Своїми міркуваннями щодо того, яким є задум Реджепа Ердогана, який позиціонує себе як посередника між Україною та росією, поділився ведучий 24 каналу Олексій Печій. Чому саме в день візиту Ердогана та Гутерреша росіяни почали розхитувати ситуацію та чи вдасться путіну дестабілізувати ситуацію в Європі перед контрнаступом України – читайте далі.

Зверніть увагу Колаборантів залишать: російське керівництво отримало вказівки щодо втечі з Півдня України

Окупанти готують масштабну провокацію на ЗАЕС, паралельно вивозячи військову техніку з Енергодара. Такий крок можна розцінювати і як підготовку до реальної провокації, як от відключення АЕС, що призведе до знеструмлення Півдня, так і спробу вдавати перед міжнародною спільнотою, що вони нібито демілітаризували територію ЗАЕС, як того вимагає МАГАТЕ.

Адже, очевидно, що місія МАГАТЕ все ж може відвідати ЗАЕС і росіянам потрібна максимально принятна картинка. Втім, це питання варто розглядати у більш ширшому, геополітичному контексті, особливо після візиту до Львова Реджепа Ердогана та Антоніу Гутерріша. Адже під час зустрічі у Львові обговорювалося не лише питання безпеки ЗАЕС, але і лунали натяки на компроміси, які б дозволили зустрітися Зеленському та путіну для припинення вогню.

Тому далі варто обговорити питання ймовірних провокацій росіян на ЗАЕС у контексті ситуації на фронті та спроб Ердогана підштовхнути Київ до перемовин з Кремлем.

Сьогодні вранці, 19 серпня, з кількох джерел надійшла інформація, що російські окупанти виводять свою техніку із захопленого Енергодара Запорізької області. Відомо, що російська техніка попрямувала до найближчих сіл. Раніше з'явилася інформація про те, що окупанти наказали персоналу станції залишатися 19 серпня вдома, а представники Росатому залишили українську АЕС.

Відтак, з’явилася підозра, що окупанти готують масштабну провокацію. Пояснення цього доволі просте: російські війська раніше облаштували вогневі позиції на ЗАЕС та обстрілюють звідти українські міста. В "Енергоатомі" повідомляли, що військові росії розмістили в машинному залі першого енергоблоку Запорізької АЕС щонайменше 14 одиниць важкої військової техніки з боєкомплектом, зброєю та вибухівкою. Уже кілька місяців Кремль використовує Запорізьку АЕС для прикриття своєї військової техніки, оскільки ЗСУ не можуть відкрити вогонь у відповідь в районі електростанції. Також створена росією загроза створена для тиску на Україну та світ, адже мова йде про можливу ядерну катастрофу.

Відповідно, заборона працівникам станції виходити на роботу та вивід техніки з Енергодара підштовхують до думки, що рашисти готові завдати удару по ЗАЕС.

Разом з тим, в "Енергоатомі" заявили, що росіяни готуються до зупинки АЕС, аби відключити її від енергосистеми України. Це черговий шантаж енергетикою, адже в такому разі частина Півдня України ризикує залишитися без електроенергії. Натомість росіяни можуть спробувати переключити ЗАЕС на постачання електрики в Крим. За даними "Енергоатому", окупанти вже шукають постачальників палива, аби підтримувати роботу АЕС після зупинки.

До слова росіяни роблять "двіж", щоб відвернути увагу: окупанти знову цілились по ЗАЕС

Перед початком виводу техніки з Енергодара, окупанти вкотре обстріляли Нікополь та прилеглі населені пункти. Вогонь відкривали саме з Енергодара. Водночас напередодні росіяни пригнали на ЗАЕС своїх пропагандистів, після чого відбувся черговий обстріл території ЗАЕС.

В Інституті дослідження війни вважають, що росіяни намагаються створити картинку, аби потім звинуватити ЗСУ в ударі по ЗАЕС. При чому зробити це росіяни хочуть саме в той момент коли в Україні перебуває Генсек ООН Антоніу Гутерреш. І ось це важлива деталь, на яку варто зважати.

І от ця деталь з візитом Гутерреша дуже важлива. Але не варто забувати й про візит Ердогана в Україну, адже вся ця історія з провокаціями на ЗАЕС, відводом російських військ та візитом Ердогана та Гутерреша – тісно пов’язані.

Звісно, можна говорити про те, що заради шантажу кремль може вдатися до ядерної катастрофи на ЗАЕС, але тоді москва не просто втрачає важіль шантажу, але і наражається на ще більш рішучу реакцію Заходу, який ще більше ізолює росію. До того ж, таку провокацію можна розглядати як останній крок, який зробить росія на Півдні. Це, на жаль, можливо у разі, коли ЗСУ нанесе російським силам катастрофічної поразки і виходитиме на адмінмежі з Кримом та Донбасом. От тоді кремлю потрібна буде сіра зона, зона відчуження, яка стане своєрідним щитом від просування ЗСУ вперед.

Втім, наразі більш ймовірний дещо інший сценарій. Напередодні Володимир Зеленський розповів, що на зустрічі з Генсеком ООН Антоніу Гутеррешем погодив з ним параметри можливої місії Міжнародного агенстства з атомної енергії на окуповану Запорізьку АЕС. Зеленський наголосив, що цей візит має відбуватися виключно легальним способом через вільні від окупантів території. Це головний критерій для України.

Гутерреш, своєю чергою, закликав до "демілітаризації" району довкола ЗАЕС та наголосив, що будь-яке завдання шкоди станції є "самогубством". Він сказав, що, за оцінкою Секретаріату ООН, організація має в Україні матеріально-технічне забезпечення та потенціал безпеки для того, щоб підтримати місію МАГАТЕ з Києва, якщо росія та Україна погодяться на це. Тобто, головна умова візиту МАГАТЕ на ЗАЕС – демілітаризація Енергодара та вільний доступ місії через вільні від окупантів території. І от зараз росія може спробувати вдавати, що демілітаризує територію ЗАЕС.

Однак тут варто розуміти, що це необхідно росії, аби місія МАГАТЕ легітимізувала присутність росіян в Енергодарі. За задумом кремля, місія МАГАТЕ має надати офіційний висновок, що на ЗАЕС безпечно, а російські військові, нібито, не загрожують безпеці станції. Саме тому вони зараз можуть створити картинку для ООН. Але говорити, що росіян полишили свої спроби шантажу за допомогою АЕС – було би не правильно. На жаль, після візиту місії МАГАТЕ, вони можуть повернути техніку на Запорізьку АЕС.

Цікаво У МАГАТЕ прийняли запрошення України відправити місію на Запорізьку АЕС

Шантаж за допомогою ЗАЕС наврядчи допоможе росіянам, адже на фронті, зокрема і на Півдні у них все далеко не добре. І тому кремль може вдавати, що робить “жест доброї волі”, адже Ердоган продовжує наполягати на особистій зустрічі путіна та Зеленського і москві це зараз вкрай необхідно, бо наразі росіяни опинилися в критичному становищі – вони просто не можуть втримати фронт і жахаються від того, що ЗСУ, виявляється, може вражати ще й об’єкти в Криму, що звісно зменшує їх наступальні, чи навіть оборонні потужності. Але про все по черзі.

Тож, напередодні, пізно ввечері 18 серпня в Криму пролунали вибухи в районі аеродрому Бельбек під Севастополем — однієї з головних баз російської військової авіації на окупованому півострові. І хоча точної інформації про наслідки вибухів поки що немає, навіть спроба атаки на важливий для армії росії аеродром стала ще однією демонстрацією того, що в Криму більше немає невразливих російських військових локацій.

Та цей аеродром має і історичне значення у цій російсько-українській війні. У лютому 2014 року росіяни захопили аеродром Бельбек, частина військовослужбовців 204-ї бригади Повітряних сил ЗСУ зрадила присязі і перейшла на бік ворога. Однак була інша частина цієї бригади, вірних присязі українських героїв, які під командуванням полковника Юрія Мамчура, вийшли маршем з українським прапором назустріч озброєним росіянам. Окупанти настільки були в шоці, що так і не наважилися відкрити вогонь. Ці кадри облетіли увесь світ.

І от зараз цей аеродром є стратегічним для росіян. Він може приймати не лише російські винищувачі Су-27 та СУ-30, але і стратегічні бомбардувальники Ту-22, Ту-160 та Ту-95. З них, за даними ЗСУ, росія вже випускала ракети по території України з району Чорного моря. Такі літаки мають на озброєнні крилаті ракети, здатні долати відстані до 5,5 тисячі кілометрів. Відповідно вдарити по аеродрому, який здатний приймати такі літаки було вкрай важливо. В Інституті дослідження війни стверджують, що ЗСУ довели, що і надалі завдаватимуть ударів по об’єктам в Криму, а росіяни з цим вдіяти нічого не можуть. Щоправда в Інституті, як і в Міноборони України запевняють, що наразі складно визначити, що саме стало причиною вибухів. Ну, напевно, знову хтось курив у недозволеному місці. Класика.

На момент публікації незрозуміло, чи вибухи, про які повідомляється, спричинені українськими атаками чи розвідкою, поганим поводженням з російською військовою технікою, успішною російською протиповітряною обороною чи нервовими російськими захисниками, які, ймовірно, готові до додаткових атак у районах, які російські військові досі вважали, такими, що знаходяться поза зоною дії українських сил,
– йдеться у звіті Інститут вивчення війни.

Ну а тут ще й погана новина для росії прийшла з-за океану. Видання Politico, посилаючись на високопоставленого представника Адміністрації президента США, стверджує, що США підтримують удари ЗСУ по російських військах будь-де на території України, і що напад на Крим – це цілком чесна гра для нашої країни.

Тож, ми можемо зробити висновок, що питання Криму взагалі не є на сьогодні якимось дискусійним – ЗСУ били, б’ють і будуть бити по Криму, поки росіяни звідти не підуть. Водночас США оголосили про нову выйськову допомогу. Окрім того, ЗСУ продовжують утримувати під вогневим контролем усю логістику ворога на Півдні України, до того ж постійно наносячи удари по окупантах по обидва береги Дніпра.

Звісно, окупанти намагаються зараз змусити ЗСУ відтягти частину сил на Харківський напрямок, бо сильно бояться контратаки на Півдні. У британській розвідці вважають, що на Харківському напрямку російські війська час від часу вдаються до точкових рейдів і спроб наступу, аби сили ЗСУ не були перекинуті на інші напрямки.

Російські сили відносно незначно утримують харківський сектор, але продовжують здійснювати локальні рейди та зондування українських сил. Можливо, так намагаються примусити Україну залишати там значні сили і заважають перемістити їх кудись для підтримки контрнаступу,
– йдеться у звіті розвідки Великої Британії.

І вже низка експертів запевняє, що максимум чого може зараз досягти російська армія – це змусити українські сили перейти до тотальної війни на виснаження, коли жодна зі сторін фактично не досягає успіху і чекає, хто ж перший здається. Однак путін прекрасно розуміє, що першою може здатися саме російська армія, адже ЗСУ вже перейняли ініціативу, а Захід готовий постачати зброю і надалі.

І саме тому путін намагається, через Ердогана, вмовити Зеленського піти на переговори. І отут ми і збираємо весь пазл до купи. Зокрема, напередодні до Львова приїздив президент Туреччини Ердоган з головним месседжем від путіна – кремль готовий до переговорів. Вже після зустрічі у Львові, Ердоган заявив, що він на боці України, але наполягає на зустрічі Зеленського та путіна. Для цього Ердоган пропонує реанімувати формат переговорів, який було проведено між українською та російською делегаціями у березні в Стамбулі.

Якщо говорити відверто – чи думав Ердоган, Гутерріш ба навіть путін про те, що Зеленський одразу ж погодиться на такий формат переговорів по закінченню війни? Я певен, що жоден з них в це не вірив. Але Ердоган вирішував іншу задачу - він прощупав Київський ґрунт перед осінньо-зимовим періодом, коли має настати вікно можливостей для розмови про перемир'я. Чому? Тому що до цього часу ЗСУ можуть завдати удару по росії, але в той же час Європа через загострення соціально-економічної та гуманітарної ситуації проситиме взяти паузу. Мовляв, тоді можна якось, хоча б на якийсь час зупинити війну. Втім, на такі припущення Зеленський відповів твердо – жодного вікна можливостей для переговорів він зараз не бачить.

Ердоган під час переговорів сказав, що продовольча ініціатива щодо експорту українського зерна дає "дипломатичне вікно" домовленостей щодо майбутнього припинення війни. Я сказав свою думку пану президенту Туреччини, що російській федерації немає віри. Я вважаю, що в цьому "вікні" російська зброя. Дуже здивований, що росіяни "готові" до якогось миру. Не можуть люди, які вбивають, ґвалтують, щоденно крилатими ракетами б'ють по наших цивільних містах, цивільних інфраструктурах — не можуть хотіти миру. Тож спочатку, мені здається, вони повинні звільнити наші території,
– наголосив президент.

І от вже надходить інформація, що Ердоган планує провести ще одну розмову з путіним і донести йому позицію Зеленського, щодо особистої зустрічі та переговорів.

Отут ми починаємо розуміти до чого тут можуть бути провокації на Запорізькій АЕС. Річ у тім, що кремль, як і у випадку з "зернововою угодою", коли росіяни шантажували світ голодом, буде намагатися досягти чергового "малого компромісу". І Туреччина не проти такої гри. Ще цю гру називають “пакетуванням”. Тобто, коли одне питання, незрозуміло на перший погляд як, пов’язується з зовсім іншим, аби отримати поступки взагалі у третьому питанні. Наприклад, зернова угода м’яко пов’язується з гіпотетичною "загальною домовленістю" України та росії про перемир’я. Ердоган наполягає, що зернова угода – це не щось окреме, а лише початок загального перемир’я.

І от у цій складній грі, росія намагається роздробити велику проблему на малі поступки. Тобто, провокація на ЗАЕС може бути приводом для того, аби вибити такі ж малі, можливо не надто помітні, але все ж поступки з боку Києва та Заходу. Наприклад, послаблення санкцій. Прямо зараз росія може створити картинку того, що мовляв, на ЗАЕС вона навіть готова відступитися, натякаючи що в обмін на це Київ має піти на переговори. Якщо ж цього не відбудеться, то кремль кричатиме про те, що це нібито Україна не хоче миру.

Втім, паралельно з цим, Київ веде свою політику по звільненню всієї України, в тому числі і Криму. І от на 23 серпня вже заплановано проведення Кримської платформи, участь у якій вже зголосилися взяти низка західних лідерів. Ба більше, сьогодні свою участь у платформі підтвердив і генсек НАТО Єнс Столтенберг. Тобто маємо два різних формати.

Газові інтриги в Німеччині

росія всіляко намагається розхитати Європу перед осінньо-зимовим періодом, проголошуючи через своїх агентів впливу, що у разі незапуску "Північного потоку-2", Європа взимку замерзне. Разом з тим, кремль намагається все ж розпалити конфлікт на Балканах і навіть прагне там закріпитися у військовому плані. Хоча, навіть Сербія, яка підтримує зв’язком з росією, вже відвертається від неї. У британській розвідці з цього приводу підсумували – інформаційну війну в Україні та на Заході кремль вже програв. Хоча і з’являються тривожні повідомлення про те, що європейські країни значно сповільнили постачання зброї в УКраїну, повністю переклавши це на плечі США.
Тому докладніше про те, як кремль все ще намагається розхитати Європу – ми далі і поговоримо.

Напередодні в Європі знову заговорили про запуск "Північного потоку-2", який нібито може врятувати ЄС від дефіциту газу цієї зими. При чому ці заклики звучать від тих, від кого цього очікуєш далеко не в першу чергу. Представник Вільної демократичної партії та віцеспікер німецького Бундестагу Вольфганг Кубікі закликав нарешті запустити цей газопровід для заповнення газосховищ на зиму попри повномасштабне вторгнення росії в Україну. Мовляв, вагомих причин цього не робити немає. Варто нагадати, що партія Вільних демократів, як і партія Зелених виступали проти росії і саме на цій хвилі змогли потрапити до коаліції Шольца. Але, схоже, гроші роблять дива.

І що важливо, коли журналіст зазначив, що путін точно використає це як великий успіх у боротьбі проти Заходу, Кубікі сказав, що все, що забезпечує надходження більшої кількості газу, буде кориснішим для Німеччини, ніж для путіна. Мовляв, більший успіх для нього буде те, що у німців закінчиться газ. Хоча варто зауважити, що сам канцлер Шольц запевняє, що запуск "Північного потоку-2" абсолютно виключено, навіть у разі браку газу.

І от на такі заяви Вольфгана Кубікі відповів глава МЗС України Дмитро Кулеба. Він заявив, що заклики німецьких політиків про запуск газопроводу "Північний потік-2" нагадують йому ситуацію з наркозалежністю.

Заклики деяких німецьких політиків запустити "Північний потік-2" ненадовго, а потім закрити, ірраціональні. Це нагадує наркотичну залежність, коли людина каже: "Лише останній раз!", не усвідомлюючи руйнівних наслідків кожного "останнього разу". Залежність від російського газу вбиває,
– підкреслив Кулеба.

Уже після цієї реакції з боку України, лідерка Вільної демократичної партії та міністр фінансів Крістіан Лінднер заявила, що вона і її партія абсолютно не підтриму.ть пропозицію свого партійного заступника Вольфганга Кубікі запустити "Північний потік-2". За її словами, така пропозиція є “неправильною та абсурдною”. У федеральному уряді також відкинули пропозицію Кубікі і заявили, що німецький уряд не планує вводити трубопровід в експлуатацію, та про відновлення проєкту не може бути й мови.

Однак цей епізод говорить про те, що кремль продовжує намагатися розповсюджувати свої наративи в Європі, не шкодує на це грошей ,і схоже вже шукає нову кров, адже всі агенти впливу, такі як Герхард Шредер, вже себе згаьнбили і до них точно не дослухаються.

І є ще один яскравий приклад того, як старі друзі путіна в Європі почали від нього відвертатися. Зокрема, напередодні Кремль намагався розпалити нову війну на Балканах. Або створити передумови для її початку. На початку серпня Західні Балкани сколихнули дві заяви, які декого змусили замислитися: невже нова війна незабаром почнеться?

Спочатку Владимир Джуканович, один з топ-функціонерів партії сербського президента Александара Вучича, заявив про можливість проведення Сербією "денацифікації" Косова, а пізніше російський посол у Белграді Александр Боцан заявив про можливість створення в Сербії російської військової бази.

І якщо першу заяву швидко спростував сам президень Сербії Александр Вучич, то от з заявою про військову базу росії все набагато складніше. У Євросоюзі та у США сприйняли ці слова як реальну загрозу стабільності та миру на Західних Балканах.

Насправді, кремль давно мріяв створити там військову базу. Розмови про це почалися ще в 2007 році. І от у 2009 році росія та Сербія домовилися створити центр із протидії надзвичайним ситуаціям і у 2012 році запрацював так званий "російсько-сербський гуманітарний центр" у місті Ніш, який більше схожий на базу сил швидкого реагування або шпигунський центр. Сумнівів щодо нього не було від початку – це військова база росії під прикриттям. але її все одно недостатньо, аби утримати Сербію в орбіті впливу кремля.

Рарто розуміти, що на півдні Сербії є і військовий Центр США. У ньому сербські солдати та офіцери проходять навчання за натовськими стандартами та навчаються працювати із західною зброєю, якої все більше у війську. А маневри сербської армії з арміями НАТО перевищує кількість проведених із росіянами. Хоча з 2014-го все ж почастішали військові навчання російських та сербських військових.

І от раптом, кілька днів тому, з’являється заява російського посла щодо створення російської бази в Сербії. І з’явилася вона невипадково. Вона мала вирішити декілька завдань – політичних та суто військових.

По-перше, відкриття бази створювало би сприятливі умови для посилення розвідувальної діяльності росіян у регіоні, збору військової інформації в країні, яка практично з усіх боків оточена країнами НАТО.

По-друге, російська військова база могла б підштовхнути Сербію до військової операції із "захисту сербського світу" в Косові за російським зразком. Це, своєю чергою, поставило би остаточний хрест на планах Сербії вступити до Євросоюзу.

У кремлі розуміють, що в Сербії, де вже 4 місяці ніяк не можуть сформувати уряд, ця тема військової бази розпалить ще більше політичних суперечок, що може призвести до політичної дестабілізації в країні. Та навіть великий любитель путіна, президент Александр Вучич чітко заявив: Сербії не потрібні нічиї військові бази, країна залишається нейтральною, поки він залишається верховним головнокомандувачем, тобто президентом.

Це був ще один удар по амбіціях путіна в Європі. Навіть Вучич не схотів ставати на його бік і розміщувати військову базу в країні, хоча і загорнув це у нейтральну обгортку.

Втім, попри великі невдачі в Європі, путін не спиняється. Звісно, нас не може не радувати той факт що більшість з його рупорів в Європі більше не є авторитетом і до них вже точно не дослухаються. Але, разом з тим, кремль створив такі умови в яких Європі допомагати Україні стає все важче. І це вже наступна проблема цієї гібридної війни.

Зокрема, видання Politico стверджує, що згідно з новими даними, протягом усього липня шість найбільших країн Європи не пропонували Україні жодних нових двосторонніх військових зобов’язань. І це відбулося вперше з початку повномасштабної війни. А це означає, що хоч ті ж Німеччина та Франція змінили свою риторику щодо постачання зброї, все ж загальна тенденція вказує на те, що є ризик, що військова допомога Україні може зменшуватися саме тоді, коли Київ починає вирішальний контрнаступ. Відтак, наразі виявилося, що ледь не весь тягар військової допомоги на себе взяли США. Це знову може викликати невдоволення противників адміністрації Байдена всередині США. Мовляв, з квітня місяця нових контрактів чи обіцянок стає все менше.

Хоча тут можна згадати нещодавню зустріч союзників України в Копенгагені. Там було домовлено про виділення 1,5 мільярда євро зобов’язань. Тобто це ті гроші, які наші партнери готові витратити на наше озброєння. Але експерти, які відслідковують об’єми допомоги Україні зазначають – ця сума є мізерною у порівнянні з тими, що були ухвалені на попередніх самітах у форматі Рамштайн. Відтак експерти закликають ЄС нарешті поставитися до питання війни в Україні, як до кризи всередині єврозони і тоді об’єми та швидкість допомоги може змінитися. Мовляв, коли по Європі вдарила коронакриза, Єврокомісія достатньо швидко знайшла сотні мільярдів на заходи екстреного фінансування. Відтак, війна в Україні має нарешті стати внутрішньою проблемою ЄС в головах євро політиків.

І от міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс, наприклад, закликав такі країни, як Франція та Німеччина, зробити більше для боротьби України з росією. І для того, щоби це було справедливо – німці та французи, на думку Пабрікса, мають допомогти Україні пропорційно до рівня допомоги вже наданої, наприклад, Польщею, Словаччиною та Чехією.

І нині експерти впевнені, що питання не стільки у військових спроможностях Євросоюзу чи його промислових гігантів, які виготовляють зброю, а в самих євро політиках, які не завжди готові йти на великі жертви. А от чим викликана така поведінка – питання залишається відкритим.

Більше про плани Ердогана та путіна у стрімі Олексія Печія: дивіться відео