З першого погляду, можна подумати, що у Трампа й насправді віднині є всі можливості ламати все, що йому заманеться, та будувати натомість все, що на думку спливе. Скасування медичної реформи, більш відомої під назвою Obamacare, тотальна депортація нелегальних мігрантів та ускладнення їх подальщого проникнення в США, скасування угоди про американо-європейську зону вільної торгівлі (TTIP) та угоди з Іраном про іранську ядерну програму... Все це може чекати на Америку та на весь світ: зрештою, у Трампа нині є переважна, республіканська більшість в обох палатах американського парламенту. Втім, не так все просто. Дві інституції в США можуть успішно стримати нового президента.

Гучні обіцянки

За чотири доби до цих, без сумніву, історичних виборів Дональд Трамп стояв на одному з найвідоміших в Америці полів бою часів Громадянської війни – у Геттісберзі. У цьому історичному місці він оприлюднив свій план дій на найперший день президентства. Насправді, про свої плани він охоче розповідав протягом усієї передвиборчої кампанії. То що ж збирається робити Дональд Трамп, новий, 45-й президент Сполучених Штатів Америки?

Окрім усього іншого, на Геттисберзькому полі Трамп заявив про те, що він бажає ще раз провести переговори щодо американо-європейської угоди про зону вільної торгівлі. Угода під назвою TTIP, насправді, вже повністю оформлена і чекає лише підписання та ратифікації – вона є найбільшою та найпотужнішою з подібних угод. Загалом, вона перетворює 450-мільйонний Євросоюз та 320-мільйонну Америку на один гігантський внутрішній ринок, без мит, без зайвих поборів, з вільним пересуванням товарів та послуг. Але Трамп вважає, що ця угода є надто невигідною для США і хоче її переписати.

Далі – там же ж, у Геттізберзі, він знову пообіцяв здійснити комплекс дій з "очищення" Америки від нелегальних мігрантів. Це титанічна справа: самих лише мексиканців-нелегалів в США нараховується близько 11 мільйонів, і навряд чи Мексика готова прийняти їх назад. Та дарма: як каже Дональд Трамп, якщо якась країна не захоче забирати "своїх" – їй загрожуватиме, наприклад, ненадання американських віз "легальним" громадянам, які захочуть приїхати до Америки. Водночас новий президент заявив, що слід заборонити в‘їзд мігрантів із "певних країн з терористичними інфраструктурами" (читай – з країн Близького Сходу), яких не можна буде перевірити на непричетність до тероризму.

Ну, і медичній реформі Обами теж, схоже, прийде гаплик: у перші 100 днів свого президентства Трамп має намір докорінно її реформувати або ж просто скасувати.

Що цікаво: про зовнішню політику, за винятком отієї ЗВТ, Дональд Трамп не сказав в Гетисберзі нічого. Ні про стосунки з Росією, ані про скасування "ядерної" угоди з Іраном. Це не означає, звичайно, що він відмовився від своїх намірів у тих напрямках, але може означати, що він не вважає зовнішньополітичні дії першочерговими.

Гальма для Трампа


Сенатор Джон Маккейн триматиме Дональда Трампа "за горло" / Фото Конт

Насправді, як той казав – обіцянки-цяцянки, а дурневі радість. Трамп може планувати та обіцяти все, що йому завгодно, проте, є в Америці така інституція, називається вона Сенат – тобто, Верхня палата парламенту. Він єдиний має право схвалвати або скасовувати міжнародні угоди США. Наразі сенатська більшість республіканців становить... аж один голос. Якби республіканці були єдині в своїй підтримці нового президента – то їм би й того одного голосу вистачило, але ж, як відомо, Республіканська партія виявилася через того Трампа мало не навпіл розколотою. Щодо Сенату – то принаймні троє з сенаторів-республіканців: Роб Портмен з Оґайо, Марко Рубіо з Флоріди та відомий українцям Джон Маккейн з Аризони – вже зараз заявили, що не схвалюють "волюнтаристські ініціативи" президента, отже – голосувати за них не збираються.

Всі троє є переконаними глобалістами. Маккейн до того ж – відомий друг України, людина, яка рішуче та послідовно виступає за необхідність надання українській армії зброї для боротьби з російською навалою. Щодо Рубіо та Портмена – вони представляють в Сенаті штати з так званим "мінливим" електоратом – тобто, тамтешні виборці обирають як республіканців, так і демократів. Це означає, що обидва сенатори не пов‘язують свої власні політичні кар‘єри з Дональдом Трампом. І в своїх антипатіях до нового президента вони спитаються на підтримку політичних супротивників-демократів – скажімо, Кріса ван Холлен з Меріленду.

Щоправда, у президента все ж таки є деякі можливості, аби зламати опір "власних" сенаторів. Немає сумніву у тому, що між новим президентом та Сенатом з самого початку розпочнеться, певно, безпрецедентна досі тяганина. Трампові доведеться пропонувати сенаторам один компроміс за іншим – в першу чергу, в справі скасування медичної реформи та запровадження нової. Те ж саме можна передбачити і щодо російсько-україського конфлікту: переважна більшість республіканців, як відомо, виступає за жорсткі заходи щодо російської агресії як в Україні, так і в Сирії, тому навряд чи можна всерйоз очікувати, що санкції проти Росії будуть скасовані або ж Крим буде визнано Америкою російським. Про таке можуть мріяти лише люди, які вважають, що американський президент – це те ж саме, що й російський: робить, що йому заманеться. Тому, цілком можливо, Дональд Трамп навіть і споминати про скасування санкцій не стане – аби не роздратувати сенаторів: внутрішні справи Америки, як вже зазначалося, становлять для нього приорітет над зовнішніми. Він радше запропонує мільярдні вливання в розбудову автотрас, залізниць та в оборонні проекти, аби сенатори натомість погодились на його програми видворення "нелегалів" чи перегляду угоди про TTIP.

Шанси на успіх

Така "принада" цілком може спрацювати (повторюємо – якщо не дратувати сенаторів прожектами про примирення з Росією чи таким іншим). Насправді, у внутрішній політиці США, певно, вперше з президентства Дуайта Ейзенґауера (1952) серед республіканців можна спостерігати справжню жагу масштабних реформ. Ейзенґауер створив американську мережу автобанів саме на тлі схожої ситуації: він "спадкував" агресивно-консервативну партію, яка після 20 років правління демократів мріяла чимскоріш скасувати все, що ті навигадували. Тож шанси у цьому напрямку у Трампа є.

Слід також зазначити, що змагання між штатами США за інфраструктурні гроші бувають просто безжальними. Республіканські "фортеці" на кшталт Техасу чи Оклахоми десятки років відмовлялися дати дозвіл північно-східним "демократичним" штатам та Каліфорнії на збудування залізничної магістралі, яка повинна була зв‘язати їх між собою – бо не хотіли "заохочувати виборців цих штатів голосувати за демократів". І навпаки: сенатори-демократи чинили шалений опір кожного разу, як мова заходила, скажімо, про виділення грошей на будівництво нового літовища в тому ж Техасі.

"Встати! Суд іде!"


Мільйони американців покладають на Дональда Трампа великі надії / Фото Конт

Є в Америці ще одна інституція, здатна зупинити президента, якщо той раптом почне зариватися. Вона називається Вищий суд. Він складається з дев‘яти суддів, яких обирають пожиттєво. Наразі діють лише восьмеро з них: четверо – консерватори, четверо – ліберали. Дев‘ятий нещодавно помер, тому Дональд Трамп, скоріш за все, докладе всіх зусиль, аби на вільне місце обрали республіканці. Проте, ще раз нагадаємо: перше – республіканець на цій посаді не обов‘язково автоматично означатиме "людину Трампа". Друге – тамтешні судді взагалі не вельми переймаються питанням, хто в країні президент. Президент їм не бос. Їх начальство – Конституція США.

Дональд Трамп не має повноважень власноручно призначити нового суддю. Він може лише запропонувати кандидатуру – а затверджують її знову ж таки сенатори. І в цьому випадку Маккейн, Рубіо та Портмен виступають, так би мовити, гардіанами закону від можливих надмірних забаганок президента. Єдине, що може зробити президент, якщо йому не вдасться посадовити "свого" суддю – запропонувати збільшити кількість членів суду. І знову ж таки: не збільшити, а запропонувати збільшити. Сенату. Саме ця система стримувань та протидії й викарбувала сучасну американську демократію – ту саму, яка, здається, полишається зовсім незрозумілою тим же російським "ватникам", які так завзято святкують нині обрання в Америці "дружнього царя". Невідомо взагалі, чи він справді є таким вже дружнім до Росії, але точно відомо, що він аж ніяк не є царем.

Таким чином, слід розуміти, що з перших же днів свого президентства Дональд Трамп опиниться під величезним тиском. Його релігійно-консервативний виборчий "базис" та ультраконсервативне крило республіканців, відоме, як Tea Party, вимагатимуть від нього досягнення величної мети: консервативного Вищого суду та скасування за його допомогою всіх ліволіберальних реформ, запроваджених Обамою. Для них Трамп – "месія", визволитель від "лівих".

Якщо він не зможе виконати бодай частки того, що пообіцяв – на нього чекає таке саме презирливе ставлення, якого пережив свого часу Джордж Буш-молодший. Але Трампові знадобиться все одно добряче думати над кожним кроком. Тому що в консервативних колах США жодна політична подія минулих 100 років не обговорюється з більшим завзяттям, аніж схожа спроба "все розрушити та збудувати наново", але – з боку демократів. Франклін Делано Рузвельт намагався в 1937 році саме так, шляхом "юридичного путчу", завоювати Вищий суд та забезпечити собі в ньому ліволіберальну більшість. Супротивники Трампа в Сенаті не хочуть дозволяти, аби нині республіканець зробив схожу спробу.

Читайте також: Чим може здивувати Трамп Росію: думки світових ЗМІ