Двійники, гелікоптери та десятки систем ППО: Путін дедалі більше викриває свою параною

Кортежі Володимира Путіна почали супроводжувати важкі гелікоптери, які летять прямо над машинами для фізичного перехоплення FPV-дронів. Це свідчить про те, що російський диктатор реально оцінює загрозу точкового удару по собі. Мовиться не лише про страх перед українськими дронами, а й про глибоку недовіру Путіна до власного оточення та світу навколо.

Чому російський диктатор настільки боїться за власне життя, чи справді на публічних заходах замість нього можуть з'являтися двійники та як особиста параноя Путіна відображає стан усієї російської системи влади – про це розбирався письменник і публіцист Ростислав мурзагулос для 24 Каналу.

ППО біля резиденції і РЕБ на кортежі: Путін боїться за життя

Безпрецедентні заходи безпеки російського диктатора давно вийшли за межі стандартного протоколу та перетворилися на відверту параною. Ростислав Мурзагулов зазначає, що Путін чудово розуміє можливості західних спецслужб, які мають багатий історичний досвід усунення диктаторів по всьому світу. Саме це усвідомлення змушує Кремль постійно нарощувати кількість охорони та впроваджувати абсурдні методи захисту.

Сьогодні будь-який переліт Путіна супроводжується військовими винищувачами, що свідчить про його недовіру навіть до повітряного простору умовно нейтральних чи дружніх країн. Проте найбільша паніка спостерігається на землі. 

Навколо головної резиденції диктатора, де проживає його родина, кількість вишок протиповітряної оборони збільшили з 32 до 50 одиниць. Мурзагулов називає це відвертою шизофренією, адже для збиття повільних безпілотників така щільність ППО є надлишковою.

Ще більш показовою є ситуація з наземними пересуваннями. Через розвиток технологій малих дронів, зокрема тих, що керуються через оптоволокно і не залежать від радіосигналів, охорона Путіна перебуває в стані постійної істерики. 

На кожну машину в президентському кортежі нині встановлюються потужні системи радіоелектронної боротьби. Але головним нововведенням став постійний супровід кортежу важким гелікоптером Мі-8, який летить безпосередньо над автомобілем диктатора. Його мета – не відбивати атаки винищувачів, а створювати фізичний бар'єр та потужні потоки повітря, які унеможливлюють підліт будь-якого FPV-дрона до цілі.

Більше про страхи диктатора: дивіться відео

Інститут двійників та "колективний" диктатор

Гіпертрофований страх за власне життя та підтверджені проблеми зі здоров'ям (зокрема, онкологічні захворювання, про які випадково проговорився американський режисер Олівер Стоун) породжують логічні підозри щодо використання двійників. 

Мурзагулов припускає, що Росією сьогодні керує не стільки одна людина, скільки інститут взаємозамінних фігур. Для виходу з літака на відкритих просторах, де є ризик снайперського вогню, цілком можуть використовуватися схожі особи. Зміни в зовнішності диктатора, які офіційно списують на ін'єкції ботоксу, лише підсилюють ці підозри.

Ще в січні цього року колишній очільник секретної розвідувальної служби Великої Британії Річард Дірлав розкрив, що двійників не застосовують під час особистих дипломатичних зустрічей, адже підтримувати обман на близькій відстані складно. Натомість двійники Путіна з'являються на відкритих заходах – прогулянках, інспекціях заводів, показових поїздках, парадах.

Проте головна проблема полягає не в тому, чи справжній Путін з'являється на публіці. Російська влада перетворилася на багатоголового змія – колективну істоту, що складається з групи негідників, які узурпували владу та побудували диктатуру.

Від інтеграції до тотальної ізоляції: як знищити систему Кремля

Ця система не завжди була настільки закритою. У період з 2007 по 2011 роки, під час президентства Дмитра Медведєва, частина російських еліт активно намагалася інтегрувати країну у світовий простір. Планувалися Олімпіади, чемпіонати світу, обговорювалося скасування візового режиму, а західні корпорації на кшталт Siemens отримували зелене світло на російському ринку. Тоді здавалося, що прагматичні технократи перемагають чекістів-маргіналів.

Однак головною метою Путіна завжди було довічне утримання влади. Коли він зрозумів, що Захід не прийме його на його власних умовах, курс різко змінився на конфронтацію. 

Остаточним вододілом стала анексія Криму у 2014 році. М'яка реакція світу, продовження економічної співпраці та відсутність жорстких санкцій переконали Кремль у власній безкарності. Російська верхівка зрозуміла, що може порушувати міжнародне право без критичних наслідків для свого комфорту.

Сьогодні цей колективний режим становить загрозу для всього демократичного світу. Мурзагулов наголошує, що європейське суспільство, на жаль, демонструє втому від війни та піддається російським маніпуляціям. Протести в Європі часто мають російський слід, а громадяни ЄС стають толерантними до агресії, яка триває в центрі континенту.

За цих умов єдиним дієвим механізмом демонтажу путінської системи залишається військовий шлях. Саме фундаментальна зміна режиму можлива лише через системні поразки російської армії. Підтримка Збройних Сил України є єдиним інструментом, здатним прискорити крах цієї диктатури та відправити її творців на звалище історії.