Своїми думками щодо цього поділився ведучий 24 каналу Олексій Печій. Про те, що стоїть за прагненнями кремля провести переговори – читайте далі.

Цікаво Що задумав Ердоган щодо ЗАЕС і чи вдасться путіну розхитати Європу перед наступом України

В останні дні, а особливо після заяв президента Туреччини Реджепа Ердогана про те що путін хоче зустрітися з Володимиром Зеленським, все частіше можна почути тези про те, що росія намагається всіма силами вибити собі паузу у цій війні, прикриваючись тим, що вона нібито готова до перемир’я.

Саме тому кремль спочатку сам створює проблему, а потім вдає, що йде на черговий "жест доброї волі". До цього можна віднести "зернові угоди", або навіть доступ до ЗАЕС місії МАГАТЕ на українських умовах. Однак насправді путін намагається реалізувати хитрий план – відбілити трохи росію та приспати рішучість Заходу у підтримці України. І осінь, без перебільшення, буде важливим періодом, коли кремль намагатиметься реалізувати цей план, адже саме восени відбудеться, як мінімум, дві важливі події куди припреться путін – саміт G20 з одного боку, та саміт Шанхайської організації співробітництва – з іншого.

Цього тижня Туреччина стала тією країною, лідер якої найбільше намагався реалізувати план, бодай тимчасового, перемир’я між Україною і росією. І Анкара продовжить це робити, адже війна в Україні з одного боку дозволила Ердогану вирішити деякі свої питання, а з іншого на нього вже в червні наступного року чекають вибори. І якщо він, як той хто взяв на себе роль головного посередника, не вирішить проблеми – це погана новина для його електорату.

Водночас якщо вірити Ердогану – путін готовий зустрітися з Зеленським без попередніх умов. Але якщо згадати риторику росіян у березні на переговорах у Стамбулі: "Київ має прийняти умови Москви і, можливо, потім відбудеться зустріч президентів". Риторика змінилася категорично. І така поведінка наштовхує на думку, що путін готовий до компромісу, адже його армія зазнає поразки.

Однак для кремля і це не головна катастрофа – росія постійно ставила себе як головну противагу Заходу, хизувалася передовою зброєю. Та на ділі виявилося, що Україна не просто встояла, Україна дає прочухана росії з її передовою зброєю. Тобто росія втрачає свій статус на світовій арені. Уявіть, що відбудеться після поразки на Півдні, а може і в Криму – це кінець росії як такої.

Ба більше, якби путін не хизувався тим, що нібито західні санкції роблять лише краще, росія реально від них потерпає. Згадайте, як на початку війни лавров навіть зізнавався в тому, що в Кремлі не очікували такої рішучості Заходу. Звісно, на якийсь час запасів ще вистачить, аби пережити санкційний удар. Але що далі? А далі тільки крах.

Продовжувати війну зараз для путіна просто небезпечно. І для нього особисто і для росії як такої. Чому? Є цілком виправданий ризик того, що росія не просто отримає принизливу поразку на територіях, які вона захопила після 24 лютого, але і на тих, які були захоплені у 2014 році, включаючи Крим і Донбас. А тепер згадайте останні заяви російського керівництва про цілі війни – вони все частіше говорять про захист Донбасу. Про Крим взагалі окрема історія – адже путін вважає територію Криму російською, а отже це ставить повний хрест на всіх його загарбницьких амбіціях.

Окрім того, продовження війни призведе до того, що російська армія просто виснажиться, а це вже поставить під ризик саму політику путіна, яка базувалася 20 років на міфічному протистоянні з Заходом. От що з цього приводу говорить британський економіст Тімоті Еш, який натякає на те, що путін просто зараз ризикує бути скинутим з трону, якщо не укладе перемир’я.

Поразка в Україні та в суперництві з НАТО може призвести до політичного та соціального тиску на путіна вдома. Якщо він зможе зараз укласти якийсь мир, на тих умовах, що росія зможе зберегти якусь територію в Україні, можливо, Донбас і Крим, хоч і змушена буде відмовитись від південного сухопутного коридору, путін, найімовірніше, зараз прийме це, щоб перегрупуватися та зализати рани. Можливо, він вважає, що тоді зможе ще якийсь час чіплятися за владу в росії.

Тобто тут можна дійти висновку, що путіну дійсно потрібне перемир’я, аби закріпити бодай якийсь успіх на фронті. Однак з чого б це раптом Україна та Захід погодилися на такі переговори заради збереження обличчя путіна? Навпаки в наших інтересах якомога швидше його знищити. Відверто кажучи, удари по Криму вже надали додатковий імпульс до рішучості і українців і Заходу. Варто звернути й на те, як пожвавилися західні політики після серії атак на військові об’єкти в Криму.

У Пентагоні лише нарощують допомогу Україні, понад 20 високопоставлених та поважних політиків, експертів та військових у США закликали адміністрацію Байдена більш рішучо допомагати Україні і надати нарешті балістичні ракети з далекобійністю в 300 кілометрів. У британській й американській Палатах представників заявили, що у разі ядерної катастрофи на ЗАЕС НАТО має вступити у цю війну. Навіть Німеччина оголосила про новий пакет військової допомоги Україні. Тобто рішучість Заходу після Криму значно зросла. Такий імпульс був необхідним, адже дехто почав звикати до війни, а дехто почав закопуватися у власні проблеми.

Відтак, путіну потрібно піти на якийсь крок, який підштовхнув би Захід до переговорів. Хоча вже зараз схоже, що може існувати певна стратегія щодо виснаження російської армії, аби вже ближче до зими не йти у лобову контратаку на Півдні України, а змусити росіян самих відступити. Тобто, стратегія зараз полягає в тому, щоб використовувати далекобійну західну зброю для повного знищення російських ліній постачання, логістики, ППО, артилерії та авіабаз. І саме це зараз і відбувається. Ймовірно, відхід росіян на позиції 23 лютого Захід і влаштував би, але не українців. Відтак, ми навряд чи погодимося на територіальні поступки. А отже завдання путіна зробити щось, що змусить Захід безапеляційно тиснути на Київ підштовхуючи до переговорів.

Що це може бути? Звісно енергетичний тиск на Європу. Напередодні в четвер, газові контракти в Європі знову побили рекорди – 2500 доларів за тисячу кубометрів газу. Це в 11 разів дорожче ніж у попередні сезони. І от дочекавшись такого стрибка, російський "Газпром" повідомляє про те, що він повністю, починаючи з 31 серпня, зупиняє "Північний потік-1" на три дні, нібито для планового ремонту. Як ви розумієте, головний удар прийдеться на Німеччину, яка все більше відвертається від москви, хоч і була головним її партнером у Європі. Це своєрідне попередження Берліну, що постачання газу може припинитися будь-якої миті.

І такий шантаж точно продовжуватиметься аж до листопада. Адже саме в листопаді в Індонезії проходитиме саміт G20, куди хоче приїхати владімір путін. І от саме на листопад низка експертів робить ставку, мовляв, саме тоді може бути укладено якусь угоду щодо припинення війни.

Втім, хоча путін і хоче поїхати на саміт G20, в МЗС Великої Британії заявили, що росія не має морального права засідати в організації, доки вона продовжує вторгнення в Україну. Тому британці закликають бойкотувати візит путіна на саміт.

А от у Вашингтоні трохи іншої думки. Рада національної безпеки Білого дому вважає, що президент України Володимир Зеленський має взяти участь у саміті "Групи двадцяти", якщо там все ж буде присутній путін.

Цікаво, що сам Байден ще не сказав, чи поїде він на Балі для участі у конференції, хоча офіційні особи США брали участь у зустрічах перед самітом лідерів. Байден і Сі Цзінпінь також сказали своїм помічникам запланувати особисту зустріч, яка стане їхньою першою особистою бесідою з того часу, як Байден став президентом. Відтак, листопад без перебільшення матиме історичні події.

Втім, тут є ризик, що до листопада і путін і Сі посилять свої позиції. Річ у тім, що обидва лідери, переш ніж поїхати на саміт G20 мають зустрітися вже у вересні на іншому саміті –Шанхайської організації співробітництва. Офіс Сі повідомив, що він, крім путіна, може провести двосторонні зустрічі з лідерами Пакистану, Індії та Туреччини. Хоча, разом з тим, там повідомили, що плани СІ можуть в останню мить змінитися. А от в москві ще у червні заявили, що путін поїде на саміт ШОС точно.

І отут геополітика замикається. Адже саміти в Самарканді та на Балі це якраз майданчики, де будуть обговорюватися вторгнення росії в Україну та агресивна військова позиція Китаю навколо Тайваню після візиту на острів Ненсі Пелосі.

Тобто дві головні проблеми у світі спричинені саме росією та Китаєм і їх лідери зустрінуться перед загальним самітом G20. І це може бути поганим сигналом. Але з іншого боку, наприклад, The Guardian правильно відзначає, що Пекін вже зробив свої висновки щодо Тайваню дивлячись на поразку росії в Україні. Хоча однозначності в цьому питанні все одно немає.

Отже, риторика Китаю сильно залежатиме саме від їх остаточних висновків. І у разі якщо Пекін вирішить не підігравати росії, то саміт G20 у листопаді принесе путіну слабку позицію для переговорів. Втім, головне слово все одно буде за Зеленським, який зараз не надто готовий йти на компроміси, особливо вбачаючи слабкість путіна.

Тим часом у Криму все більше "бавовни": дивіться відео