Станом на початок 2026 року українсько-британські відносини остаточно вийшли за межі ситуативного воєнного союзу, перетворившись на найглибшу та інституціоналізовану форму партнерства в сучасній історії обох держав.

Якщо 2024 рік був часом "перших кроків" і підписання рамкових безпекових угод, то 2025-й став роком масштабування і технологічного прориву. Британія не просто залишилася "першою", як це було під час надання танків чи далекобійних ракет, вона пішла шляхом створення спільної оборонної екосистеми з Україною.

У цьому контексті Лондон демонструє разючий контраст із Вашингтоном. Поки в США допомога Україні часто стає заручницею внутрішньополітичних торгів та виборчих циклів, британський політикум зберігає монолітну єдність. Зміна уряду консерваторів Ріші Сунака на лейбористів Кіра Стармера в липні 2024 року не лише не сповільнила підтримку, а й надала їй нового імпульсу, що втілилося в підписання історичної Угоди про сторічне партнерство 16 січня 2025 року.

Про те, як працює ця угода, які реальні цифри стоять за гучними заявами та чи готова Британія проводити власну оборонну трансформацію заради України – читайте в матеріалі.

24 Канал спільно з Центром Дністрянського 26 лютого організували вже другу, та першу цього року, онлайн-дискусію з експертами, які окреслили рамковий прогноз відносин між Україною та Великою Британією на 2026 рік в контексті військової та фінансової допомоги. Протягом дискусії були проаналізовані реальні постачання, імплементація безпекової угоди Україна – Велика Британія та тренди, які визначатимуть 2026 рік. Вперше ці дані презентували публічно.

Детально про підсумки безпекової угоди України зі США – можна ознайомитися на сайті Центру Дністрянського.

Запрошеними спікерами виступили:

  • Вікторія Вдовиченко – співдиректорка програми "Майбутнє для України", Центр Геополітики, Кембриджський Університет;
  • Єгор Брайлян – історик, журналіст-міжнародник, доцент кафедри історії та археології ЛНУ імені Тараса Шевченка, член European Leadership Network (Лондон);
  • Дарія Чернявська – аналітикиня Безпекової програми Центру Дністрянського.
  • Дмитро Шеренговський – модератор; керівник Безпекової програми Центру Дністрянського, проректор із зовнішніх зв’язків УКУ.

Онлайн-дискусія про підтримку Великою Британією України: дивіться повне відео

Читайте також Допомога США, яку треба купувати, і шантаж Трампа: на що сподіватися Україні у 2026 році

Єгор Брайлян, історик, доцент кафедри історії та археології ЛНУ імені Тараса Шевченка, член European Leadership Network (Лондон) починає, зокрема з того, чому британське суспільство так гостро відчуває солідарність з українцями. Коріння лежить у їхній власній історичній пам’яті про Другу світову війну:

Єгор Брайлян

історик, доцент кафедри історії та археології ЛНУ імені Тараса Шевченка, член European Leadership Network (Лондон)

У британців є унікальний досвід проживання війни, закарбований у міфі про "дух Бліцу" (Blitz Spirit) та Битву за Британію. Це історія про те, як попри щоденні бомбардування міст, люди ночували в метро, евакуйовували дітей, але не здалися. Сьогодні Україна нагадує їм про цей їхній власний досвід. Саме тому британці після 2022 року відкрили для себе нову Україну: тепер це для них не просто далека країна на мапі, а зрозумілий сусід, чия боротьба відгукується в їхній ідентичності.

Однак, справедливо зазначити, що такий рівень сприйняття України автоматично не конвертується в постійну підтримку. Це щоденна робота української дипломатії та громадянського суспільства, які переконують британський уряд в пріоритизації України. І як у випадку будь-якої довготривалої допомоги, з плином часу її природний запал спадає й потрібно створювати взаємовигідні умови. На щастя, на думку фахівців, нам є чим поділитися.

Цей підхід Вікторія Вдовиченко, співдиректорка програми "Майбутнє для України" Центру Геополітики, Кембриджський Університет, влучно назвала "розумною обороною" (Smart Defense):

Вікторія Вдовиченко

співдиректорка програми "Майбутнє для України" Центру Геополітики, Кембриджський Університет

Ми створюємо для британської урядової машини унікальну можливість для так званого "доктринування" – переосмислення ведення війни через наші спроможності та наш реальний досвід. Наша додана вартість – це не просто поле бою, а неймовірна швидкість прийняття рішень, якої часто бракує великим західним інституціям…

Також це формат "peer-to-peer" (рівний рівному), де між фахівцями відбувається обмін досвідом у режимі реального часу. Це вимір співпраці, який є вже не просто людиноцентричним, а інституційноцентричним: коли досвід адаптації українських громад та протоколи безпеки наших регіонів стають предметом глибокого вивчення британців.

Сьогодні фундаментом сучасних відносин є дві ключові угоди:

  • Безпекова угода від 12 січня 2024 року,
  • Угода про сторічне партнерство від 16 січня 2025 року.

Однак аналітики застерігають від надмірного юридичного оптимізму. Як зазначила аналітикиня Безпекової програми Центру Дністрянського Дарія Чернявська, тексти цих документів мають радше характер політичних декларацій.

Дарія Чернявська

аналітикиня Безпекової програми Центру Дністрянського

Ми вимушені констатувати, що за своєю структурою ці угоди є політичними деклараціями, а не жорсткими юридичними зобов’язувальними механізмами. У тексті двосторонньої безпекової угоди лише один раз використане пряме формулювання про "зобов’язання щодо безпеки" з боку Сполученого Королівства, а в тексті Сторічної угоди подібні формулювання взагалі відсутні. До того ж усі найбільш деталізовані положення Сторічної угоди – щодо ОПК, енергетики чи морської безпеки - винесені в окрему Декларацію про сторічне партнерство, яка не передбачає ратифікації.

Це створює певний простір для невизначеності та політичного маневру. Проте головний висновок усе ж оптимістичний: наразі інституційна сталість і політична воля Британії перемагають правову слабкість текстів угод. Ми бачимо, що реальна імплементація рухається набагато ефективніше за юридичні формулювання.

Другий рік імплементації безпекової угоди (січень 2025 – січень 2026) став для Лондона рекордним. Велика Британія виділила Україні 4,5 мільярда фунтів стерлінгів (понад 6 мільярдів доларів) військової допомоги. Це найвищий показник військової підтримки іншої країни за всю історію Сполученого Королівства.

  • Особливе місце у двосторонній співпраці посідають безпілотні технології.

Британія, яка є співлідеркою Коаліції дронів, у 2025-му році збільшила постачання БпЛА вдесятеро – до 100 тисяч одиниць з 10 тисяч у 2024-му році. На ці потреби було спрямовано 600 мільйонів фунтів стерлінгів.

Таким чином можемо спостерігати фактичне переорієнтування британської підтримки під нову логіку "масової та дешевої" технологічної війни, що відповідає переорієнтації самої безпекової програми Великої Британії.

  • Не менш критичним залишається напрямок ППО.

У березні 2025 року було запущено масштабний проєкт на 1,6 мільярда фунтів стерлінгів для посилення української протиповітряної оборони до 2030 року. Він передбачає постачання ЗРК RapidRanger та 5000 ракет-перехоплювачів LMM. Додатково Британія розпочала передачу 15 систем Gravehawk, розроблених спеціально для України, та 350 ракет для ППО ASRAAM.

Ключовим зсувом 2025 року стала симетричність відносин в оборонно-промисловому комплексі. Україна перестала бути лише реципієнтом – вона стала партнером, чий бойовий досвід трансформує британську армію.

Вікторія Вдовиченко

співдиректорка програми "Майбутнє для України" Центру Геополітики, Кембриджський Університет

Ми кажемо британцям: не використовуйте нас лише як тестову лабораторію, створімо спроможності разом. Британія зараз проходить через трансформацію власних збройних сил за концепцією "Future Forces 2040", і український досвід там є ключовим. Ми бачимо перехід від закупівлі дорогих платформ до масового виробництва дешевих високотехнологічних рішень.

Те, що українська компанія Ukrspecsystems інвестує 200 мільйонів фунтів у будівництво заводу в Британії, – це історичний прецедент. Це приклад того, як Україна посилює британську індустрію, створюючи робочі місця в Белфасті чи Плімуті.

Серед знакових проєктів співробітництва в ОПК 2025 року:

  1. Програма LYRA: довгостроковий механізм спільного виробництва та масштабування оборонних технологій.
  2. Проєкт Nightfall: розробка на території Великої Британії далекобійних балістичних ракет із дальністю до 500 кілометрів.
  3. Спільні підприємства: виробництво українських дронів Raybird та OCTOPUS на території Британії.
  4. 3D-друк: контракт із компаніями Babcock та QinetiQ щодо впровадження інновацій у ремонт техніки.

Дарія Чернявська також звернула увагу на те, що співпраця в ОПК у 2025 році перестала бути прерогативою лише великих державних холдингів чи транснаціональних гігантів. За її словами, ми спостерігаємо формування нової екосистеми, де ключову роль відіграє гнучкість приватних оборонних компаній.

Дарія Чернявська

аналітикиня Безпекової програми Центру Дністрянського

2025 рік показав, що навіть малі та раніше маловідомі українські оборонні компанії почали виходити на пряме партнерство з британськими розробниками унікальних рішень – від 3D-друку до безпілотників. Це створює справжню "павутинну мережу" співпраці, яка штовхає наші оборонні комплекси до глибокої взаємозалежності.

Але ми маємо розуміти: для того, щоб Україна й надалі пропонувала інновації, в яких зацікавлена Британія, нам критично важливо розвивати людський капітал. Адже за будь-якою технологією чи дроном OCTOPUS завжди стоять конкретні люди та фахова експертна база, яку ми повинні зберегти й масштабувати у 2026 році.

Цей підхід корелює із загальною британською стратегією, де Україна розглядається як джерело технологічних рішень, що здатні модернізувати британську армію та зробити її виробництво більш масовим і дешевим.

Модератор дискусії, керівник Безпекової програми Центру Дністрянського та проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський, звернув увагу на стабільність фінансових потоків. За його словами, сукупна військова допомога Британії за два роки вже перевищила 7,5 мільярда фунтів стерлінгів.

Дмитро Шеренговський

керівник Безпекової програми Центру Дністрянського та проректор Українського католицького університету

Ми зафіксували важливий тренд: допомога перестала бути експоненціальною, вона стабілізувалася на високому рівні – понад 3 мільярди фунтів щорічно. Це свідчить про те, що підтримка України вже інституціоналізована на рівні британського бюджету. Британія не просто дає гроші, вона вписує Україну у власне стратегічне планування, хоча це й відбувається в умовах конкуренції за ресурси з програмами модернізації британського флоту та ядерної тріади.

Британія продемонструвала майстерність у фінансовій підтримці України, перейшовши від грантової логіки до складної кредитної інженерії під доходи від заморожених російських активів (механізм G7 ERA). На початку 2025 року Лондон зобовʼязався виділити Україні 2,26 мільярда фунтів кредитних коштів, які погашатимуться коштом прибутків від активів Росії.

На відміну від ЄС, який спрямовує ці кошти на макрофінансову підтримку, Британія чітко фокусується на посиленні обороноздатності України. Зокрема, до кінця 2025 року Сполучене Королівство спрямувало вже щонайменше 1 мільярд фунтів стерлінгів коштом доходів від заморожених російських активів на закупівлю артилерійських боєприпасів, ракет для ППО і запчастин для переданого Україні військового обладнання.

Паралельно Лондон став світовим лідером у боротьбі з російським "тіньовим флотом". У 2025 році під санкції потрапили 450 танкерів, які незаконно перевозили нафту, на противагу близько 100 танкерам у 2024 році. Станом на початок 2026 року обмеження накладено вже на половину всього російського "тіньового флоту". Також за цей рік під санкційний удар потрапили нафтові гіганти "Роснефть" і "Лукойл".

Співпраця Британії та України охоплює не лише безпековий сектор і санкційний тиск на Росію, а й навчальну і гуманітарну підтримку. Під керівництвом Сполученого Королівства тренувальна місія Interflex підготувала вже 62 тисячі українських військових із 2022 року. Окрім цього, у 2025-му році британська гуманітарна програма SPIRIT забезпечила соціальні послуги для 12 тисяч вразливих осіб, а ініціатива TIGER розблокувала приватне кредитування для українського малого бізнесу.

Окремим напрямком співробітництва стала гуманітарна та академічна сфера, де все ще актуальними залишаються питання "деколонізації знань" про Росію в британських університетах та експертних середовищах.

Єгор Брайлян

історик, доцент кафедри історії та археології ЛНУ імені Тараса Шевченка, член European Leadership Network (Лондон)

Однією з найбільш вагомих довгострокових тенденцій має стати деколонізація знань. Ми вже бачимо справжній флешмоб із прибирання назви "Russia" з академічних програм у провідних університетах Заходу. Але для нас важливо, щоб це не було лише формальною зміною вивіски. Це боротьба за інтеграцію української науки та історії в європейський контекст, щоб британські еліти розуміли Україну через мову фактів та спільних цінностей, а не через призму російських наративів.

Попри успіхи 2025-го, 2026 рік несе нові загрози. Основний виклик – внутрішньополітичний. Хоча допомога Україні є надпартійною, зростання активності радикальних політиків на кшталт Найджела Фараджа та поширення проросійських наративів у соцмережах (де 7 з 10 повідомлень про Україну можуть мати маніпулятивний характер) потребують проактивної стратегічної комунікації.

Дмитро Шеренговський наголошує на необхідності переходу до середньострокового оборонного планування.

Дмитро Шеренговський

керівник Безпекової програми Центру Дністрянського та проректор Українського католицького університету

Маркером успіху у 2026 році стане "Defense Investment Plan". Ми маємо розуміти, наскільки Україна інтегрована в довгострокову фінансову архітектуру Британії. Питання не в тому, чи буде допомога наступного року, - вона буде. Питання в тому, чи зможемо ми перетворити її з грантів на стійку модель співпраці, де Україна є невіддільним компонентом безпеки Північного, Балтійського та Чорного морів.

Висновки для України на 2026 рік:

  • Інституціоналізація: перейти від запитів "на сьогодні" до спільного з Лондоном планування розвитку ППО та далекобійних систем.
  • Прозорість: забезпечити публічну звітність щодо використання коштів ERA, щоб зберегти довіру для нових кредитних ліній.
  • Експертна дипломатія: посилити присутність українських аналітиків у британському медіапросторі для нейтралізації російського гібридного впливу.
  • Людський капітал: інвестувати в підготовку фахівців, здатних розробляти інноваційні оборонні рішення і працювати на спільних підприємствах ОПК.

Велика Британія залишається для України найбільш прогнозованим та рішучим партнером. Однак для збереження цього темпу Україна має довести свою додану вартість не лише на полі бою, а і як стабільний інноваційний хаб, що посилює британську економіку та безпеку в глобальному масштабі.