Козацьке прикордоння

У середньовіччі землі північного Донбасу були частиною Дикого поля, з 17 століття тут починається активний процес колонізації степу: виникають козацькі поселення – хутори та слободи, а сам регіон отримує нову назву Слобідська Україна або Слобожанщина.

До теми Історія Слов'янська: сіль, козаки та вакцина від "руського міру"

Одним з таких поселенців був напівлегендарний козак Дружко, який заснував на березі річки Кривий Торець бекет, тобто передову сторожу (нині це територія смт Олексієво-Дружковка, що є частиною Дружківської громади).

До речі, Олексієво-Дружковка – б атьківщина видатного українського правозахисника Олекси Тихого. Нині ім'я Тихого носить знаменитй проспект, що сполучає 5 міст Донбасу – і є найдовшим у Європі – понад 50 кілометрів.

Зруйнований росіянами внаслідок обстрілів 30 серпня 2022 року Палац спорту у Дружківці / Фото з соцмереж:

Подробиці життя козака Дружка невідомі, крім того, що жив він у першій половині 17 століття. Проте, ім'я його у тих краях було загальновідомим набагато пізніше.

У 1781 році у "Відомостях про землі Катеринославського намісництва" Дружківка згадується як стародавнє поселення українських козаків, й особливо зазначається, що це запорожці, а не слобідські козаки.

Це перша відома письмова згадка про містечко. Нині ця дата вважається часом заснування Дружківки й навіть вибита на пам'ятнику козакові Дружку. Монумент встановили у 2008-му році вдячні нащадки, змішавши до купи грішне й праведне. Ще один монумент легендарному засновнику міста встановлять у 2019 році на Соборній площі.

Історія поселення на місці на північно-східних схилах Донецького кряжа біля злиття приток річок Кривого Торця та Казенного Торця не обмежується 1781 роком і є більш давньою.

У 17 та 18 століттях ці землі були пограниччям та подекуди – ареною запеклих боїв.

Місцеві краєзнавці пропонують вважати часом виникнення поселення 1711 рік – час провального для петра першого Прутського походу, який, щоб врятувати життя, мусив віддати ці землі османам.

Український край

Московити за ці перемоги відплатили у своєму стилі. Після російської окупації Криму загроза від кочовиків для імперії зникла, також стали непотрібними козаки, їх позбавили власних земель і зробили рабами (закріпачення почалося 1797 року за указом імператора палва першого), а колишня козацька старшина перетворилась на старосвітських поміщиків.

Тоді ж московити заселяють колишні землі запорожців переселенцями з Київщини, Харківщини та Чернігівщини. Новими їх господарями стають пани Шидловські, Аршенєвські, Аннєнкови та інші.

Переписи місцевого населення або "ревізії", складені наприкінці 18 століття, чітко вазують, що жили у цих краях українці:

  • Іваненко, Петренко,Опанасенко, Артеменко, Григоренко, Василенко, Іваненко, Михайленко, Прокопенко, Петрусенко, Семененко, Мироненко, Антощенко, Кондратенко, Тарасенко, Грищенко, Кузьменко та інші, що виникли від власних імен.
  • Значна частина прізвищ від виду занять власника прізвища – Гончаренко, Крамаренко, Шинкаренко, Коваленко, Кравець, Кравченко, Шевченко, Мірошниченко, Кушніров, Кожуховський, Ткач, Ткаченко, Бондаренко, Писаренко, Погрєбняков, Колісниченко, Скляренко, Скляр, Тесленко, Бориниченко та інші.
  • Прізвища з місця походження — Литвиненко, Харківській, Татарченко.

Також відомо ім'я "отаманів" – голів поселень. В Олексіївці це Яків Шпак, в Олександрівці — Федір Співаченко. Після введення кріпосного права назву "отаман" змінить назва "сільський староста".

Залізниця

Новий імпульс регіону дав капіталізм. У другій половині 19 століття на сході України відбувається промислова революція, яка кардинально змінює пасторальні пейзажі Слобожанщини. Рушійною силою прогресу стала Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, у 1870-му на мапі з'являється станція "Дружківка".

Станція Дружківка / Архівне фото початку 20 століття

Свою назву вона отримала від сусіднього селища – нині Олексієво-Дружківка, що було на відстані 6 кілометрів. За кілька років тут починає працювати перше підприємство – цукровий завод графа Борисова. Поступово станція росте та перетворюється на невеличке робітниче поселення, а згодом – на потужний промисловий центр.

Читайте також Історія Краматорська: життя міста, Україна та швейцарський "хрещений батько"

Нині про часи промислової революції на Донбасі нагадують будинку кінця 19 – початку 20 століття, а також французький цвинтар у Дружківці, де поховані робітники та адміністратори металургійного заводу.

Трохи пізніше конкуренцію французам створили бельгійці, що відкрили у Дружковці Торецький сталеливарний і механічний завод, що також виробляв обладнання для заліз­ниці.

Радянська окупація

Надприбутки іноземних капіталістів у Дружківці та розвиток Донбасу взагалі перервала Перша світова війна, а революція кардинально змінила правила гри.

Після повалення царизму у Дружківці багато разів змінювалась влада (місцеві краєзнавці називають число 22). Поселення, в якому проживали майже 15 тисяч людей, отримало статус міста (пізніше більшовики цього статусу Дружківку позбавлять і повернуть лише за 20 років – у 1938-му).

Після встановлення більшовицької окупації нова влада заходилась відбудовувати промисловий хаб та збільшувати його потужності. У 1929 у Дружківці стартувало будівництво метизного (болтового) заводу, у жовтні наступного року він вже почав роботу. У 1936 році завод було названо на честь комуніста та комсомольського діяча Олександра Косарєва, що вважається засновником товариства "Спартак".

За рік до цього ім'я Косарєва зникло з назви підприємства й він став Дружковським метизним заводом. Підприємство існує й в наш час, виробляє болти, гайки та інші важливі для мостобудування та машинпрому деталі.

Метизний завод разом з відновленими металургійними підприємствами став локомотивом розвитку Дружківки. У 1938 році поселення отримує статус міста обласного підпорядкування. На той час у Дружківці проживало понад 30 000 людей.

Друга світова принесла Дружківці великі руйнування. Вже 22 жовтня 1941 року радянську окупацію змінила німецька. Значна частина мешканців міста евакуювалася разом з промисловими підприємствами вглиб СРСР, втім, багато мешканців змушені були залишитись.

Фальсифікатор історії Де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті

Понад 1100 мешканців Дружківки були вбиті нацистами, ще 1214 були відправлені на примусові роботи до Німеччини. Місто було остаточно звільнено від німців лише 6 вересня 1943 року.

Після війни Дружківка повернула собі статус важливого промислового міста на Донеччині. Тут були збудовані нові підприємства та повернулися з евакуації старі.

Більшість населення Дружківки становлять українці. Перепис населення вже часів Незалежності (2001) показав, що в місті мешкає 75 тисяч людей, з них понад 64% українців і 32% росіян або русифікованих. На початку 20 століття на роботу на заводи Дружківки переїхало чимало етнічних росіян. Також за часів радянської окупації на Донбас прибувало чимало мешканців росії, щоб замістити знищених у роки Голодомору та репресій українців.

На жаль, станція Дружківка грала велику роль у сталінському геноциді українства – була перевалочною базою для вивезення вкраденого у селян зерна та депортації людей.

Казус "русского міра"

Незаперечним фактом є те, що роки русифікації Донбасу далися взнаки. Перепис 2001 року вказує, що менше третини мешканців Дружківки вважали українську мову рідною. Натомість 70% говорять російською.

Попри це ставати частиною "руського міру" у Дружківці не захотіли. У 2014 році у місті з'явилися бойовики Безлєра. Міська влада заховалася або зайняла вичікувальну позицію. Натомість місцеві мешканці самоорганізувалися та створили загони самооборони – вони не дозволили "сєпарам" стати повновладними господарями міста та змусили рахуватися з собою.

Завдяки цьому вдалося уникнути більших жертв і масштабних грабунків, а також врятувати багатьох заручників, що їх взяли у полон терористи. На жаль, за кілька місяців у місті бойовики наробили чимало лиха, втім, його масштаби могли бути значно більшими.

Читайте також Жертва "дружби народів": історія Сєвєродонецька

Самооборона міста ініціювали таємні переговори, в результаті яких бойовики залишили Дружковку, коли почався наступ ЗСУ та добровольців. Місто вже 6 липня 2014 повернулося під повний контроль України. Таким чином воно уникло руйнувань, а місцеві мешканці – г еноциду та інших соціальних експериментів прихильників "руського міру".

Життя Дружківки після окупації – дивіться відео:

Про злочини російських терористів нагадує старенький будинок у центрі міста – у дворі біля Дружківської міськради двоповерхова будівля 1892 року була офісом царської жандармерії, НКВС, гестапо.

У 1980-ті роки у цих застінках очікували суду відомі українські дисиденти Олекса Тихий і Микола Руденко, а в 2014 році терористи "днр" облаштували тут свою "комендатуру", а насправді – катівню.

Після звільнення міста місцеві активісти облаштували у будинку ​​Музей Спротиву Українського Донбасу окупаційним режимам "Дружківська катівня", щоб розповісти правду про злочини проти українців.

Дружківка "базує":

У 2022 році до Дружківки знову повернулася війна. Місто зустріло її з твердим переконанням, що окупант більше ніколи не буде тут володарювати, а тому – нехай йде за відомим курсом "руського воєнного корабля".

Битва за Донбас визначає долю Путіна, Росії і України – дивіться відео: