Чому Північний морський шлях не працює?
Міністерство транспорту Росії запропонувало відкласти вимогу про транспортування енергоносіїв цим шляхом лише російськими танкерами до 2028 року, повідомляє 24 Канал з посиланням на Центр протидії дезінформації.
Дивіться також Через страх перед дронами: росіяни почали захищати ядерний полігон в Арктиці
Причина, з якої Кремль не хоче возити нафту, газ та вугілля через Арктику, полягає у відсутності необхідних для цього суден.
- Суднобудівні компанії Росії не встигли вчасно збудувати криголами та танкери через західні санкції.
- Для транспортування необхідно 57 кораблів, а є лише 27.
Невиконання планів перетворило "арктичну мрію Путіна" на фінансовий тягар,
– зазначають у ЦПД.
За минулий рік Північним морським шляхом перевезли лише 38 мільйонів тонн вантажів. Глава Кремля вимагав вдвічі більше – 80 мільйонів тонн.
Річ у тому, що будівництво криголамів і танкерів для перевезень в Арктиці потребує багатомільйонних витрат. Проте ще більше необхідно на фінансування війни, тому на стратегічних проєктах доводиться економити.
Навіть якби флот був готовий, питання – що цими суднами возити? Через санкції й репутаційні ризики від енергоносіїв Росії поступово відмовляються навіть "дружні" партнери. Війна не лише б’є по гаманцю росії, а позбавляє її економіку майбутнього,
– наголосили у ЦПД.
Важливо! Зауважимо, що Путін давно заявив, що Росії потрібен власний торговий флот в Арктиці. Уряд хоче розширити інфраструктуру портів у цьому регіоні та збудувати нові гавані. За даними ГУР, Кремль навіть використав так званий "Арктичний і антарктичний науково-дослідний інститут", щоб активізувати там свою присутність.
Які країни цікавляться Арктикою?
Росія продовжує активно заявляти про свої амбіції в Арктиці. Попри те, що Москва вже контролює значну частину регіону, Кремль прагне розширити свій вплив і закріпити позиції на півночі. Особливу увагу російська влада приділяє архіпелагу Шпіцберген, який розташований у Північному Льодовитому океані й має стратегічне значення.
Свої інтереси в Арктиці мають і Сполучені Штати. Саме цим пояснюють прагнення президента Дональда Трампа колись "придбати" Гренландію в Данії – цей крок чітко демонстрував наміри Вашингтона посилити присутність у регіоні.
Не стоїть осторонь і Китай. Ще з 2013 року Пекін бере участь у роботі Арктичної ради, хоча формально не є арктичною державою. Це свідчить про зростаючий інтерес Китаю до регіону, де зосереджені величезні природні ресурси й відкриваються нові торгівельні шляхи.