Сполучені Штати спільно з Ізраїлем розпочали масштабну військову операцію проти іранського режиму. Протягом кількох днів беззупинних бомбардувань, велика кількість військових та ядерних об'єктів на території країни була уражена або повністю зруйнована. Верхівка країни також постраждала – аятола Алі Хаменеї ліквідований, як і низка інших політиків та військових командирів.

У відповідь Тегеран атакує цілі союзників Вашингтона в Перській затоці. Дрони та ракети летять в ОАЕ, Саудівську Аравію, Оман та Катар. Це вже відбивається на стабільності енергетичних ринків та торгівлі, а потенційно може вдарити і по американській підтримці України.

24 Канал проаналізував матеріали західних ЗМІ, щоб з'ясувати, чи означає війна з Іраном автоматичне скорочення постачань американської зброї для України, чи перетвориться потенційна енергетична криза на фінансовий порятунок для Кремля та який вплив матиме на Європу, і як ліквідація Верховного лідера Ірану впливає на стратегію Володимира Путіна у війні проти України.

Важливо Іран стоїть․ Що відбувається на Близькому Сході, які наслідки для України й чи буде Третя світова війна

Раптово розпочате США та Ізраїлем бомбардування Ірану різко змістило фокус уваги з проблематики російсько-української війни на чергове, вже відкрите, загострення на Близькому Сході. В Європі це сприймають як доволі тривожний сигнал для України. Як пише видання Politico, європейські дипломати побоюються не лише політичного "відволікання" Дональда Трампа від теми України, а й набагато більш практичної проблеми – виснаження американських арсеналів, насамперед ракет для систем ППО.

Сьогодні Україна критично залежить від американських ракет PAC-3 для систем Patriot. Саме вони дозволяють збивати російські балістичні та крилаті ракети під час масованих атак на українські міста. Своєю чергою, якщо США витрачатимуть значну їх кількість на Близькому Сході, Київ ризикує опинитися ще далі в черзі на постачання. Та цього разу проблему поглиблює й те, що мова не про абстрактні законтрактовані постачання для американських союзників, йдеться передусім про потреби самої американської армії.

Цікаво. Володимир Зеленський прямо визнав, що затяжні бойові дії на Близькому Сході "безумовно вплинуть" на постачання зброї та ППО для України. У Вашингтоні ж офіційно запевняють, що наразі їм вистачає ресурсу для досягнення всіх стратегічних цілей. Однак навіть до початку ударів по Ірану в американських політичних колах вже звучали попередження про можливе виснаження запасів високоточної зброї.

Та проблема не лише в ракетах для дорогих систем ППО. Колишня заступниця міністра оборони України Катерина Черногоренко у коментарі Politico попередила про ризики загального дефіциту компонентів для оборонної промисловості – від електроніки до комплектуючих для дронів. Якщо конфлікт на Близькому Сході затягнеться, ціни та логістичні ланцюги можуть різко змінитися, а отже українським компаніям варто вже зараз подумати про майбутнє та закупити запаси критичних компонентів на 1 – 2 роки вперед.

Не менш складним лишається і політичний аспект проблеми. Переговори за посередництва США щодо війни Росії проти України формально тривають, представники Вашингтона перебувають на постійному контакті із Києвом, а новий раунд переговорів планується вже на початок березня. Однак європейські дипломати не приховують скепсису, адже ще до іранської кампанії Білий дім демонстрував дедалі меншу зацікавленість у довгостроковій підтримці України, а інколи навіть погрожував вийти з процесу, якщо результату не буде досягнуто в короткі терміни.


Аятола Алі Хаменеї під час публічного виступу / Фото Getty Images

Та не варто сприймати ці події, як і безумовну користь для Кремля. Звісно, певний зиск Моква матиме, особливо в частині тимчасового зростання цін на енергоносії. Натомість внаслідок американсько-ізраїльських ударів було ліквідовано верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї – ключового союзника Москви в регіоні, що не могло не відобразитися на глобальних позиціях Росії.

Зверніть увагу! Іран тривалий час постачав Росії далекобійні дрони Shahed, які стали одним із символів повітряного терору проти українських міст. І хоча нині Росія значною мірою локалізувала виробництво цих безпілотників на своїй території, втрата політичного партнера послаблює антизахідну координацію загалом та завдає чергового удару по репутації Кремля, адже Хаменеї став черговим російським союзником, допомогти якому росіяни так і не наважились.

Деякі українські чиновники у своєму спілкуванні з журналістами видання навіть окреслили у ситуації навколо Ірану потенційний плюс, адже боротьба США проти Ірану підкреслює спільність стратегічних інтересів Києва і Вашингтона, що полягає у протистоянні диктаторським режимам.

Проте це працюватиме лише за умови, якщо війна США та Ізраїлю проти Ірану буде швидкою та результативною. Своєю чергою, затяжний конфлікт означатиме майже неминуче скорочення уваги до України з боку американців та зростання внутрішнього тиску всередині США щодо відновлення власних запасів зброї.

Війна проти Ірану створює для глобальної економіки ризик нової енергетичної кризи, і навіть якщо, на перший погляд, це здається далекою близькосхідною проблемою, конфлікт має прямі наслідки і для самої України. Як пише видання The New York Times, затяжна війна в Ірані може спровокувати стрибок цін на нафту й газ, нову хвилю інфляції та посилення жорсткої монетарної політики з боку центральних банків в Європі та США.

Варто зауважити, що сьогодні Близький Схід забезпечує близько 30% світового видобутку нафти та майже 20% природного газу. Ключовим логістичним вузлом у цих постачаннях є Ормузька протока, через яку проходить приблизно п'ята частина глобальних нафтових поставок, і цей шлях частково контролюється самим Іраном. Отже, у випадку затягування конфлікту, будь-яке тривале порушення транзиту через протоку або удари по нафтопереробних потужностях у Саудівській Аравії чи Катарі автоматично впливатимуть на ринок.


До Азії надходить 80% постачань природного газу через Ормузьку протоку, ще 20% йдуть до Європи / Джерело Anadolu Ajansı

Перші ознаки майбутньої кризи ми можемо спостерігати вже сьогодні. Reuters повідомляє, що ціни на нафту різко підскочили більш ніж на 10%, а після оголошення Катаром про тимчасове припинення виробництва зрідженого газу, ціни фʼючерсів на блакитне паливо в Європі злетіли приблизно на 20%. Навіть якщо частину цього стрибка можна пояснити нервовою, спекулятивною реакцією ринку на події в регіоні, все одно неможливо ігнорувати поступово зростаючу проблему цін. Водночас така ситуація на ринку створює одразу кілька нових викликів для України.

  • По-перше, дорожча енергія посилює інфляційний тиск у Європі, яка після приходу Дональда Трампа в Білий Дім стала головним донором України не лише в напрямку бюджетної підтримки – тепер Європа змушена також повністю забезпечувати військові потреби ЗСУ.
  • По-друге, подорожчання нафти завжди лишається "приємним" бонусом для Росії. Кремль залишається критично залежним від експорту енергоносіїв, а після запровадження цінових обмежень і санкцій Москва змушена продавати нафту зі знижкою.

Зрештою, навіть підсанкційна російська нафта дорожчає разом із підвищенням цін на глобальних ринках. У цьому контексті варто враховувати, що кожен додатковий долар за барель російської нафти автоматично конвертується у додаткові ресурси для фінансування війни проти України.

Втім, картель ОПЕК+ пообіцяв наростити видобуток у разі перебоїв, а США й досі лишаються найбільшим виробником нафти у світі. Чисто формально, пропозиція досі перевищує попит, але ринок реагує не лише на фізичний дефіцит, а й на майбутні ризики і потенційні проблеми з поставками. Якщо удари по інфраструктурі сусідніх арабських монархій затягнуться, цей страх перетвориться на один з ключових факторів майбутнього ціноутворення.


Дональд Трамп тривалий час чинив тарифний тиск на Індію, щоб схилити Нью-Делі відмовитися від російської нафти / Фото Getty Images

Для союзників США в Азії ситуація виглядає ще складнішою. Індія наразі імпортує левову частку нафти з країн Перської затоки. Навіть обіцянка Нью-Делі скоротити закупівлі російської нафти, яка дійсно почала втілюватися в життя, сьогодні ризикує зірватися. Переорієнтація нафтових ринків зробила Індію дуже залежною від стабільності на Близькому Сході, і у випадку якщо енергетичний ринок зазнає глибокої кризи, Росія може отримати можливість повернутися до співпраці з Нью-Делі, банально, через брак постачальників.

Для України вкрай не вигідним є сценарій саме довготривалої війни на Близькому Сході, і особливо залучення інших країн Перської затоки до конфлікту. В такому випадку глобальні показники інфляції суттєво підвищаться, що автоматично зробить підтримку України дорожчою для європейських союзників. Згодом може з'явитися також додаткова хвиля спекуляцій та скарг від скептиків України всередині ЄС, зокрема Угорщини чи Словаччини, які можуть знову порушити питання відновлення прямих постачань російських енергоносіїв в Європу.

США та Ізраїль на цей раз відзначилися не лише відкритою війною проти Ірану, а й почали активно ліквідовувати політичне та військове керівництво країни. Це стало своєрідним психологічним випробовуванням для союзників режиму аятол по всьому світу, перш за все – в Кремлі.

Як пише Politico, реакція Володимира Путіна на вбивство Алі Хаменеї була набагато більш різкою, ніж після захоплення іншого партнера Москви – венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро. Публічно Путін назвав ліквідацію Хаменеї "цинічним вбивством" і порушенням міжнародного права. Втім, він прямо не назвав держави, відповідальні за цю операцію, що знову ж таки – доволі показово. Москва, вочевидь, ще не готова вступати у пряму конфронтацію зі США через Іран, особливо якщо це може ускладнити її позиції на перемовинах по війні в Україні.


Особиста зустріч Володимира Путіна та Алі Хаменеї / Фото khamenei.ir

Цікаво. Та найголовніше в цій всій історії те, наскільки ліквідація іранського аятоли зачепила глибинні страхи в російських елітах. Вони майже одразу знайшли паралелі між смертю Хаменеї та падінням лівійського правителя Муаммара Каддафі. З чисельних внутрішніх джерел вже давно відомо, що моторошна сцена загибелі Каддафі після інтервенції НАТО, свого часу викликала у Путіна відверту лють та страх. Відтоді, як зазначають аналітики, російський президент дедалі більше живе в "бункерній" логіці – через ізоляцію, тотальний культ безпеки, та демонстративну недовіру до Заходу.

Після загибелі ще одного антизахідного лідера в Ірані ця параноя лише посилюється. Прокремлівські коментатори вже відверто формулюють цю думку. Мовляв, якщо Вашингтон здатен усувати союзників Москви, то чи не готує він щось подібне проти самої Росії? Звісно ж, в цій риториці переговори щодо України починають подаватися як пастка для РФ. Та поки подібні інформаційні маніпуляції можна почути лише від російських пропагандистів, бо тим часом на офіційному рівні Кремль продовжує висловлюватися набагато стриманіше.

До прикладу, речник Путіна Дмитро Пєсков одночасно висловив розчарування провалом американо-іранських контактів та "віддячив" США за посередництво у переговорах щодо України. Тому зчитується очевидний сигнал, що Москва намагається не дозволити іранській темі зруйнувати її головний стратегічний пріоритет – війну проти України.

Також часто лунає думка, що для кремлівського диктатора перемога в Україні не просто територіальне чи політичне питання, це питання збереження всього режиму і, власне, виживання особисто Володимира Путіна. В цьому контексті, кожен приклад насильницького усунення "довічного" лідера в іншій країні лише зміцнює переконання Кремля, що поразка у війні може мати дуже відчутні персональні наслідки, а такии чином, відмова продовжувати цю війну – виглядає як щось неприпустиме.

Натомість загибель Алі Хаменеї послаблює неформальну антизахідну коаліцію між Москвою, Тегераном і Пхеньяном. Іран був важливим партнером у постачанні дронів і військових технологій Росії на початку повномасштабного вторгнення, а ядерна програма Тегерана відвертала увагу та ресурси американців від України на стримування режиму аятол.

Своєю чергою, Володимир Путін також має те, чого не мали Каддафі чи Хаменеї – найбільший у світі ядерний арсенал. Зброя масового ураження дійсно здатна стримати зовнішнє втручання, однак не усуває внутрішніх ризиків. І саме внутрішній фактор – страх перед таким собі "палацовим переворотом" або психологічним зламом серед російських еліт – може підштовхнути Кремль до непередбачуваних дій в Україні.

Парадоксально, але ліквідація Хаменеї може як послабити, так і навпаки – радикалізувати російську стратегію. Для самого Путіна це очевидний приклад того, що лідери, які програють війни, не закінчують своє життя на пенсії, вони зникають разом зі своїми режимами. І ця логіка робить компроміс у війні проти України менш імовірним – принаймні до тих пір, поки Кремль вірить, що може змінити ситуацію на полі бою на свою користь.