Після завершення фази активних боїв у Секторі Гази та остаточного перетворення операції ЦАХАЛ у цьому палестинському анклаві на поліцейську епіцентр арабо-ізраїльського конфлікту змістився до Лівану, де місцеве терористичне угруповання "Хезболла", що давно перетворилось на державу в державі, не бажає йти та поступки Ізраїлю (та виконувати резолюцію 1701 Радбезу ООН від далекого 2006 року), тобто виводити свої війська з лівано-ізраїльського кордону за річку Літані.

Ізраїльську владу в особі прем'єра Беньяміна Нетаньягу ця історія цілком влаштовує: нині спецслужби єврейської держави активно вибивають цінні кадрові та збройні ресурси "Хезболли" (силою як артилерії та авіації, так і "пейджерного джихаду"), а також активно запрошують до війни патронів терористів – Іран. Той петляє і лише обіцяє рішучі та потужні відповіді, але вочевидь на них не наважується, бо за Ізраїлем стоять Сполучені Штати, а сам він настільки всіх втомив, що до потенційної коаліції з метою знищення режиму аятол можуть приєднатися навіть зовсім неочевидні гравці.

Ця диспозиція не віщує нічого доброго і має всі шанси перетворитися на нову повномасштабну війну. При цьому у фахівців вже є для неї назва – Третя ліванська. Якими були дві попередні, як вона виникла та що взагалі таке “Хезболла”, чому Ізраїль такий рішучий та чому нині формується новий етап спіралі насильства, якому немає кінця.

24 Канал розповідає про ризик нової повномасштабної війни на Близькому Сході та відповідає на головні питання щодо неї.

Читайте також Наступною може стати війна у Лівані: Нетаньягу анонсував згортання операцій у Секторі Гази

На півдні Лівану виникла та змужніла потужна армія – "Хезболла", що сповідує терористичні методи та бажає смерті Ізраїлю. Переговори з бойовиками наразі неможливі (адже треба було діяти раніше), і від своїх цілей вона не відступиться. Звісно, в "Хезболлі" й надалі б хотіли просто обстрілювати Ізраїль та вести бої малої інтенсивності, маючи респект від інших радикалів. Але нині для Ізраїлю це неприйнятно.

Ізраїль просто не може не розпочати війну (тим паче що цього разу США особливо не проти), оскільки нині опинився у заручниках двох факторів.

  • Перший зрозумілий, це очевидна загроза від "Хезболли".
  • З другим складніше, адже мова про політичні амбіції "вічного" прем'єра Нетаньягу. Той з 2017 року перебуває під слідством, і втрата влади для нього може обернутися не лише політичною пенсією, але й цілком реальним ув'язненням.

Щоб уникнути буцегарні, політик вдається до інтриг, скандалів і неочевидних союзів з популістами та маргіналами з ультраправого табору. Це призвело спершу до тривалої політичної кризи в Ізраїлі, а згодом стало однією з причин жахливої терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Тепер він та його ультраправі союзники беруть курс на повномасштабну війну та переконують своїх громадян, що інших варіантів просто не існує.

Нетаньягу
Беньямін Нетаньягу з ізраїльськими військовими / Фото Amos Ben-Gershom / GPO

Хіба не ХАМАС першим напав на Ізраїль? Так, це правда. Цього ніхто не може заперечувати, але саме багаторічна політика Нетаньягу та його союзників призвела до маргіналізації законної влади в Палестині, сприяла утворенню політичного вакууму в Газі та дала підґрунтя для зростання популярності ХАМАС.

Роки фактичного ігнорування Палестини та палестинців, маніакальне бажання Нетаньягу зберегти особисту владу коштом популістичних поступок маргіналам ще більше затягнули вузол палестинської проблеми та унеможливили її мирне розв’язання.

Терористична атака 7 жовтня 2023 року дала Нетаньягу ефект згуртування навколо прапора та на деякий час зняла питання нових виборів. Але лише на деякий час – невдовзі протести в Ізраїлі відновилися: громадяни бажають знати, хто винен у провалі силовиків, які проспали 7 жовтня, а також хочуть дати оцінку діям самого Бібі (таке прізвисько у Нетаньягу в Ізраїлі).

Головний аргумент останнього на свій захист – поки йде війна, вибори та зміна влади в країні неможлива. Цю тезу добре розуміють в Україні, проте ситуації в країнах далеко не тотожні.

В інтересах Нетаньягу якомога довше затягнути операцію в Газі. Заради цього політик навіть пішов на конфлікт ледь не з усім цивілізованим світом (і не цивілізованим також), а найголовніше, ризикнув втратити підтримку та дипломатичне прикриття свого головного союзника – США.

Визнання Палестинської держави Як це робила Україна та чому все так складно

Блінкен і Нетаньягу
Чи отримає Ізраїль підтримку від США – велике питання / Фото Debbie HIll / AFP

  • Тим часом збройні загони в Секторі Гази почали зменшуватися, але лише рядові бійці та деякі польові командири.
  • Натомість політичне керівництво ХАМАС та інші "топи" терористів чудово себе почувають в Катарі й вже готуються до відродження організації, адже проблем набрати нових рекрутів не буде.

Водночас політичний тиск на Ізраїль лише посилився: незалежність Палестини почали визнавати країни Західної Європи, а привід для ордера на арешт Нетаньягу від МКС став майже реальністю. Тому для ізраїльського лідера постало резонне питання: що робити далі?

Утім, відповідь відома – The Show Must Go On, тобто Ізраїль має продовжувати воювати. Звісно, це Близький Схід, а це означає, що привід завжди буде. Ба більше, після розпаду "воєнного кабінету" реальних чинників, що стримують амбіції Нетаньягу, практично не залишилося. Так виник і набрав вагу варіант з Ліваном.

Не те щоб цього варіанту не було раніше. Ще в жовтні 2023 року в Ізраїлі очікували, що місцева терористична група "Хезболла" відкриє другий фронт на допомогу ХАМАС, втім терористи обмежились традиційними для себе вже багато років обстрілами території північного Ізраїлю, боями диверсійних груп на кордоні та гучними, але пустими погрозами свого лідера Хасана Насралли.

До теми Що таке "Залізний купол", чому не врятував Ізраїль і чи підходить Україні

У наступні місяці ситуація залишалась стабільною: "Хезболла" запускала ракети та намагалась зав'язати стрілкові бої на кордоні. ЦАХАЛ ті ракети перехоплював ("Залізним куполом"), а також завдавав ударів у відповідь за допомогою своїх ракет і артилерії, "Хезболла" зазнавала втрат та старанно друкувала фото нових “мучеників за віру”, а сам Насралла віщував нові кари "сіоністському утворенню".

Хасан Насралла Хезболла
Хасан Насралла виступає перед натовпом прихильників у Бейруті / Фото dpa

Це перетворилось у рутину та стало чимось на кшталт чергового "звичайного дня на Близькому Сході".

Бо нині так і є. Колись успішний Ліван – нині класичний фейл-стейт. У 70-ті роки країну поглинула важка політична та етнонаціональна криза, що призвела до кривавої громадянської війни, наслідки якої не були подолані й до нині.

І без того важку ситуацію остаточно добила масштабна катастрофа 2020 року, коли в порту Бейрута вибухнув корабель з аміачною селітрою (що належала російському бізнесмену Гречушкіну).

Вибух зніс ледь не половину міста та остаточно знищив надії на відродження Лівану в осяжному майбутньому. А ще – остаточно дав волю "Хезболлі", яка поширила свій вплив з півдня країни на весь Ліван. Нині бойовики цього парамілітарного утворення заправляють балом в Лівані й навіть майже відкрито завозять зброю через цивільні аеропорти.

Ліван Хезболла
Вплив "Хезболли" на півдні Лівану та в Бейруті (столиці) / Мапа dni.gov

Нині ця країна є політичним і фінансовим банкрутом, центральна влада в Лівані номінальна й не контролює свою територію. Так, південь Лівану є батьківщиною "Хезболли", яка є там фактичною владою (з 1992 року офіційно бере участь у виборах) та створила власну квазідержаву.

Після створення держави Ізраїль на території Палестини місцеві мешканці, які сповідували іслам, не надто цьому зраділи, а тому разом із союзниками з Єгипту, Сирії та Йорданії спробували знищити новоутворену країну, але зазнали фіаско.

накба
Палестинські біженці покидають Галілею, листопад 1948 року / Фото Cambridge University Press

Частина палестинців опинилася в Лівані та компактно заселила південь країни, що межує з Ізраїлем. Пізніші арабо-ізраїльські конфлікти лише збільшували кількість біженців в Лівані та перетворили південь країни на палестинський анклав. Так колишні табори біженців стали постійними поселеннями, де нині живуть біженці з Палестини в 4-му чи 5-му поколінні, а в ліванських містах на півдні утворилися цілі райони, які компактно заселили палестинці.

Після поразки арабських армій у війнах "армія на армію", палестинці вирішили перейти до тактики партизанської війни та терористичних актів. Спротив очолила Організація визволення Палестини на чолі з Ясіром Арафатом.

  • Крім умовно регулярних частин ОВП, було серед ліванських палестинців чимало й ентузіастів, які хоч і мали підтримку Арафата, але діяли самостійно. На них звернули увагу спецслужби СРСР та Ірану. І якщо КДБ було далеко, то КВІР (Корпус вартових ісламської революції) – зовсім поруч, тим паче що серед палестинських партизанів було чимало шиїтів.
  • Іранці надали маргінальним групам фінансову та збройну підтримку, провели вишкіл партизанів і навчили їх диверсійної роботи. Коли в 1982 році почалася Перша ліванська війна (в Ізраїлі її називають операція "Мир Галілеї") – вони були готові діяти. Так, мова саме про "Хезболлу".

Операція "Мир Галілеї" передбачала вторгнення ЦАХАЛу в Ліван та спільні бойові дії з місцевими християнськими міліціями (так званими "фалангістами") проти бойовиків ОВП.

Попри успіхи на землі та евакуацію під наглядом сил ООН більшої частини військ Арафата, війна пішла не за планом, коли сили спротиву перейшли до тактики терору.

14 вересня 1982 року невідомі вбили президента Лівану Башира Жмаєля, а фалангісти два дні по тому на знак помсти влаштували різанину у двох таборах палестинських біженців (ЦАХАЛ міг її попередити, але не втрутився і не зупинив союзників).

Кадри десятків вбитих цивільних у Сабрі та Шатилі показали західні ЗМІ, і це миттєво перетворило далеку війну проти терористів, які беруть заручників на Олімпіаді, вбивають цивільних та крадуть літаки, в очах світу на геноцид мирних палестинців. Під тиском світової громадськості Ізраїль змушений був евакуювати своє військо. Точніше, більшу його частину, натомість у Лівані залишилась велика мережа ізраїльських опорників, також ізраїльські війська продовжували окуповувати ліванські міста на півдні країни.

Бойовиків ОВП в Лівані більше не було, як і організованого спротиву, натомість залишилось чимало зброї. Арафат не міг забрати її з собою до Тунісу, а тому наказав роздати її всім охочим. Таких виявилось чимало.

11 листопада 1982 року у місті Тир на базі ЦАХАЛу стався вибух, в результаті якого загинула 91 особа – 76 ізраїльських військових та 15 затриманих ними ліванців. Відповідальність за вибух взяла на себе до цього невідома шиїтська міліція під назвою "Хезболла" (у перекладі з арабської – партія Аллаха) на чолі з тоді 19-річним бойовиком Імадом Мугнія.

Імад Мугнія
Імад Мугнія / Фото AP

В Ізраїлі у причетність Мугнія та якоїсь невідомої тоді ще "Хезболли" не повірили, натомість провели власне розслідування. Комісія Меіра Зореа дійшла висновку, що причиною трагедії в Тирі став вибух побутового газу та конструкція будівлі, яка в кращих традиціях київських забудовників початку 2000-их років мала три зайві поверхи.

У 2007 році публіцист Ронен Бергман у книзі "Точка неповернення" спростує офіційну версію та опублікує свідчення трьох очевидців трагедії, які стверджували, що за секунди до вибуху до будинку заїхала автівка "Пежо". На місці вибуху дійсно були знайдені її рештки, також було встановлено, що вона не була приписана до бази та не була на балансі ЦАХАЛ. У "Пежо" були знайдені рештки, які не вдалося ідентифікувати. Можливо, вони належали терористам.

Що ж до "Хезболли", то вже в 1983 році вона здійснила нові теракти за сценарієм "машина зі смертниками та вибухівкою влітає у ворожу воєнну базу". 17 квітня у такий самий спосіб було атаковане американське консульство в Бейруті (63 загиблих), 23 жовтня – базу миротворців у Бейруті (299 загиблих, зокрема 241 американський морпіх). "Хезболла" та особисто Імад Мугнія взяли на себе відповідальність за ці теракти, що зробило його терористом №1 у світі та "бен Ладеном до бен Ладена".

Так почалася історія "Хезболли". Нині вона визнана терористичною організацією багатьма країнами світу й навіть на рівні Ліги Арабських держав. Проте це ніяк не завадило у 2012 році інтерв'ю лідера Хезболли Насралли Джуліану Ассанжу, на майданчику Маргарити Симоньян Russia Today, а найголовніше – співпраці Хезболли з Росією, КНДР та Іраном.

Зараз "Хезболла" – це прямі іранські проксі, як і ХАМАС, але на відміну від останніх "Хезболла" – це повноцінна армія.

Хезболла
Бійці "Хезболли" в Лівані / Фото AP

Під наглядом КВІР "Хезболла" перетворилась на грізну силу:

  • нараховує десятки тисяч бійців (оцінки варіюються від 20 до 100 тисяч осіб, ймовірно – все ж 30 000, але потенційно "Хезболла" може залучити до своїх лав додатково тисячі "ополченців"),
  • має власну артилерію, легку броньовану техніку (російську, привіт з Сирії), ракети (понад 100 тисяч), аеродроми, безпілотники, власних спецпризначенців, широку мережу опорників, бункерів і підземних тунелів (в цьому допомогли друзі з КНДР).
  • А головне – широку підтримку не лише Ірану та інших його проксі (в Сирії, Іраку чи Ємені), але й серед інших ісламських фундаменталістів (талібів та кавказьких бойовиків з контрольованих Росією національних анклавів).

За майже 40 років існування, завдання "Хезболли" не змінилися – це ліквідація держави Ізраїль (бажано – шляхом геноциду євреїв, християн та інших) та утворення теократичної палестинської держави. Цій ідеї підпорядкована вся діяльність "Хезболли", інших глобальних планів вона не має. Попри численні теракти та регулярні обстріли ізраїльської території до реалізації своєї головної задачі "Хезболла" точно не наблизилась.

Не наблизився до її знищення й Ізраїль, хоч і робив численні збройні інтервенції до Лівану (серед них – Друга ліванська або "Липнева війна" 2006 року, яка завершилась нічим) та регулярно відповідав на обстріли відповідно до старого принципу "око за око". Тепер ми стоїмо на порозі Третьої ліванської.

На тлі кривавого загострення 27 – 28 липня, коли жертвами з обох боків стали десятки жінок і дітей, свій голос подав несподіваний "третій зайвий". Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган відволікся від "побиття" турецьких дітей й заявив, що країна може взагалі-то й сама вдертися до Ізраїлю.

Також Ердоган додав, що для турецької армії (між іншим, члена НАТО), це буде не перша така операція, бо раніше вона це робила в Лівії та, увага, в Нагірному Карабасі.

Так само, як ми увійшли в Карабах, так само, як ми увійшли в Лівію, ми можемо зробити подібне з ними (з Ізраїлем – ред.). Немає причин, чому ми не можемо це зробити... Ми повинні бути сильними, щоб ми могли зробити ці кроки,
– Ердоган на мітингу Партії справедливості й розвитку у своєму рідному місті Різе вдається до надмірної відвертості.

Цими словами турецький лідер відверто підставив своїх азербайджанських союзників, які б воліли зберігати цей "секрет Полішинеля" й надалі культивувати віру про суто свою перемогу, але Реджепа, як колись іншого турецького підданого "понесло".

При цьому пан президент забув про вторгнення до курдських районів в Сирії своїх вояків разом з місцевим проксі. Але й цього вистачило, щоб обурити Ізраїль – донедавна, стратегічного торговельного партнера Стамбула.

У відповідь міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац нагадав пану Ердогану цікаву історичну паралель.

Ердоган йде шляхом Саддама Хусейна і погрожує напасти на Ізраїль. Йому варто лише згадати, що там сталося і чим це закінчилося,
– пан Кац у соцмережі Х зачитав Туреччині лекцію з історії.

Щоправда, пан Кац забув уточнити, що пан Хусейн не був членом НАТО на відміну від пана Ердогана і Туреччина взагалі, на відміну від Ізраїля, входила до міжнародної антиіракської коаліції (після повалення режиму Саддама). Втім, вийшло все одно ефектно.

На це важко відповісти. Але це точно не буде легкою прогулянкою для ЦАХАЛу – армія Ізраїля має репутацію потужної сили, але бойові дії в Секторі Гази показали, що проблем там вистачає. ЦАХАЛ у боях проти збройних загонів зазнав великих втрат (зокрема, від "дружнього вогню"), зробив чимало помилок і допустив надзвичайно великих "супутніх" втрат серед цивільного населення (нехай воно ненавидить Ізраїль, але міжнародне гуманітарне право та Женевські конвенції на його боці).

У разі вторгнення до Лівану ці історії неуспіху можуть повторитись з тією різницею, що воювати доведеться спершу в горах, а лише потім заходити до поселень. І не проти "хлопців у тапках", а проти добре вишколеної армії з артилерією, мінометами та ракетами. Тунелі та бункери в "Хезболли" ще масштабніші за бункери ХАМАС, а здатність їх обороняти та завдавати ударів у відповідь – вищі. Вища і кількість вояків.

Крім того, на озброєнні "Хезболли" власний авіапарк безпілотників – бойовики дуже активно слідкували за війною в Україні, а ще мали під боком "іранських друзів". Тому в разі початку наступу ЦАХАЛу, на танки та іншу техніку почнуть полювати FPV-дрони, а по тилах та ізраїльській цивільній інфраструктурі полетять аналоги "Шахедів" та інших крилатих камікадзе.

Хезболла в Лівані
Бойовики "Хезболли" на тренуванні на півдні Лівану в травні 2023 року / Фото Хассан Аммар / AP

У "Хезболлі" пафосно заявляють, що мають великий список цілей в Ізраїлі, а в самому Ізраїлі припускають, що це може бути, наприклад, ядерний центр у пустелі Негев у Дімоні або ж інші об’єкти критичної інфраструктури (війна в Україні довела, що такі удари ефективні).

На цьому тлі доволі контроверсійно виглядає інформація ізраїльських ЗМІ, що Україна з 2022 року пропонувала Ізраїлю розпочати співпрацю у царині БпЛА, проте зіткнулася з показним ігноруванням з боку місцевої влади, яка досі не дозріла до того, щоб запросити навіть українського воєнного аташе. А тепер за цю стратегічну помилку може заплатити кров’ю.

Крім безпілотників "Хезболла" накопичила понад 100 000 ракет, здебільшого до РСЗВ, але має й більш потужні (мовиться про іранські ракети Зільзаль-2, здатні долати понад 200 кілометрів до цілі, їх у терористів понад 30). Всім цим добром Насралла вже погрожує, наприклад, Кіпру як потенційному авіалогістичному хабу Ізраїлю та його союзників.

Ці слова викликали гнів у США та ЄС (Кіпр, нагадаємо, є членом ЄС, але не є членом НАТО). Міністр оборони США Ллойд Остін погрожував "Хезболлі" жахливими наслідками, але при цьому також казав своєму ізраїльському колезі Ґаланту по руйнівний ефект для обох сторін конфлікту. Та все ж зовсім проти операції ЦАХАЛу американці не заперечують й навіть готові збільшити поставки зброї союзнику.

Розлого Чи змінить смерть Раїсі політику Ірану

Союзники обіцяють не кинути напризволяще й "Хезболлу" – афганські таліби вже просять Іран пропустити їх до Лівану воювати проти Ізраїлю. Готові активізуватися єменські хусити та сирійці з іракцями (там також є проксі Ірану). Врешті й сам Іран може відійти від політики війни з Ізраїлем чужими руками та відкрити нову главу історії війни на Близькому Сході.

Переговори про це наразі відкрито відбуваються у Багдаді, так само відкрито (майже) відбувається перекидання зброї та боєприпасів для "Хезболли" через міжнародний аеропорт Бейрута, який перетворився на воєнний хаб. На тлі цього держави не лише Заходу, а вже навіть і Росія, закликали своїх громадян залишити Ліван та не шукати нових пригод у ньому.

Всій цій конструкції не вистачає лише маленької іскри, натомість бікфордів шнур та чимало вибухівки вже давно під'єднані та чекають.

Армія оборони Ізраїлю 27 вересня завдала удару по центральній штаб-квартирі "Хезболли", розташованій в центрі Бейрута. Це був четвертий удар ЦАХАЛ по столиці Лівану за майже рік після початку конфлікту.

Внаслідок удару ізраїльських ВПС було ліквідовано лідера угрупування Хасана Насраллу. 28 вересня цю інформацію офіційно підтвердила "Хезболла". У повідомленні зазначається, що внаслідок обстрілу було зруйновано і житлові будинки, під якими був розташований штаб.

У своїй заяві угруповання обіцяє "продовжити боротьбу з Ізраїлем". Телеканал ліванської “Хезболли” AL-MANAR TV почав транслювати вірші Корану після того, як угруповання оголосило про смерть свого лідера Насралли.

Представник Армії оборони Ізраїлю повдіомив, що операція з ліквідації Насралли отримала назву "Новий порядок". У рамках цієї операції на бункер, де перебував Насралла, було скинуто більше 80 бомб.