Путін боїться наступити на "граблі" Назарбаєва

Основна мета цих процесів – це збереження влади режиму РФ, який править. Досвід "транзиту влади" для Кремля та Путіна не новий, тимчасово пост президента РФ уже переходив одному із соратників Путіна – Дмитру Медведєву, після якого президентом РФ знову став Володимир Путін.

Радимо Що Росія навіки поховала у братських могилах разом зі страченими українцями

Але на пострадянському просторі також відбувалися подібні процеси. У 2019 році президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв передав президентський пост Касиму-Жомарту Токаєву, при цьому сам Назарбаєв обійняв посаду голови Ради безпеки, провів поправки до конституції Казахстану, наділивши себе званням "єлбаси", що в перекладі з казахської означає "лідер нації".

Також Назарбаєв залишив на ключових постах своїх родичів, наприклад, посаду голови сенату (автоматичного наступника президента за конституцією) обійняла дочка Назарбаєва Дарига Нурсултанівна.

Якщо проаналізувати процеси зміни влади на пострадянському просторі, то можна зробити висновок, що винятком із правил є лише Україна, Грузія (досвід Саакашвілі), Молдова та частково Киргизія, де влада змінюється внаслідок проведення демократичних виборів. В інших країнах все залишається, як і раніше, наприклад: Азербайджан – влада перейшла від батька до сина; Білорусь – влада взагалі не змінювалася; Туркменія – влада перейшла від батька до сина (до речі, у 2022 році) тощо.

Ці процеси на пострадянському просторі дуже турбують Кремль. Після сумного досвіду в Казахстані Путін розуміє, що будь-який "транзит влади" може обернутися проти нього, але подальше та офіційне перебування при владі може призвести до змови еліт, масових протестів і, як результат, до насильницької зміни влади у РФ. Тому диктатор Кремля створює видимість процесів транзиту влади.

Але зараз силовики у РФ посилюють контроль за "вулицею", посилюють законодавство щодо проведення мітингів, проводять арешти протестувальників з будь-якого приводу, чи то військова агресія проти України, чи соціально-економічні протести в регіонах РФ. Так, наприкінці квітня 2022 року в Москві за заклики виходити на акції протестів на захист трудових прав затримали голову профспілки "Кур'єр" Кирила Українцева. А за даними Інституту стратегічних досліджень та безпеки, за останні три місяці акції протестів різного формату відбувалися у 42 із 84 суб'єктів РФ.

Цікаво Перелом війни чи ворота в ядерне пекло: чим обернеться знищення Керченського моста

Конкурент Суркова

На престол голови Кремля претендують одразу кілька груп впливу. Перша група впливу – це Кирієнко та його команда з-поміж політтехнологів, які супроводжували його протягом усієї кар'єри Кирієнко, переходячи з однієї установи до іншої.

Варто зазначити, що Кирієнко особисто знає Путіна ще з часів, коли той призначався директором ФСБ. Також Кирієнко зумів переконати Путіна в успіху проведеної виборчої кампанії думських виборів у 2021 році, коли фактично за короткий термін були організовані та проведені вибори на тимчасово окупованій території України в Луганській та Донецькій областях.

Кирієнко всі перемоги приписав собі, а невдачі перекинув на Владислава Суркова, який саме за згодою Кирієнка ініціював підписання меморандуму між партією "Єдина Росія" та "Союзом добровольців Донбасу" в травні 2021 року, що дозволило Суркову провести до Держдуми РФ першого ватажка незаконних збройних формувань Олександра Бородая.

Тепер же Сергій Кирієнко став куратором політичної частини окупованих територій України й несе пряму відповідальність за результати на цьому напрямку.

Про важливе Йдуть на смерть, як навіжені: росіяни ладні вмирати за Путіна в Україні цілими родинами

Молоде сподівання Путіна

Друга група впливу – це перший заступник голови Ради федерації та секретар генеральної ради партії "Єдина Росія" Андрій Турчак, котрий фактично є головним керівником партії "Єдина Росія", номінальний голова партії – це експрезидент РФ Дмитро Медведєв.

За інформацією джерел у РФ, Андрій Турчак – це син близьких друзів Путіна, був наймолодшим губернатором у РФ, потрапляв у скандал із побиттям журналіста Кашина, де фігурував як замовник. На територію тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей приїхав уперше у травні 2021 року як представник партії, після підписання меморандуму з Олександром Бородаєм.

Андрій Турчак активно відвідував тимчасово окуповані території України з перших днів повномасштабної агресії РФ проти України. Фактично він навіть використав гасла, які місяцем пізніше почав використовувати Кирієнко під час візитів на захоплені території. Однією з ініціатив Турчака є гуманітарна "підтримка" жителів тимчасово окупованих територій України через партійний ресурс "Єдиної Росії".

Приблизно у березні 2022 року на захоплених територіях України створили гуманітарні штаби "Єдиної Росії", практично всі партійні гроші почали перенаправлятися на реалізацію цього проєкту, що викликало невдоволення регіональних представництв партії. Адже регіони просто не отримали обіцяних ним фінансів на реалізацію регіональних проєктів.

Турчак у цьому випадку бореться за місце повище, оскільки розуміє, що якщо Путін достроково залишить владні кабінети, його відправлять до "Лефортово" одразу ж. Тому він демонструє активність через партійний ресурс.

Не пропустіть Як українські боги війни "взули" увесь світ

Володінці

Третя група впливу – це група спікера Держдуми РФ В'ячеслава Володіна. Володін одночасно намагається протистояти і Турчаку, і Кирієнку через підконтрольний йому думський ресурс.

Нещодавно Андрій Турчак та В'ячеслав Володін влаштували публічний конфлікт, який полягав у тому, що, на думку Володіна, депутати Держдуми повинні працювати в парламенті, а не постійно перебувати на тимчасово окупованих територіях України, на що Турчак йому порадив не просиджувати штани у кріслі.

У 2012 році Володін обіймав посаду першого заступника глави Адміністрації президента РФ та курирував внутрішню політику, тобто цей пост зараз обіймає Сергій Кирієнко.

В'ячеслав Володін є прямим опонентом Кирієнка й повідомляє про всі його прорахунки Путіну через ресурс Держдуми. Володін пояснює прорахунки Кирієнка тим, що йому доводиться вигадувати, коригувати та обґрунтовувати нові державні ініціативи, щоби спільна справа не постраждала.

Злободенне Це дичина: у російської армії виникли катастрофічні проблеми в Україні

"Космонавт" Медведєв

Четверта група впливу – це експрезидент РФ та чинний заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв, який контролює у Держдумі невелику групу депутатів, а також має кілька квот в уряді РФ на рівні заступників міністрів.

Це лише та частина груп впливу, які не належать до силовиків, друзів Путіна та технократів. Я описав тільки ту частину груп впливу, в яких добре розуміюсь. Висновок полягає в тому, що "транзит влади" де-факто розпочався, й ініціював його Путін, щоб подивитися, які дії зроблять його соратники. Очевидно, що Путін не захоче розділити долю Назарбаєва, тому "транзит влади" у Росії де-юре розпочнеться лише після фізичної смерті Путіна.

Актуальне – які радикальні зміни чекають на Росію найближчим часом: дивіться відео