По-перше, стратегія Путіна залишається незмінною: тягнути час і не посваритися з Трампом. А енергетичне перемир'я в Москві розглядають як неприємний, але вимушений епізод. Про це пише Вадим Денисенко.
Дивіться також Два слова Трампа, які стали фатальними для Кремля
Питання територій: ключове чи винесуть за дужки?
По-друге, переговори в Абу-Дабі, видається, поки що не стосуються територій. Принцип, який з'явився з приходом Кушнера в переговорний процес, зводився до того, що треба розділити перемовини на "все" і території.
Ця стратегія виявилася успішною в переговорах США – Україна. Зараз, дуже схоже, ця ж стратегія застосовується і в наших переговорах з росіянами. Поки обговорюється все, крім територій.
З огляду на це стає зрозуміло, чому 1 лютого переговори будуть іти без Кушнера та Віткоффа. Вони просто не потрібні там натепер.
Простіше кажучи, ми входимо щонайменше на пару місяців переговорів, де території будуть практично винесені за дужки. Точніше, виходячи з логіки першої зустрічі в Абу-Дабі, сторони виносять це питання за дужки. Хоча в інформаційному просторі це питання залишатиметься ключовим. І на кожному етапі можуть виникнути непорозуміння. Росіяни просто мають їх інспірувати.
Питання України витісняють в США?
На тлі цього варто звернути увагу на те, що Трамп де-факто оголосив блокаду Кубі. А біля Ірану продовжується накопичення воєнного угрупування. Це, безумовно, буде відволікати від України. Але Україна залишається частиною передвиборчого плану Трампа. І нам не можна допустити, щоб на виборах в США нас витіснили інші теми.
Як би не розвивалися події в Ірані та на Кубі, другого "розвороту над Атлантикою" не буде. Навіть якщо завтра американці викрадуть вище керівництво цих країн, Росія не вийде із переговорного процесу.
Повторю тільки те, що вже казав не раз: Путін боїться посваритися з Трампом. З одного боку, через можливий тиск на тіньовий флот, а з іншого – Росії потрібно диверсифіковуватися між Китаєм та Заходом.
Розрив з Трампом залишить Росію сам на сам із Пекіном. І, на відміну від 2022 року, запасів жиру в Москви майже немає.
Підсумовуючи, варто ще раз наголосити: в Абу-Дабі нині будуть іти (інтенсивні?) переговори про умовно другорядні, хоч і дуже важливі теми. Логіка США залишається незмінною: треба домовитися про все, крім територій. Потім – почати тиснути на обидві сторони одночасно.
Зараз же нам треба особливо уважно дивитися за тим, чи продовжить США зупиняти судна з тіньового флоту. Це поки головний лакмусовий папірець того, як будуть чи не будуть тиснути на Росію.