19 квітня в Болгарії відбудуться восьмі парламентські вибори за останні 5 років. Цього разу ставки вищі, ніж будь-коли: колишній президент-русофіл залишив свій пост заради прем'єрського крісла, а кремлівська медіамережа вже працює на повну потужність.

У разі, якщо цей хитрий план спрацює, ЄС може отримати нового "троянського коня" чи то замість, чи то на додачу до Орбана, а Україна ризикує втратити надійного безпекового партнера, яким стала Болгарія за останні роки.

24 Канал детально аналізує ризики та фокусується на гібридних зусиллях Росії щодо промо свого топового агента впливу.

Читайте також Болгарію вперше очолила жінка: що відомо про Іліану Йотову

Болгарія входить у 2026 рік із хронічною хворобою, яку не вдається вилікувати вже 5 років: жодна коаліція не може протриматися достатньо довго, щоб стати справжнім урядом.

Черговий епізод цієї кризи розпочався восени 2025-го, коли правоцентристська коаліція на чолі з ГЕРБ, до якої входили "Болгарська соціалістична партія" та політсила під назвою "Є такий народ", спробувала провести держбюджет із підвищенням податків і збільшенням соціальних внесків.

Відповідь вулиці не забарилася. У грудні 2025 року тисячі болгар вийшли на протести у Софії та інших містах, вимагаючи судової реформи та реальної боротьби з корупцією в найбіднішій країні Євросоюзу.

Все в цьому уряді є надзвичайно зухвалим. Безсоромним. Саме така зарозуміла поведінка визначає цей уряд,
– говорив на одній з акцій 48-річний продавець Шишман Ніколов.


Карикатури на плакатах правлячих лідерів серед десятків тисяч людей на вулицях столиці Болгарії, 18 грудня 2025 / AP / Valentina Petrova

Уряд спочатку відкликав скандальний бюджет, але це вже не рятувало ситуацію: 11 грудня 2025 року прем'єр Росен Желязков подав у відставку.

Президент Румен Радев провів консультації з парламентськими фракціями, але жодна з них не змогла або не захотіла сформувати дієздатний уряд. 16 січня 2026 року Болгарія офіційно пішла на дострокові вибори, вже восьмі з 2021 року. Невдовзі після цього пан Радев оголосив про власну відставку з президентської посади, передавши повноваження віцепрезидентці Іліяні Йотовій, яка стала першою жінкою-главою держави в історії країни.


Румен Радев та Іліяна Йотова / Фото zonanews.bg

11 лютого Йотова призначила заступника голови Національного банку Болгарії Андрія Гюрова тимчасовим прем'єром для підготовки до виборів. Склад тимчасового кабінету відзначився кількома символічними кроками: до уряду повернулася Надія Нейнська, яка очолювала МЗС ще у 1997 – 2001 роках, а на нову спеціальну посаду віцепрем'єра з питань "чесності голосування" призначили активіста платформи "Союз за чесні вибори" Стоїла Цицелкова. Вибори призначено на 19 квітня 2026 року.

Рішення Румена Радева піти з президентства стало центральною інтригою цих виборів. 9 років він обіймав посаду, яка в Болгарії є переважно церемоніальною, але весь цей час залишався одним із найвпізнаваніших і найпопулярніших політиків країни. 19 січня 2026 року він склав повноваження, а вже невдовзі підтвердив наміри балотуватися до парламенту. На початку березня Радев зареєстрував коаліцію "Прогресивна Болгарія" для участі у виборах.

Соціологи відреагували миттєво. У середині лютого два болгарські агентства провели паралельні дослідження. Market Links дало гіпотетичній партії Радева 25,6% підтримки – майже вдвічі більше за результат ГЕРБ (15,4%). Агентство Myara виявилося ще оптимістичнішим щодо колишнього президента: 33,3%. Для партії, яка на момент опитування не мала ані офіційної назви, ані програми, ані підтверджених членів, це були приголомшливі цифри.

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Володимир-Назарій Гавріш пояснює феномен трьома чинниками.

  • По-перше, Радев є новим обличчям на парламентській арені, а виборці, втомлені від нескінченної коаліційної нестабільності, саме цього й шукають.
  • По-друге, він мав стабільно високий рівень довіри протягом усього президентства.
  • По-третє, і це найнебезпечніший момент, його партія досі не має конкретної програми, що залишає простір для найрізноманітніших очікувань.

Відсутність програми є водночас і слабкістю, і перевагою. Частина виборців бачить у Радеві поміркованого євроатлантиста, який не руйнуватиме відносин із Заходом, але й не поглиблюватиме інтеграцію. Інша частина розраховує на щось ближче до моделі Орбана: ізоляціонізм, балансування між Москвою та Брюсселем, блокування будь-якої допомоги Україні в обмін на "плюшки".

Обидва табори голосуватимуть за одну й ту саму людину, доки програму не буде оприлюднено. При цьому десь на периферії суспільної уваги залишається той факт, що Радев – проросійський політик і він може вдавати з себе будь-кого, але суті це не змінить.

Перше місце у виборчих перегонах не гарантує владу. Радеву потрібні коаліційні партнери.

Проєвропейські сили, насамперед блок "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (ПП-ДБ), опиняються в патовій ситуації: союз із Радевим для них рівносильний політичному самогубству з погляду власного електорату. Натомість цілком реальними партнерами для нової коаліції виглядають "Болгарська соціалістична партія", якщо, звісно, подолає 4-відсотковий бар'єр, та відверто проросійська партія "Відродження" Костадина Костадинова.


Костадін Костадінов під час протесту проти візиту міністра оборони США, березень 2022 року / Фото Getty Images

Варто зазначити: поява проросійського Радева у виборчому процесі фактично "з'їдає" електорат "Відродження". Наразі рейтинг партії Костадинова впав до 4,5%, і вперше за роки існування ця політсила ризикує не подолати прохідний бар'єр. Тобто Радев перетягнув до себе чималу частину проросійського електорату, і саме це робить його більш небезпечним, ніж відвертий радикал: він апелює до широкої аудиторії, тоді як Костадинов залишається нішевим гравцем.

Гавріш у своєму аналізі для "Європейської правди" розглядає два основні сценарії розвитку подій після виборів.

  • Перший – поміркований євроатлантизм

Радев зберігає членство Болгарії в НАТО та ЄС, але блокує будь-яке подальші поглиблення інтеграції, рухаючись у бік угорської моделі Орбана. Комерційний продаж болгарської зброї Україні за цього сценарію теоретично можливий, хоча й не гарантований.

  • Другий – поміркована русофілія

Він передбачає відкрите зближення з Москвою та Пекіном, блокування допомоги Україні як у двосторонньому форматі, так і в рамках ЄС, підрив євроінтеграційного курсу країни.

Експерт наголошує: навіть перший, відносно м'який сценарій є поганою новиною для України, оскільки безпекова угода між двома країнами, яка чекає підписання з грудня 2024 року, в будь-якому разі залишиться заблокованою.

  • Третій сценарій – орбанізація Болгарії

Якщо "Прогресивна Болгарія" формує коаліцію разом із БСП та "Відродженням", це фактично означатиме зупинку будь-якої допомоги Україні як у рамках ЄС, так і на двосторонньому рівні. При цьому Болгарія отримає ще один потужний інструмент блокування в самому серці євроатлантичних структур.

Поки болгарські партії формують списки та реєструють коаліції, паралельний виборчий процес відбувається в медіапросторі. І там усе значно прозоріше щодо того, хто і що просуває.

Два видання, безпосередньо пов'язані з Росією, – болгарська версія News Front (bgr.news-front.su) та Pravda Bulgaria (bulgaria.news-pravda.com) – помітно активізувалися напередодні виборів.

News Front є болгарським підрозділом однойменного російського видання, зареєстрованого в окупованому Криму у 2014 році та внесеного до санкційного списку ЄС у 2022-му.

Воно продовжує роботу через болгарський домен як спосіб обійти санкції ЄС. Видання Pravda Bulgaria функціонує як клон російської "Правди" та агрегує контент із проросійських Telegram-каналів – BulgariaZOV, MedvedevVesti, Newsfrontnotes – без будь-якого редакційного фільтру.

3 березня 2026 року, на День визволення Болгарії від османського ярма, обидва видання провели скоординовану медійну операцію. Упродовж кількох годин вони опублікували десятки матеріалів, що перетворювали національне свято на інструмент передвиборчої пропаганди.

Це не поодинокий епізод, а стратегія, яку обидва видання відтворюють системно: від питань безпеки до мовної політики, від коментарів дипломатів до заяв болгарських політиків – усе вписується в один і той самий набір наративів.

Аналіз публікацій обох видань дає змогу виокремити стійкі антиєвропейські та відверто проросійські наративи, що повторюються незалежно від теми конкретної статті.

  • "Болгарські політики – маріонетки Заходу"

Це найпоширеніший і найуніверсальніший наратив, який слугує рамкою для будь-якої внутрішньополітичної теми. News Front публікує інтерв'ю з послом РФ у Болгарії Мітрофановою, де та заявляє: "Болгарські політики намагаються догодити своїм покровителям, і тому посилюється негативна риторика. Мабуть, це значною мірою пов'язано з виборчою кампанією, яка, хоч офіційно ще й не оголошена, вже почалася". Мета очевидна: делегітимізувати весь проєвропейський політичний клас іще до того, як виборець прийде на дільницю.

  • "Народ любить Росію попри своїх політиків"

Цей наратив конструює штучний розрив між "справжнім народом" і "продажними елітами" – класичний механізм дестабілізації демократичного представництва. Російська дипломатка Мітрофанова в тому ж інтерв'ю підкреслює: "Тут, у Болгарії, є особливе ставлення до Росії, ці почуття живуть у людях, у глибинах їхньої пам'яті, і ніщо не може стерти ці позитивні почуття".

Паралельно Pravda Bulgaria публікує результати телевізійного опитування, де 89% респондентів визначили себе як "болгари", а 8% – як "європейці", подаючи це без будь-якого контексту як доказ того, що народ "відкидає" європейську ідентичність.

  • "Болгарія – мішень через приналежність НАТО"

Після операцій США проти Ірану News Front опублікував матеріал із риторичними питаннями: "Хто, коли і чому дав дозвіл на втягування нас у можливу американську операцію проти Ірану? Президентка Йотова повинна негайно скликати РНБО".

Той самий сайт без жодного контексту та офіційної позиції Міноборони опублікував матеріал про американські військові літаки, що злетіли вночі з аеропорту Софії: "Чотири літаки ВПС США злетіли цієї ночі з вимкненими транспондерами з аеропорту Софії". Мета – сіяти страх і ностальгію за нейтралітетом.

Цей наратив з'являється не випадково саме напередодні виборів: страх перед тим, що Болгарія стає мішенню через власне членство в НАТО, безпосередньо живить електоральну підтримку тих, хто обіцяє "нейтралітет" і вихід із альянсу. Така стратегія кілька років тому спрацювала в Словаччині, минулого року – в Чехії, а також багато разів - в Угорщині.

  • "Росія – визволителька, а не агресор"

3 березня обидва видання систематично інструменталізували національне свято. Pravda Bulgaria опублікувала матеріал без зазначення автора: "Вітаю болгарських братів із Днем визволення від османського ярма. Бажаю вам також звільнитися від європейського ярма".

Членство в ЄС тут прямо прирівнюється до 450 років османської окупації. Того ж дня заступник президента ВГТРК Андрій Медведєв цитував Достоєвського 1877 року, підкріплюючи тезу про "невдячність" болгар перед Росією-визволителькою – і Pravda Bulgaria передрукувала це без жодного коментаря.

  • "Антизброярна риторика під гаслом "миру"

Будь-яка допомога Україні подається не як підтримка держави-жертви агресії, а як свідоме продовження страждань. News Front публікує матеріал "Ганьба і сором на Шипці", де дипломатична практика незапрошення посла санкціонованої країни на офіційні заходи подається як "зрада" та "виконання інструкцій ЄС": "Чи з недавніх пір чиновницькі циркуляри скасовують історію?" Логіка проста: той, хто дотримується санкцій, зраджує болгарський народ.

Просування маргінала-русофіла Костадинова як "справжнього патріота". News Front публікує заяви лідера "Відродження" без редакційного коментаря та з ретельно відібраними заголовками: "Щойно нам вдалося звільнитися від турецького рабства, звільнимося і від рабства мафії та бандитів". Поруч розміщено нейтральні цитати Борисова і Пеєвського – лідера ГЕРБ та впливового олігарха, партія якого також входила до попередньої коаліції – але лише заголовок про Костадинова містить готовий передвиборчий меседж. Це класична техніка прихованої підтримки через удаваний баланс.

  • "Радев – державник, нинішня президентка Йотова – зрадниця"

Pravda Bulgaria 3 березня надала Радеву трибуну для геополітичних заяв, представляючи його як "колишнього президента Болгарії (2017 - 2026) і лідера новоствореної коаліції "Прогресивна Болгарія'" – без жодної редакційної дистанції. Паралельно News Front атакував Йотову: опублікував текст із вимогою, щоб БСП не висувала її кандидатуру на президентські вибори через "брехню про Росію".

Зміст самого висловлювання Йотової в матеріалі не наводиться – достатньо ярлика. Контраст між трибуною для Радева і атакою на Йотову розкриває стратегію: не відкрита підтримка, а вибіркове посилення одних і дискредитація інших.

Поруч із прямими російськими медіа в болгарському інформаційному просторі діє мережа місцевих ресурсів із прокремлівською позицією. Їхній вплив різниться: одні є відверто інституційними, інші маскуються під незалежну аналітику чи новинні агрегатори. Спільне в них одне: системне відтворення тих самих семи наративів – без лапок, без редакційної дистанції, без альтернативної точки зору.

Найвідвертіші – два сайти, пов'язані з однією людиною. Ppvo.bg є офіційним ресурсом партії "Русофіли за відродження Вітчизни", а rusofili.bg – сайтом Національного руху "Русофіли".

Обидві структури очолює Ніколай Малінов, засуджений за шпіонаж на користь Росії. Ppvo.bg відверто декларує свою позицію в партійній програмі: "НАТО і ЄС насильно нав'язали нашій країні антиросійський курс. Ми ставимо своїм головним завданням протидію цій деструктивній політиці". А в публікаціях іде ще далі – описує Україну як "пішака у війні хозарської мафії проти Христової Росії", перераховуючи українських політиків за етнічним походженням. Це класичний антисемітський троп кремлівської пропаганди.

Rusofili.bg просуває Радева і Костадинова як "справжніх патріотів" і стверджує, що "84% болгар не хочуть відправляти зброю Україні, а болгарські медіа повністю в руках русофобів". Організація системно використовує 3 березня і 9 травня як майданчики для просування ідеї про особливий "братерський зв'язок" із Росією. Цікаво, що саме на зібранні цього руху 2016 року Радев закликав відновити торгівлю з Росією і скасувати санкції: "Зв'язок із Росією є капіталом і для Болгарії, і для Росії. Передамо прийдешнім поколінням теплоту й людяність у відносинах між нашими двома народами".

Kritichno.bg – найбільший за охопленням підтверджений ресурс із прокремлівською позицією: 167 тисяч відвідувань за три місяці, 95% аудиторії – з Болгарії. Сайт регулярно цитує проросійські та маргінальні західні джерела – ФСК, InfoBrics, Scott Ritter – подаючи це як "альтернативну аналітику". Системність тут очевидна: один із матеріалів відкрито запитує, чи не є болгарські журналісти, експерти та депутати "жалюгідними паразитами, що продають себе", отримуючи "сотні мільйонів доларів за ліберальними проєктами розвитку громадянського суспільства'".

У передвиборчому контексті той самий сайт подає Костадинова як єдиного захисника реальних інтересів народу, а Радева – як "менше зло" порівняно з проєвропейськими партіями.

24may.bg є небезпечнішим форматом, ніж відкрита пропаганда: це псевдоінтелектуальний ресурс із претензією на аналітичність, де пишуть переважно колишні журналісти та науковці із симпатіями до БСП і панслов'янського руху. Аудиторія невелика – лише 3,7 тисячі відвідувань на місяць, але формат довгих аналітичних текстів розрахований на поширення в соціальних мережах. Тут Росія описується як "примушена" до вторгнення через дії НАТО, Стамбульські переговори – як "саботовані Заходом", а Україна – як "Нова Росія", збудована і окультурена Росією: "Українські землі – це Нова Росія, облагороджена Росією".

Окремі матеріали використовують прямо термін "СВО" (так Росія офіційно називає свою повномасштабну війну проти України – 24 Канал) без лапок і нахабно посилаються на Нюрнберзький процес як аналогію до дій України на Донбасі.

Opposition.bg позиціонується як "альтернативне" видання з перекладами нібито західних джерел, але систематично підбирає матеріали так, щоб ретранслювати кремлівські тези, створюючи ілюзію авторитетності. Один із показових матеріалів порівнює українських мобілізованих із бойовиками ІДІЛ: "Проксі-армія ЦРУ ІДІЛ продовжує священну війну проти Росії в Сирії" – і це подається як серйозний аналітичний контекст. Власник сайту невідомий: ні редакція, ні юридична особа ніде не зазначені.

Rns.bg з 28 тисячами відвідувань на місяць викликає обґрунтовані підозри. Видавцем є компанія без очевидної медійної діяльності. Сайт публікує повні монологи Путіна без редакційного коментаря, поширює конспірологічні твердження – зокрема, що "США, Франція і Німеччина інвестували мільярди в Україну на розробку біологічної зброї" – і вживає термін "спеціальна військова операція" без лапок. Зеленський тут системно описується як "нелегітимний президент".

Окремо варто говорити про trud.bg. Це найтиражованіше видання Болгарії з 15,7 мільйона відвідувань на місяць. Сайт загалом не є проросійським ресурсом, проте його тематична рубрика "Росія" функціонує як систематичний підсилювач кремлівських тез. Тут без редакційних анотацій і пояснень публікуються коментарі, що описують мету Заходу як "очищення чорнозему від слов'ян", перекладаються матеріали проросійських авторів, а підтримка України порівнюється з відправкою молоді на смерть.

Масштаб охоплення робить цю латентну проросійську рубрику потенційно значно впливовішою, ніж усі відверті проксі разом: наративи, що на ppvo.bg або 24may.bg досягають тисяч читачів, а через trud.bg потрапляють до мільйонної аудиторії.

На основі аналізу публікацій 9 сайтів вимальовується чітка ієрархія кремлівських преференцій у болгарських виборах. Це не один кандидат, а три паралельні операції з різними функціями.

  • Костадин Костадинов і його партія "Відродження" – ідеологічний базис

Він - єдиний кандидат із програмно зафіксованою позицією щодо виходу Болгарії з НАТО і "переговорів" щодо членства в ЄС. Проросійська медіамережа дає йому слово без критичного коментаря і з ретельно відібраними заголовками. Навіть коли рейтинг "Відродження" вперше реально опустився нижче прохідного бар'єру, підтримка Костадинова з боку цих медіа не слабшала. Пояснення просте: якщо партія потрапить до парламенту, вона стане незамінним коаліційним партнером для Радева.

  • Радев – стратегічний фундламент

Кремль розуміє: Костадинов не переможе самостійно. Радев потрібен як блокуюча фігура – достатньо амбівалентна щодо Росії, щоб запобігти обранню чітко проатлантичного уряду. Pravda Bulgaria надала йому трибуну для геополітичних заяв, позиціонуючи його як "державника з досвідом". Ще 2016 року на Національному зібранні русофілів Радев закликав відновити торгівлю з Росією і скасувати санкції – і цей виступ досі “живе” на rusofili.bg як свідчення "правильної" позиції.

  • Президентка Йотова – ціль для дискредитації

Виконувачка обов'язків голови держави дозволила собі публічне критичне висловлювання про Росію і війну, і News Front одразу відреагував: опублікував текст із прямою вимогою до БСП не висувати її кандидатуру. Зміст самого висловлювання Йотової в матеріалі не наводиться – достатньо ярлика. Це показова деталь: мета не дискусія, а стигматизація.

У підсумку маємо три операції одночасно: просувати Костадинова, будувати образ Радева і дискредитувати Йотову. Все це підтверджується конкретними публікаціями з датами і прямими цитатами.

Вибори 19 квітня навряд чи покладуть край болгарській політичній кризі, радше загострять її. Навіть за оптимістичного сценарію, коли Радев не отримає абсолютної більшості і проєвропейські сили зберуть достатньо голосів для противаги, формування стабільної коаліції залишатиметься надзвичайно складним завданням у фрагментованому парламенті.

Проєвропейські партії усвідомлюють: прихід Радева до реальної влади означає кінець для них усіх та для євроатлантичного курсу Болгарії. Але їхня внутрішня боротьба, зокрема конфлікт навколо олігарха Деляна Пеєвського – послаблює здатність до скоординованої відповіді.

За песимістичним сценарієм, який передбачає створення коаліції "Прогресивної Болгарії" з БСП та "Відродженням", Болгарія рухатиметься у бік орбанської моделі, тобто формального членства країни в ЄС та НАТО зі систематичним блокуванням їхніх рішень зсередини. Для України це означає не лише втрату мінімальної підтримки, а й появу ще одного голосу в Раді ЄС, що працюватиме на користь Москви. Безпекова угода, яка чекає підписання з грудня 2024 року, залишиться черговим нереалізованим документом.

Передвиборча гібридна активність проросійської медіамережі є частиною цього сценарію, і вона не імпровізована. Скоординована публікаційна активність 3 березня, одночасне атакування одних кандидатів і підтримка інших, використання національного свята як інструменту, мережа місцевих ресурсів, що відтворюють ті самі наративи від статті до статті – все це ознаки операції, а не стихійної медійної активності.

Єдиний певний висновок: Болгарія залишається полем геополітичної боротьби, де результат визначатиметься не лише голосами виборців, а й тим, яку картину реальності виборці отримають напередодні голосування.