Все те, що відбувається зараз на Донбасі, свідчить про бажання Росії підготувати собі зручний майданчик для проведення переговорів щодо послаблення економічного тиску з боку США та Європи.
Збереження умовного перемир’я – елемент створення відносно комфортних умов для поїздки президента РФ у США. Володимир Путін планує виступити на засіданні Генеральної асамблеї ООН з промовою про боротьбу із тероризмом. Там же він спробує домогтися зустрічі з представниками офіційного Вашингтона, щоб донести до них свої пропозиції щодо можливих варіантів пом’якшення санкцій. Відтак, активні бойові дії на території України не сприятимуть спробам налагодити стосунки Путіна із американськими високопосадовцями, які і без того не надто налаштовані на підтримку контактів.
Якщо під час візиту до США президенту Росії не вдасться отримати бажаного для нього результату, Україні варто очікувати на активізацію бойових дій. Тому радіти існуючій зараз тиші ще рано. Додаткове підтвердження цьому – вчорашня зустріч контактної групи у Мінську. Її учасникам не вдалося парафувати угоду про відведення озброєнь калібром менше 100 мм і танків. І, вочевидь, до засідання Генасамблеї ООН на якусь конкретику у цьому питанні сподіватися не варто.
Така позиція умовного затишшя також дозволить Кремлю у будь-який момент перекласти відповідальність за подальшу ескалацію конфлікту на Україну і у черговий раз зробити вигляд, що Росія нібито виконує всі умови, прописані у мінських домовленостях. Це псевдодотримання домовленостей для Москви також є значущим. Останнім часом дедалі прозоріше натякають, що їхнє порушення означатиме для РФ посилення економічного тиску.
Грою навколо санкцій зумовлені і ті перестановки, які відбуваються у рядах терористів. Той псевдопереворот, який днями відбувся у ДНР, – спроба Москви посилити контроль на Донецьком помножена на внутрішню жадібність бойовиків. Подібні "перевороти" в їхніх рядах відбуваються регулярно і відрізняються лише кількістю галасу та спецефектів під час реалізації. Всі вони були спрямовані на те, аби усунути найбільш ідейних та найменш контрольованих Кремлем лідерів терористів.
Знешкоджений псевдоспікер так званого "парламенту" терористів Андрій Пургін активно виступав за злиття "ДНР" із Росією. Москва від такої перспективи у захваті не була. Відтак Пургіна змінив його заступник (і за сумісництвом – прямий ставленик помічника Путіна Владислава Суркова) Денис Пушилін. Він не є надто принциповим, готовий до переговорів і, що найголовніше, завжди готовий точно виконувати всі накази Кремля. Окрім того, позбавлення Пургіна влади, дозволить іншому лідеру "ДНР" Захарченку остаточно взяти під контроль вивезення з території Донецької області всього того, що вивезти з неї ще не встигли, і ні з ким не ділитися прибутком.
З іншого боку, як зазначив журналіст Костянтин Гаазе, такі перестановки потрібні Путіну, аби президент України Петро Порошенко і керівництво "ЛДНР" сіли за один стіл переговорів у прямому сенсі слова, без посередників і без модерації. Він пояснив, що прямі переговори — це єдина гарантія, що Путіну не доведеться воювати з Україною під російським прапором.
Тепер Москва може дозволити собі реалізувати у "ДНР" будь-яке своє рішення щодо цих територій менше, ніж за добу – незгодних не буде. В "ЛНР" цей процес ще продовжується. Втім їхній представник Владислав Дейнего вже заявив, що бойовики готові передати Україні контроль над захопленою ділянкою кордону із Росією. В цілому це абсолютно узгоджується із позицією Москви щодо територій псевдореспублік. Вона настільки не хоче приймати їх до складу РФ, що вже потроху починає відмежовуватися від них парканами.
Однак відкорковувати шампанське з цього приводу теж поки що не варто. По-перше, тому що ми пам’ятаємо: наказ про наступ бойовикам можуть віддати у будь-який момент. По-друге, тому що збройне оснащення бойовиків у Росії ніхто не припиняв. Навіть якби воно раптово припинилося, це нічого не змінило б – зброї і запалу у бойовиків вистачить ще не на один місяць війни.