Проти вітру

Суперечка була дуже простою – з одного боку інтелектуальна російська більшість із значним впливом не лише всередині нашої країни, а й у всьому світі, стверджувала, що купка радикалів намагається зіштовхнути Росію зі шляху поступової еволюції. І якщо штовхати локомотив історії та наполягати на революційних змінах, то тоді до влади в Росії прийдуть страшні націоналісти, фашисти, а Путін – це наша єдина надія.

Читайте також Чому на Заході до останнього вважали, що росіяни – не зовсім варвари

Ми стверджували рівно протилежне: ми говорили, що фашизм у Росію прийде саме з Путіним, що саме Путін є протофашистом, який, отримавши владу та безкарність, рано чи пізно приведе Росію до повної тотальної фашизації. І роблячи поправку на те, що на Заході була корупція, а також Путін доклав усіх зусиль для купівлі послуг західних політиків-бізнесменів, для багатьох на Заході така думка стала вважатися думкою радикальною.

Коли вийшла моя книга Winter is coming у 2015 році, вона була зустрінута істеблішментом загалом прохолодно. Це зараз вони кажуть, що треба було слухати Каспарова, бо в цій книзі все було написано: про те, що анексія Криму – це лише перший крок шляхом перебудови всієї карти Європи і зрозуміло, що решта України також буде об'єктом путінських побажань. Але це все йшло проти загального дискурсу про те, що насправді краще вести з Росією нормальні відносини, попри витрати та перекоси. І така позиція підтримувалась російською інтелігенцією.

Зараз починають голоси лунати: фашизація, Путін. А де ви були 15 років тому, де ви були 10 років тому, 8 років тому після анексії Криму?

Угода з дияволом

У мене була полеміка з Гайко Маасом, колишнім міністром закордонних справ Німеччини, коли Росію знову прийняли до Ради Європи.

Виступаючи категорично проти я написав йому відкритий лист у німецьких ЗМІ. Його відповідь: а нас просять російські громадські організації, всі ці НКО, всі ці правозахисники. Це так важливо, щоб Росія була у Раді Європи, бо інакше російські громадяни втратять доступ до ЄСПЛ.

Тобто величезна кількість людей, що перебували на західних грантах, були пов'язані із західними інститутами, державними та приватними, всі вони були у справі, всі говорили про те, що в Росії є проблеми, але не треба перегинати.

Зараз усі ці нескінченні дискусії скінчилися, але всі ті, хто говорив про "гібридний режим" у Росії, про "малі справи", насправді підігрували Путіну.

Це були суперечки, в яких і покійний Боря Нємцов, і я, і наші нечисельні однодумці завжди були в тотальній меншості. Нас називали радикалами, тому що ми "хотіли зіштовхнути Росію зі шляху еволюції, ми не бачили насправді перспектив".

Ми ж говорили про те, що щодня наближав Росію до катастрофи, бо щодня путінські забаганки зростали, він набирався сил.

Жорстокі обстріли по цивільних – це симптом, що у Росії проблеми: