Кінець жовтня обіцяє стати поворотним моментом у світовій політиці. Дональд Трамп зустрінеться з китайським лідером Сі Цзіньпіном, вперше за другої каденції американського президента. На поверхні – обговорення тарифної війни та торгівлі, та вочевидь не обійдеться без обговорення питання завершення російсько-української війни та напруження в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

24 Канал проаналізував підготовку до зустрічі Трампа з Сі, щоб з'ясувати, чи варто чекати прориву в американсько-китайських відносинах та чи взагалі вигідно Пекіну завершення війни в Україні.

Тарифна політика Дональда Трампа стала не лише способом покарання для незговірливих контрагентів, а й інструментом тиску перед великими дипломатичними контактами. Від початку року адміністрація Трампа різко посилила мита та експортні обмеження.

Після нетривалого потепління у відносинах із Китаєм, у жовтні США оголосили про можливе введення 100% тарифів на китайський імпорт, які мають запрацювати вже з 1 листопада. Щоб уникнути такого розвитку подій, Пекін мусить відмовитися від обмежень на експорт рідкісноземельних металів.

Кульмінацією американського тарифного тиску має стати особиста зустріч Дональда Трампа з Сі Цзіньпіном, попередньо запланована на 30 жовтня у рамках саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який пройде в Республіці Корея у місті Пусан.

Для Вашингтона це не просто черговий етап перемовин, а спроба досягти так званої великої угоди про торгівлю – з обговоренням не лише економічних питань, а й військово-політичних тем, зокрема напруження навколо Тайваню та війни в Україні.


Дональд Трамп та Сі Цзіньпін під час особистої зустрічі, листопад 2017 року / Фото Getty Images

Аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) зазначають, що на початок жовтня Сі Цзіньпін демонструє більшу впевненість, ніж прогнозували у Вашингтоні, тоді як американська адміністрація перебуває в режимі очікування.

Саме тому Пекін поки реагує на тарифний тиск спокійно, зберігаючи дипломатичну мовчанку. В Китаї розуміють, що його контрзаходи також боляче б'ють по американських компаніях.

Утім, Трамп не залишає спроб наростити тиск напередодні саміту. У жовтні міністерство торгівлі США ініціювало нові "тарифні перевірки". За офіційною версією робиться це для оцінки впливу китайських субсидій та інших неринкових механізмів на американську промисловість, але фактично це створює передумови для нової хвилі митних підвищень напередодні зустрічі.

Під пильну увагу американського регулятора потрапляють акумулятори, сонячні панелі, автомобільні компоненти та інша електроніка – саме ті галузі, які Білий дім вважає критичними для "економічної безпеки США". У Вашингтоні й не приховують, що такий крок є необхідним для створення атмосфери економічного ультиматуму.

За логікою Трампа, переговори потрібно вести "з позиції сили", а будь-яке пом'якшення можливе лише в обмін на поступки з боку Китаю, наприклад, щодо контролю за експортом своїх технологій до Росії або зменшення торговельного профіциту з США.

Втім, прямо напередодні зустрічі з'явилась інформація, що Китай та США домовились тимчасово відкласти економічні баталії. США зобов'язалися поставити на паузу запровадження нових тарифів, тоді як Китай готовий, принаймні зі слів американців, тимчасово спростити експортний контроль над рідкісноземельними елементами.

На перший погляд, обидві сторони налаштовані конструктивно. Міністр фінансів США Скотт Бессент, після попередніх перемовин з китайськими колегами заявив, що американці готові відкласти впровадження тарифів та висловив надію, що Пекін піде на зустріч у питанні експорту копалин та закупівель американської сої. Натомість китайські чиновники були більш обережні у своїх твердженнях та не надали якихось конкретних подробиць про результати зустрічі, лише заявили про "конструктивність" обміну думками та підкреслили налаштованість на подальший пошук виходу з конфлікту.


Саміт Китай-АСЕАН в Куала-Лумпур, Малайзія \ Фото Getty Images

Водночас, поки Бессент та його китайський візаві тиснуть руки та говорять про конструктив, Китай активно розробляє "план Б", на випадок, якщо домовитися з Трампом все ж не вдасться. У вівторок, 28 жовтня, Китай оновив та розширим угоду про вільну торгівлю з країнами Асоціації деержав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Ці 11 країн є найбільшим торгівельним партнером Китаю з обсягами двосторонньої торгівлі у 771 мільярд доларів.

Підписання вже третьої версії угоди між Китаєм та АСЕАН відбулося на спільному саміті в Малайзії після майже трьох років переговорів. Зрештою, цей саміт мав і доволі символічний характер, адже за два дні до цього там з візитом перебував і сам Дональд Трамп.

При цьому деякі аналітики розглядають цей торговельний блок як певний "буфер" для протистояння агресивній тарифній політиці США. На додачу, ця угода дозволяє Пекіну позиціонувати себе як нового амбасадора вільної торгівлі у світі, на противагу Вашингтону з його нескінченними митами та подекуди відкритим шантажем своїх партнерів.

Для України ж набагато важливішим є інше питання – чи вплинуть особисті перемовини Трампа та Сі на війну? Починаючи з жовтня 2025 року, український фактор дедалі частіше стає елементом американо-китайського протистояння.

На початку місяця українська розвідка заявила про використання Росією супутникової розвідки китайського походження для планування ударів по Україні. У Вашингтоні це сприйняли як підтвердження того, що Китай продовжує залишатися "пасивним спонсором" російської воєнної машини, навіть якщо не передає їм зброю напряму.

Невдовзі після цього, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що Україна надала докази китайського походження компонентів у російських безпілотниках і ракетах, якими атакують українські міста. Він також наголосив, що Китай залишається одним із ключових імпортерів російських енергоресурсів, чим фактично фінансує російську агресію проти України.

  • 22 жовтня, на тлі чергового розчарування Трампа в Путіні, США ввели санкції проти "Роснафти" і "Лукойла" – компаній, які вважаються "гаманцями Путіна", з яких він бере кошти на продовження війни.
  • Вже 23 жовтня західні медіа повідомили, що китайські державні нафтові корпорації – CNPC та Sinopec тимчасово призупинили закупівлі російської нафти, побоюючись потрапити під американські вторинні санкції.


Від початку повномасштабного вторгнення майже всі морські постачання російської нафти припадають на країни Азії / Інфографіка Bloomberg

Втім, йдеться лише про морські перевезення, отже обсяги цього зниження не були катастрофічними. Під удар потрапили від 15% до 20% загального імпорту з Росії. Однак це варто сприймати як очевидний сигнал, що Пекін поки лише тестує межі допустимого, але всіма силами прагне уникнути прямої конфронтації з США напередодні зустрічі Сі з Трампом.

Для США Україна в цьому контексті перетворюється на своєрідний індикатор впливу Китаю на Росію. Якщо Пекін може обмежити закупівлю російської нафти, він потенційно здатен обмежити й постачання критичних технологій, які підтримують російську оборонку. Саме тому у Вашингтоні з'явилась ідея спрямовувати доходи від мит на китайський імпорт до так званого Фонду перемоги України – механізму, що дозволяє підтримувати Київ без нових бюджетних рішень з боку Конгресу США.

На додачу, за інформацією джерел Reuters, Дональд Трамп планує запросити до Вашингтона лідерів країн Центральної Азії, зокрема Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та Туркменістану. Під час потенційної зустрічі президент США запропонує лідерам цих країн угоди про співпрацю та торгівлю зі Штатами. В обмін на ці угоди, країни Центральної Азії нібито мають припинити допомагати Росії обходити американські санкції та сприяти скороченню впливу Москви у регіоні.

Питання лише, чи погодиться на такий розвиток подій Пекін, адже Центральна Азія все більше відходить у сферу впливу Китаю, роблячи роль Москви у регіоні все більш умовною. Білий Дім відмовився коментувати подібні плани Трампа, ймовірно очікуючи зустрічі з Сі Цзіньпіном, щоб оцінити його реакцію на потенційний тиск на Володимира Путіна.

План Вашингтона полягає в тому, щоб створити ситуацію, коли економічний тиск на Пекін, в купі з політичними маневрами Білого Дому, дозволять підготувати Китай до ролі "посередника", який може допомогти "заморозити" війну по лінії зіткнення, як цього вимагає від Путіна сам Трамп. Утім, для України це створює небезпечну перспективу, коли двоє глобальних гравців можуть спробувати домовитися про майбутній "мир" навіть без прямої участі Києва, банально примусивши прийняти умови "нового порядку" без можливості України напряму впливати на його формування.

Очікування від саміту двох лідерів надзвичайно високі. Дональд Трамп вже заявив, що "очікує укласти чудову угоду" з Китаєм одразу в кількох сферах – від сільського господарства до ядерного роззброєння. Згідно з повідомленнями американських медіа, на порядок денний винесено три головні теми:

  • Торговельна і тарифна політика – США погрожують застосувати нові заходи проти Китаю, якщо не буде відчутного прогресу.
  • Енергетика та технології – закупівля російської нафти Китаєм і наявність китайських компонентів у російській військовій промисловості.
  • Війна в Україні – Трамп під час жовтневої пресконференції з генсеком НАТО Марком Рютте заявив, що "Сі змінив свій погляд на війну в Україні" та нібито готовий сприяти її завершенню.


Марк Рютте та Дональд Трамп спілкуються з журналістами в Овальному кабінеті, 22 жовтня 2025 року / Фото Associated Press

Для США зустріч, як очікується, може стати майданчиком для великого обміну, тобто часткове пом'якшення тарифів в обмін на конкретні кроки Пекіна – від обмеження закупівлі російської нафти до зменшення технологічної співпраці з Кремлем. Натомість Китай поки не демонструє готовності до поступок, переконаний, що вже має перевагу в переговорах після обмеження експорту рідкісноземельних металів, а також негативного впливу тарифів Трампа на саму американську економіку.

Аналітики CSIS застерігають, що навіть у випадку домовленостей між США та Китаєм, сама угода, ймовірно, матиме рамковий характер. Тобто включатиме багато декларативних обіцянок, але без жодних конкретних зобов'язань.

Найімовірніше, сторони домовляться про "паузу" у тарифній війні або про часткове відновлення закупівель американської продукції з боку Китаю. Але сподіватися, що Пекін змінить курс щодо Росії, не варто, адже війна в Україні приносить йому надто багато вигоди.

Китай отримує від Москви дешеві енергоносії, контроль над російським ринком та унікальну можливість спостерігати за сучасною війною без власних втрат. Водночас Захід змушений витрачати ресурси на стримування Путіна, що послаблює увагу до Тайваню. Тож у розмові з Трампом Сі може використати "тайванське питання" як козир, коли допомога у врегулюванні війни в Україні буде можлива лише в обмін на зменшення підтримки Тайбея з боку США.

Проблема в тому, що навряд чи Вашингтон погодиться на такий сценарій. Відтак надмірні очікування від зустрічі можуть швидко розсипатися. Так само як колись зруйнувалися ілюзії після "історичного" саміту Трампа й Путіна на Алясці. Економічні непорозуміння, можливо, й будуть частково вирішені, але глобальні питання про війну та мир, ймовірно, залишаться відкладеними до "подальших консультацій".