У взаємодії з СОУ було зупинено просування противника, успішно проведено контрнаступальні дії по відновленню втраченого положення та забезпечено стійкість оборони," – заявив Денис Прокопенко про успіхи на цьому напрямку.

Крім оборони, корпус "Азов" також завдає далекобійних ударів по російській логістиці на окупованій території Донеччині, зокрема в районі Маріуполя. Йдеться про атаки на склади, транспортні вузли, паливну інфраструктуру та маршрути постачання російських військ.

Підходи "Редіса" до підготовки бійців та управляння військами?

Денис Прокопенко не часто дає великі інтерв'ю, і здебільшого коментує конкретні військові питання: підготовку особового складу (особливо в частині домедичної допомоги), управління підрозділами, розвиток дронів та зміни самого підходу до управління військом. Ще у січні 2024 року він сформулював свою головну тезу максимально просто:

"Найкраща зброя – це мотивований, добре підготовлений, дисциплінований солдат, а його найкращий помічник – новітня надійна техніка", – підкреслив командир.

"Редіс" вважає, що технології не скасовують ролі піхоти, а лише змінюють спосіб її застосування. Навіть найбільш сучасні дрони та автоматизовані системи не здатні самостійно займати та утримувати позиції.

У травні 2026 року Прокопенко прямо протиставив українську модель управління російській. Російська армія, за його словами, досі значною мірою залежить від жорсткої вертикалі, тоді як українські підрозділи мають розвивати горизонтальні зв'язки, довіру до молодших командирів і здатність самостійно ухвалювати рішення безпосередньо на місці.

"Це створює середовище з високим рівнем довіри, де ініціатива не просто заохочується, а є основою бойової ефективності. Підрозділ перетворюється на єдиний організм, "сім'ю" або "команду", де кожен відчуває свою причетність і відповідальність за виконання поставленої задачі," – пише Прокопенко у своєму блозі.

Він також наголошував, що командир на місці часто має краще розуміння ситуації, ніж штаб за десятки кілометрів від фронту. Через це надмірна централізація управління лише сповільнює реакцію підрозділів та зрештою позбавляє Україну однієї з головних переваг над російською армією.

Водночас "Редіс" не поділяє очікувань, що технології або одна вдала операція здатні швидко завершити війну. За його оцінкою, Росія зберігає значні людські та матеріальні ресурси, а боротьба за Донбас залишається центральною частиною війни. Прокопенко також окремо акцентує на дотриманні військової дисципліни.

Коли на тлі скандалу навколо звільнення з посади екс-очільника Міноборони Михайла Федорова, на його місце був запропонований тодішній очільник МВС Ігор Клименко, "Редіс" публічно підтримав його кандидатуру. Водночас, Прокопенко наголосив, що не поділяє критику Клименка через його слова про "заправлені ліжка", які виставляли в мережі як елемент "радянського" мислення.

І останнє щодо цього. Раджу всім критикам "радянщини, які мріють доторкнутися хоча б однією фалангою своїх пальців до стандартів НАТО, прочитати книжку адмірала Військово-морських сил США Вільяма Макрейвена "Застеляйте ліжко", яку колись в далекому 2017 році культивував в "Азові". Так, в "Азові" також існує дисципліна – у нас теж застеляють ліжка і чистять зуби – написав "Редіс" у своєму блозі.

Які перспективи "Редіса" на позицію Головкома?

Водночас питання призначення Дениса Прокопенка на посаду Головнокомандувача досі викликає суперечки. Серед аргументів на користь "Редіса" – бойовий досвід із 2014 року, оборона Маріуполя, успішне повернення підрозділу до захисту країни, побудова бригади, а згодом і корпусу. Він належить до покоління командирів, які виросли вже під час російсько-української війни й не були повністю сформовані радянською військовою системою.

Прокопенко також має сильний публічний образ. Для значної частини суспільства він є символом оборони Маріуполя та людиною, яка після полону повернулася на фронт. У час, коли армія має проблеми з мобілізацією та довірою, такий авторитет може мати ключове значення.

Але командування корпусом і керівництво всіма Збройними Силами – принципово різні рівні відповідальності. Прокопенко очолює корпус лише з весни 2025 року, не встиг попрацював на найвищих посадах у Генеральному штабі та не керував одночасно Сухопутними військами, Повітряними силами, флотом, логістикою й усією системою стратегічного планування.

Крім того, він є офіцером Національної гвардії, яка підпорядковується Міністерству внутрішніх справ, а не Збройних Сил. Закон передбачає, що Головнокомандувача призначає президент за поданням міністра оборони. У цій нормі немає окремої вимоги, що кандидат має до призначення служити саме у ЗСУ, однак перехід командира НГУ на найвищу посаду в Збройних Силах може викликати додаткові суперечки.

У військових колах, як видно з пубілкацій у медіа, також неоднозначно оцінюються перспективи "Редіса" на цій посаді. Військові відзначали, що Прокопенко швидко навчається, розуміє корпусний рівень і здатен працювати із західними партнерами, але водночас йому ще бракує досвіду стратегічного управління всією армією.

Зрештою, називати Дениса Прокопенка майбутнім Головнокомандувачем ЗСУ поки зарано. Станом на липень 2026 року немає ані офіційного подання, ані указу, ані підтвердження, що президент в принципі ухвалив рішення змінити Олександра Сирського.

Однак сама поява "Редіса" в такій дискусії показова. Ще кілька років тому він командував полком, заблокованим на "Азовсталі". Сьогодні Прокопенко – 35-річний бригадний генерал, командир корпусу та один із найвідоміших українських військових.

Його головним аргументом є не медійність і навіть не героїчний образ захисника Маріуполя. Головне – те, що після полону він повернувся до війська і почав розбудовувати значно більшу і складнішу структуру. Чи достатньо цього, щоб керувати всіма Збройними Силами, – питання відкрите.

Для ухвалення таких рішень важливо оцінювати не лише популярність прізвища і авторитет серед особового складу. Важливий досвід, вміння працювати на стратегічному рівні та розуміння того, якою має бути українська армія на наступному етапі великої війни.


До теми Денис "Редіс" Прокопенко дав перший коментар після звільнення з російського полону

Біографія захисника Азовсталі Дениса "Редіса" Прокопенко

Денис Прокопенко з позивним "Редіс" народився 27 червня 1991 року. Закінчив факультет германської філології Київського національного лінгвістичного університету за спеціальністю "Викладач англійської мови". При цьому "Редіс" дуже активний, любить спорт і є одним з уболівальників футбольного клубу "Динамо" (Київ).

Вперше Прокопенко потрапив на фронт ще у 2014 році, де брав участь в антитерористичній операції на Сході України у складі тоді ще добровольчого батальйону. Там він виявив лідерські якості, тож поступово став командиром взводу, роти, а згодом і самого батальйону. Так, у вересні 2017 року його призначили командиром усім відомого загону спеціального призначення, який брав участь в обороні Маріуполя.

Загін під командуванням Прокопенка дислокувався у Маріуполі й одразу став на захист міста. Бійці попередили, що на Маріуполь насувається гуманітарна катастрофа, а окупанти порушують усі правила ведення війни, без перебору обстрілюючи всю цивільну інфраструктуру. 7 березня Денис Прокопенко закликав закрити небо над містом, проте цього не трапилось.

Те, що трапилось у Маріуполі, опису не потребує – про біль цього багатостраждального міста знає кожен українець. І тоді, коли усі надії згасли, українські захисники, зокрема й батальйон під командуванням Дениса Прокопенка, не полишали місто. Самовідданістю та героїзмом бійці відіграли вкрай важливу роль у повномасштабній війні – завдяки такому опору окупанти буквально загрузли у Маріуполі, а їхній наступ на інші напрямки загальмувався.

19 березня президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України. 18 квітня почалася блокада "Азовсталі". Щоб весь світ бачив те, що відбувається, Денис регулярно записував відео про ситуацію у місті та на заводі.

На 86 день кругової оборони Маріуполя Прокопенко отримав наказ від вищого військового керівництва про збереження життя та здоров'я військовослужбовців гарнізону та припинення оборони міста. Першочергові вимоги про евакуацію цивільних, поранених та загиблих були виконані. "Редіс", разом з іншими оборонцями міста, добровільно здалися до російського полону, щоб згодом повернутися додому. Залишатися у Маріуполі та вижити було вже неможливою задачею.

Заспокоюючи українців, Прокопенко пояснив, що кожне рішення, план чи операція повинні бути піддані сумніву. І це нормально. Він додав, що командир ризикує завжди – головне прорахувати усі ризики та продумати план Б.

Критичне мислення завжди породжувало в моїй голові сумніви в правильності ухваленого рішення. Це ніколи не виходило за межі розумного і не заважало наполягати на своїй точці зору. В управлінні підрозділами завжди є ризик… Головне – зрозуміти, чи прораховані всі ризики, чи пропрацьовано план Б, чи повністю ти віддався цьому плану, який має поєднувати виконання поставленого завдання та максимальне збереження життя та здоров'я особового складу. Коли ти виконав поставлене завдання та зберіг максимальну кількість особового складу – це і є найвища планка управління військами. Тим більше, коли твоє рішення затверджено найвищим військовим керівництвом,
– заявив він в останній день на "Азовсталі".

За словами його дружини Катерини, хоч на відео з "Азовсталі" Денис завжди був серйозним, у житті він добрий і любить пожартувати. Також військовий ніколи не кидав у біді людей, які потребували допомоги й завжди знаходив час для рідних та близьких.

Дружина "Редіса" намагалась пришвидшити повернення чоловіка

Дружина Дениса Прокопенка Катерина, коли ще її чоловік перебував у Маріуполі, на початку травня створила петицію з закликом до ООН та Генсека Гутерреша, у якій попросила посприяти вивезенню цивільних і військових із "Азовсталі". Відтоді вона, разом з дружинами та рідними інших захисників Маріуполя, створила Асоціацію родин захисників "Азовсталі". Вони привертали увагу світу та світових лідерів до долі захисників – спершу намагалися добитися екстрадиції воїнів із Маріуполя, а згодом – їхнього звільнення із російського полону.

Катерина Прокопенко зізнавалася, що не отримувала звістки, де її чоловік та в якому він стані. Перед виходом з "Азовсталі" "Редіс" пообіцяв їй, що раз на тиждень комісія від ООН чи Червоного Хреста навідуватиметься до них й контролюватиме умови отримання полонених. Проте цього не відбувалось. Тож разом із рідними інших воїнів Катерина намагалась добитися виконання обов'язків ООН та Червоного Хреста.

21 вересня 2022 року "Редіса" звільнили з полону внаслідок обміну полоненими й під час першого коментаря повідомив, що його стан здоров'я у задовільному стані. У своєму інстаграм Катерина Прокопенко написала, що її серце шаленіє. За словами дівчини, у її житті були два найщасливіші моменти – знайомство з Денисом та його звільнення з полону.

Як "Редіс" познайомився з дружиною

Денис і ілюстраторка Катя познайомилися у 2015 році в соцмережах. У них спільні погляди на життя й Україну, спільні цілі, схожі характери та подібні долі. Коли Катерині було 6 років, у неї загинула мама. Коли Денису було 8, у нього загинув тато. Їхні батьки лежать на кладовищі неподалік.

Коли почались стосунки Катерини та Дениса, хлопець вже захищав країну. Катерина чекала коханого на чергову ротацію, під час яких пара завжди подорожувала. Згодом "Редіс" зробив дівчині пропозицію під час подорожі Норвегії, подарувавши обручку з вирізьбленими всередині горами.


Денис та Катерина Прокопенки / Фото "1+1"

"Редіс" та Катерина мріяли про власний будинок і багато дітей. Коли її чоловік потрапив до полону, вона щодня писала йому листи в телеграм.

Щодня я лягаю спати й пишу йому листи в Телеграм. Знаю, що він їх не прочитає, але пишу... Розповідаю, як пройшов мій день. Є відчуття, що він зі мною теж подумки спілкується. На метафізичному рівні у нас існує зв'язок,
– розповідала вона.

До теми – у якому стані звільнені захисники Маріуполя: дивіться відео