Так їсти хочеться, що й переночувати ніде: чому в Росії реанімують політичний труп Медведчука

За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, будь-які інтерв'ю та програмні статті, нібито написані Віктором Медведчуком, є нічим іншим, як спробою певних відлучених від годівнички осіб нагадати про себе. Зробити спробу самореанімації та показати бункерному фюреру, що плани щодо зміни влади в Україні з призначенням кума Путіна на посаду президента ще можуть бути реалізовані.

Цікаво ЗМІ розповіли, де зараз Медведчук і як його доньку "кришують" в університеті

Зрозуміло, що всі подібні заяви покликані зовсім не налякати українське суспільство чи передати якесь послання офіційному Києву, а мають на меті виключно вплив на російські керівництво та населення.

Людина, яка провалила всі завдання

Аби зрозуміти, які позиції має зараз колись нібито успішний політичний діяч Віктор Медведчук, треба проаналізувати його роботу в Україні загалом.

Фаховий юрист, який за часів СРСР міг працювати лише "адвокатом", завжди мав чималі амбіції та не гребував співпрацею з КДБ, був готовий йти по трупах заради власного збагачення та посилення впливу. Тож нема чого дивуватися, що в 90-х він разом зі своїми бізнес-партнерами – братами Суркісами зміг пробитися до влади.

Обіймаючи посаду в одному з комітетів при президентові Кучмі, Медведчук всіляко докладався до створення в Україні олігархату як такого, а також радо просував російські інтереси. Потім він став народним депутатом та лідером партії СДПУ (о) та навіть віцеспікером Верховної Ради, але вершиною політичної кар'єри діяча можна вважати посаду голови Адміністрації Президента у 2002 році. Саме тоді, за 2 роки до першого Майдану, Медведчук перетворився на вкрай заможну людину з чималим впливом. 

Посада очільника АП при Кучмі була вершиною політичного впливу Медведчука / Фото 24 Каналу

Втім, зачепитися тоді за владу він так і не зміг, після чого підтримав Януковича та остаточно перетворився в маргінала, який ненавидить Україну. Попри підтримку з боку російських спецслужб, доступу до нелімітованих рахунків Кремля, повноцінно повернутися у владу зрадник батьківщини так і не зміг. Він занадто довго мав статус недоторканого, володів чималою кількістю незаконних бізнесів та власною армією, а також готував для свого кума ґрунт для повернення України під російський вплив.

Головною "фішкою" Медведчука виявилася його здатність відверто брехати Путіну про власні можливості. Після того, як Янукович замінив Віктора Ющенка на посаді президента, судячи з усього, російський диктатор насправді повірив своєму головному агенту у можливість впровадження відносно мирних гібридних сценаріїв, які, звісно ж, вимагали грошей. Тож московські спецслужбісти, представники проросійських партій та особисто Медведчук займалися підривною діяльністю, підкупом силовиків та пропагандою антиєвропейського курсу України, на що йшли просто шалені суми.

Зрозуміло, що Революція Гідності стала для всіх прихильників Путіна та його "Тайгового союзу" нищівним ударом, а спроба врятувати ситуацію та стримати похід Києва до Європи та НАТО окупацією Криму та розв'язанням війни на Донбасі призвела до того, що всі проросійські сили вмить втратили позиції у більшості регіонів. Ось тут Путіну й знову знадобився Медведчук, який залишився фактично його єдиною надією. Бо робити ставку на всіляких Шуфричів – Новинських у Кремлі не хотіли, а Янукович та його поплічники-втікачі стали відверто токсичними навіть на Донбасі.

Аби просувати свого ставленика та готувати, якщо не політичний реванш, то хоча б поразку всіх людей, які прийшли до влади завдяки другому Майдану, Путін зробив із Медведчука учасника Мінських перемовин та одного з очільників проєкту "Новоросія". А той активно співпрацював з  ідеологом створення квазіреспублік В'ячеславом Сурковим, а згодом – з Дмитром Козаком, іншим кремлівським відповідальним за "українське питання".

Сурков та Козак разом із Медведчуком готували "мирну" окупацію України / фото УП

Метою діяльності всіх цих осіб було лише одне – за будь-яких умов протиснути так звані "ДНР" та "ЛНР" у склад України для її повернення під контроль Росії та подальшого захоплення за прикладом Білорусі. Тож цілком зрозуміло, що в разі успіху Путін мав би можливість вкрай швидко окупувати Україну, влаштувавши чергову серію маленької та переможної війни, яку б неодмінно "проковтнули" постійно розгублені країни Заходу. Однак, зробити з нашої держави федерацію, повернути квазіреспубліки під контроль Києва на умовах Москви та змусити визнати Крим російським загарбники вчасно так і не змогли.

Оскільки Україна наближалася до розгортання сил територіальної оборони, які б надалі могли нівелювати всі спроби Кремля отримати перевагу на полі бою, військові доповідали про неймовірну боєготовність армії, а ФСБшники звітували про цілковиту підтримку зміни влади населенням нашої держави, Путін і вирішив погратися у "спеціальну військову операцію". І лише згодом виявилося, що Медведчук провалив всі свої завдання, витрачав мільярди рублів на себе та свою родину, а ніякої більш-менш масової підтримки проросійських сил з боку українців взагалі не було. Фактично, бункерний фюрер "вляпався" у війну виключно через довіру до наближених осіб, які його роками обманювали.

Медведчук та Сурков дуже хочуть їсти

Тож цілком зрозуміло, що "наближений до тіла" кум Путіна, який майже 8 років отримував фінансування на мертвонароджений проєкт та звітував про свої неіснуючі успіхи, потрапив в опалу до диктатора разом із колись конкуруючими між собою Козаком та Сурковим і спецслужбами, які курували всі ці "розваги". 

При цьому, Путін, хоч і не може пробачити, що створені Медведчуком агентурні мережі виявилися такими ж ефективними, як спроби Оксани Марченко оживити мощі святих у Києво-Печерській лаврі палкими поцілунками, був вимушений витягнути свого поплічника з-під української варти. Сталося це з багатьох причин.

По-перше, рішення настільки відверто кинути наближену до себе людину не зрозуміли б інші путінські прислужники, а, по-друге, кремлівський диктатор плекав хоч якісь надії, що йому вдасться хоч якось використати постать Медведчука та відбити хоча б 1% вкладених у нього грошей.

До теми: Після низки анексій концепція "двох Україн" неможлива навіть з боку Росії, – політолог

Втім, ситуація на полі бою та відсутність будь-яких реальних переговорних процесів заважає бункерному фюреру хоча б якось задіювати свого 68-річного друга. Та й роль йому ніхто ніяку придумати не може, бо політичний труп відновленню не підлягає. У Росії ніяка кар'єра обкладеному санкціями та позбавленому бізнесів не світить, а в Україну повертатися йому не можна. Приблизно те ж саме стосується Суркова, якого відсторонили від справ і також позбавили доступу до годівнички. Однак, провести залишки життя до "раптового" випадіння з вікна всій двійці хочеться з розмахом. Тому вони потроху й почали нагадуватись про себе. Мовляв, ми тут, ми ще щось можемо, дайте поїсти та пустіть погрітись. 

Втім, якщо Медведчук "передає вітання" з максимальною обережністю, підштовхуваний такими ж голодними російськими спецслужбістами, то Дудаєв-Сурков зробив це більш рішуче та навіть заявив, що Росія ніколи не збиралася виконувати Мінські угоди, а планувала подальшу агресію проти України.

Зрозуміло, що подібне визнання, озвучене в низці кремлівських пропагандистських ЗМІ, змусило Кремль виправдовуватися та пояснювати, мовляв, не все так однозначно, це "Київ порушив всі домовленості". Миттєву реакцію Дмітрія Пєскова на інтерв'ю колишнього куратора "ДНР" та "ЛНР" можна пояснити тим фактом, що поява в мережі зізнання, що привід для нападу на Україну був видуманим, є вкрай незручною для вищого військово-політичного керівництва Росії. Особливо з урахуванням того, що "спецоперації" кінця не видно, Росія війну відверто програє, а в населення з'являється все більше питань, навіщо це все взагалі починали.

Сурков натякає кремлівській владі, що здатен вести перемовини зі Заходом / Фото Realist

Спроби ж з'являтися у російському медіапросторі та ось такі нагадування про себе з боку Суркова та Медведчука є нічим іншим, окрім як наполегливим благанням про працевлаштування на якісь хлібні посади, а також натяками на те, що Путіну варто повертатися до свого плану поглинати Україну політичним шляхом.

Мовляв, військові не впоралися, тож треба повертатися до старої тактики: зупиняти війну та заговорювати всьому світу зуби. При цьому, можна намагатися посадити за стіл переговорів із представниками Києва "альтернативний уряд" України, який власне й може очолити Медведчук.