Про таке мовиться в матеріалі Politico. У виданні з посиланням на дипломатів, чиновників і експертів, ключовою проблемою називають нездатність ЄС діяти єдино.
Що відбувається у Європі?
На тлі війни на Близькому Сході, затяжного протистояння Росії проти України й напружених відносин із США дипломати попереджають, що ЄС ризикує втратити вплив, оскільки глобальні рішення приймаються швидше, ніж здатна реагувати його бюрократична система.
Тут варто згадати й затримки з виділенням Києву кредиту на 90 мільярдів євро, блокування санкцій проти радикальних поселенців на Західному березі та труднощі із новими обмеженнями проти Росії. Така ситуація свідчить про системну кризу ухвалення рішень.
Невдоволення цією тенденцією дедалі більше зростає. Країни на чолі з Німеччиною та Швецією виступають за обмеження або повне скасування принципу одностайності, який дозволяє одній державі блокувати рішення всього Союзу.
Глава МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль наголосив, що відмова від цього принципу необхідна для підвищення ефективності ЄС на міжнародній арені.
Прем'єр Швеції Ульф Крістерссон також прогнозує повернення до ідеї ухвалення рішень кваліфікованою більшістю. Ці дискусії активізувалися на тлі дій Угорщини, яка напередодні виборів неодноразово затримувала важливі рішення, зокрема щодо фінансової допомоги Україні. Це посилює побоювання, що зовнішня політика ЄС стає заручником внутрішньополітичних інтересів окремих країн.
Чи можливі зміни дипломатичної системи?
Водночас інша група держав, серед яких Франція, Бельгія та менші країни, відстоює право вето як ключовий інструмент захисту національних інтересів. Прем'єр Бельгії Барт Де Вевер застеріг, що перегляд цього принципу може спричинити нові проблеми для Євросоюзу.
Попри розбіжності, більшість визнає, що нинішня система не працює належним чином. Зокрема, прикладом називають заблоковані санкції проти ізраїльських поселенців, які підтримали 26 із 27 країн, але не змогли ухвалити через позицію однієї держави.
Додаткову напругу створюють і внутрішні суперечки між інституціями ЄС. Зокрема, виник конфлікт між головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн і головною дипломаткою ЄС Каєю Каллас щодо розподілу повноважень у зовнішній політиці.
Водночас французький міністр Жан-Ноель Барро закликав чіткіше визначити межі ролей. Однак дипломати наголошують, що це лише наслідок глибших проблем. Багато експертів вважають, що головна перешкода полягає саме в принципі одностайності.
Вони наводять приклад засідань Ради ЄС, де рішення ухвалюються більшістю: там навіть Угорщина не може блокувати процес, що змінює динаміку ухвалення рішень. На цьому тлі з'являються ідеї реформ, що передбачають варіанти від створення Ради безпеки ЄС до перетворення головного дипломата на повноцінного міністра закордонних справ Союзу, а також тіснішої інтеграції дипломатичної служби з Єврокомісією.
Деякі експерти також пропонують швидші механізми реагування на нові загрози, зокрема ракетні та безпілотні атаки. Втім, не всі підтримують такі зміни. Частина дипломатів скептично ставиться до реорганізації інституцій, вважаючи, що проблема полягає не в структурах, а у відсутності політичної волі.
Які країни діють в розрізі політики ЄС?
Днями угорський та словацький прем'єр-міністри провели телефонну розмову, після якої виступили із заявами про необхідність відновлення зв'язків з Росією.
Глава уряду Словаччини Роберт Фіцо різко розкритикував політику Єврокомісії, заявивши, що вона становить загрозу для енергетичної безпеки.
Зі свого боку Віктор Орбан закликав ЄС переглянути санкційну політику та повернутися до закупівлі нафти й газу з Росії. Він попередив, що відмова від російських енергоносіїв може спричинити енергетичну кризу та надто дорого обходиться європейській економіці.
До того ж, Орбан під час телефонної розмови з Володимиром Путіним порівняв свою роль із мишею в байці, яка допомагає леву, натякаючи на характер відносин між Угорщиною та Росією.