Серед тих, хто був зачарований ізраїльською системою протиповітряної оборони, виявилось і чимало українців. У 2022 році, вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, питання власного "Залізного купола" отримало новий імпульс та породило дискусію про те, а чи підходять ці комплекси Україні, а також – якою має бути українська система ППО/ПРО.

До теми Що таке Сектор Гази, кому належить і що там чекає на Ізраїль після наземного вторгнення

Врешті у 2023 році, коли 7 жовтня терористам ХАМАС вдалося прорвати “Залізний купол”, що призвело до трагічних наслідків, ця звістка шокувала тих, хто покладався на цю систему як на абсолютний захист, забувши, що ідеальної зброї не буває.

В ніч на 14 квітня "Залізний купол" вирішив випробувати вже Іран, запустивши по Ізраїлю близько 300 ракет та безпілотників. Схоже, цього разу країна підготувалася краще. Як повідомила ізраїльська армія, їй вдалося перехопити 99% запущених цілей. Деяким балістичним ракетам вдалося обійти оборону країни вразивши авіабазу Неватім на півдні країни. Однак, як зазначив прессекретар ЦАХАЛУ Даніель Хагарі, інфраструктура зазнала "незначних збитків".

24 Канал розповідає про "Залізний купол", його особливості, переваги та недоліки, а також пояснює, чи була б система ефективною в українських реаліях.

"Залізний купол", або Iron Dome, – мобільний комплекс ППО, ізраїльська розробка авторства компанії Rafael Advanced Defense Systems Ltd. Також до проєкту долучилися США, зокрема, американці розробили морський варіант. Також США частково фінансують виробництво комплексів і ракет для Ізраїлю.

Це сучасна та дуже технологічна зброя. Початок розробки – 2007 рік, фактично відразу після завершення Другої ліванської війни, де Хезболла використала тактику ракетного терору проти цивільних, тоді загинули 44 мирні мешканці й було завдано збитків на мільйони доларів. На озброєнні армії система перебуває з 2011 року.


Система "Залізний купол", розгорнута поблизу міста Ашкелон у 2011 році / Фото Israel Defense Forces

Виробник й оператори систем тримають основні характеристики у таємниці, тому більшість даних дуже приблизні та засновані не на офіційних даних, а висновках експертів. Системи є на озброєнні Ізраїлю та США, а також Сінгапуру.

  • Це пересувна система на колісному шасі, здатна перехоплювати ракети (крім балістичних), безпілотники, реактивні та мінометні снаряди. У класифікації засобів ППО "Залізний купол" – це система малого радіуса дії.
  • "Залізний купол" інтегрований до ешелонованої системи ППО Ізраїлю, його завданням є перехоплення снарядів, випущених з відстані від 4 до 70 кілометрів та на висоті приблизно до 1000 метрів. Одна батарея Iron Dome здатна захистити територію площею близько 150 квадратних кілометрів. Тобто мова йде про захист міст середніх розмірів.
  • За середній радіус та висоти від 1000 до 4000 метрів відповідають комплекси PATRIOT і David ("Праща Давіда"). За дальній радіус, балістичні цілі та висоти від 4000 метрів несуть відповідальність системи Arrow 2 й Arrow 3.


"Залізний купол" у дії / фото Israel Defense Forces

Радар батареї фіксує пуск ракети, визначає її тип, траєкторію та ймовірне місце влучення. Далі комп'ютерна система, що діє як центр управління вогнем, вираховує, чи може ракета завдати шкоди цілям на території Ізраїлю, після чого дає команду на перехоплення лише тих ракет, які несуть реальну небезпеку.

Очевидно, що це зроблено в цілях економії, адже Iron Dome – дороге задоволення. Через це в Ізраїлі довелося фактично обирати між тим, чи будувати нові бункери та укриття, чи вкладати гроші в "Залізний купол".

Після того, як наземний радар і комп'ютерна система виводять на ворожу ракету свою ракету-перехоплювач (називається "Тамір"), той додатково наводиться на ціль за допомогою вбудованого радара і регулювання напрямку, що забезпечує ракеті високу маневровість. Наблизившись до цілі "Тамір" вибухає, знищуючи снаряд противника.

Завдяки цьому система працює за схемою "одна ціль – одна ракета", це дає "Куполу" надзвичайно високі показники перехоплень у 85 – 90%.


Робота "Залізного купола" у травні 2021 року / фото Haarez

Батареї Iron Dome мобільні, пускові установки можна розташовувати в різних районах. Таким чином терористи не знають, який сектор нині захищений, а який ні. І не можуть розрахувати траєкторії для своїх ракет, щоб уникнути перехоплень.

  • Розробка – 2007 рік
  • На бойовому чергуванні – з 2011 року
  • радіус дії – до 70 кілометрів
  • спеціалізація – виявлення та перехоплення некерованих ракет малої дальності
  • пускова установка – на 20 ракет-перехоплювачів
  • вага ракети – 90 кілограмів
  • довжина ракети – 3 метри
  • діаметр – 160 міліметрів
  • механізм детонації – радіопідривач
  • приблизна вартість ракети – 50 – 90 тисяч доларів
  • приблизна вартість батареї з 3 пускових – 50 мільйонів доларів

Ізраїль почав активно використовувати "Залізний купол" з 2011 року. Майже одразу після появи на бойовому чергуванні "Купол" вдало перехопив ракету РСЗВ "Град", яку терористи випустили з Сектору Гази по місту Ашкелон.

У 2014 році під час тривалого загострення у Газі “Залізний купол” знову добре показав себе, системи перехопили сотні ракет терористів, а кількість жертв серед мирного населення обмежилась лише двома.

  • Типова ціль для Iron Dome – саморобна зброя, зібрана в підвалах і бункерах Гази. Ці ракети нагадують старі снаряди від "Катюш" (їхня місцева назва – "Кассам").
  • Інша частина – подарунки від Ірану, той надсилає терористам свої ракети "Фаджр-3" і "Фаджр-5" для РСЗВ. З часом у Газі навчилися робити свої аналоги. Найвідомішим є ракета М-75, це модернізована копія "Фаджр-5", що здатна летіти на 120 кілометрів. У центрі Гази навіть стояв пам'ятник цій ракеті.
  • Також у ХАМАС є власна кустарна розробка "Аяш-250" (здатна долати 250 кілометрів) і сирійські ракети М-302 (клон китайських) та інша номенклатура різноманітного крилатого мотлоху.

Основу ж ракетного потенціалу терористів ХАМАС складають ракети системи "Град" російського виробництва, які потрапляють до Сектору Гази контрабандою морем, поставки забезпечують Іран і Сирія. Терористи не можуть розраховувати на таку розкіш, як класична пускова установка, а тому вдаються до кустарних вигадок і тому зазвичай запускають свої ракети зі схожих на мангали пристроїв. Все це некеровані ракети й дуже неточні, проте, для терористів точність не має жодного значення.

Зірковий час "Залізного купола" припав на травень 2021 року, коли система показала чудові результати в так званій "Ракетній війні", яку вів ХАМАС, обстрілюючи територію Ізраїлю (саме цивільні райони). Тоді за 10 днів терористи випустили по ізраїльських містах і поселеннях майже 5 000 ракет і майже 90% були перехоплені за допомогою "Залізного купола". Жертв уникнути не вдалося – від ракет терористів загинули 7 людей і це стало приводом для переговорів з ХАМАС про перемир'я.

Завдяки інтернету та соцмережам робота систем ППО фіксувалася в режимі онлайн і схожі на стріли космічного пірата Йонду з марвелівського блокбастера "Вартові галактики" ефектні кадри перехоплень ракет і снарядів терористів миттєво ставали надбанням ЗМІ та громадян, яких ще ніхто не вчив не знімати роботу ППО.

На жаль, терористи та їхні покровителі також зробили висновки. Зараз вже можна визнати, що "ракетна війна" травня 2021 року була такою собі розвідкою боєм для ХАМАС та Ірану. Вороги Ізраїлю отримали велику кількість цінної інформації та зуміли знайти слабкі місця "Залізного купола", що дозволило прорвати ізраїльську систему ППО 7 жовтня 2023 року.

  • Терористи абсолютно справедливо вважали, що комплексів ППО не може бути багато (відомо про сукупно 10 розгорнутих батарей, інші джерела говорили про лише 6).
  • Крім того, Ізраїль змушений їх розпорошувати, враховуючи загрози з Західного берегу річки Йордан (де править поміркований ФАТХ і його підстаркуватий лідер Махмуд Аббас), а також Лівану від Хезболли (потужніші в рази за ХАМАС проксі Ірану).

Таким чином, було зроблено ставку на масованість обстрілів та їхню масштабність. Лише вранці 7 жовтня з різних районів Сектору Гази на Ізраїль полетіли понад 2 200 ракет. Всього за перші три дні атаки ХАМАС запустив понад 4 500 ракет.

Як наслідок, систему "Залізний купол" перевантажили. Кожна пускова має 20 ракет "Тамір", батарея – це 3 пускові, тобто 60 ракет. Після того, як вони будуть відстріляні – потрібен час на перезаряджання і це при умові, що ракет достатня кількість (кожна ракета "Тамір" коштує в діапазоні 50 000 – 90 000 доларів). Це доволі проста арифметика. І саме ці розрахунки дозволили терористам досягти успіху.

Дивіться відео масованого запуску ракет по Ізраїлю:

Ще одним "лайфхаком" терористів стали пуски на малих висотах – з цим у "Залізного купола" виявились проблеми.

Батареї Iron Dome виявилися фізично не готовими для такої кількості практично одночасно та дуже щільно запущених снарядів і це призвело до трагедії. З іншого боку, навряд чи якась інша система показала б себе краще в цих умовах.

Ізраїль принципово не передає Україні зброю. А ще й досі дружить з Росією та не вводить проти неї санкції, хоча та є відкритим союзником Ірану (спонсора та фактичного власника терористів ХАМАС і Хезболли). Таким чином, нині не існує навіть теоретичної можливості того, що Україна отримає "Залізний купол".

Навіть якщо ізраїльське керівництво прозріє та зрозуміє, що стратегія сидіння на двох стільцях провалилась, навіть тоді Iron Dome не з'явиться в Україні, адже наразі в Ізраїлі має значення кожна ракета. І це зрозуміло, країна бореться з абсолютними варварами, які поводять себе як росіяни в Бучі. При цьому ХАМАС – навіть не найголовніша проблема, адже в Хезболли ракет ще більше (можливо, до 15 000), а Іран нікуди не зник й надалі допомагатиме своїм фактичним проксі.

Якщо ж теоретично припустити, що "Залізний купол" все ж з'явиться в Україні, то як поводитиметься ця система?

Експерти говорять, що з цим можуть бути проблеми:

  • По-перше, Україна – не Ізраїль, площа нашої держави – понад 600 000 квадратних кілометрів, площа Ізраїлю – 22 145 квадратних кілометрів. Це зіставно з площею Львівської чи Черкаської областей.
  • Батарея з трьох пускових установок "Залізного купола" прикриває площу в 150 квадратних кілометрів, таким чином, Україні для захисту своїх прикордонних з Росією територій потрібні будуть десятки, якщо не сотні комплексів. А це 50 мільйонів доларів за батарею з 3 пускових і 50 000 – 90 000 доларів за ракету.
  • Якщо ж відкинути порівняння фінансової складової та подумати про точкове підсилення проблемних зон, то тут теж є проблеми. "Залізний купол" – фактично закрита система. Вона дуже складно інтегрується в систему ППО. Наприклад, це не особливо вдалося навіть США. Це при тому, що в американців основа ППО/ПРО – системи PATRIOT, а у нас – досі С-300 і “Бук”.
  • Крім того, система потребуватиме значної кількості високо кваліфікованого персоналу, на підготовку якого підуть роки та мільйони.

Головною загрозою для українців є російські крилаті ракети середньої та далекої дальності, а також балістичні – проти них "Залізний купол" безсилий, система ефективна проти снарядів РСЗВ (він створений для виявлення та перехоплення некерованих ракет малої дальності), але найкращим способом захисту протидії є не перехоплення ракет, а знищення їхнього джерела – пускових установок та екіпажів.

Звісно, непогано було б мати "Залізні куполи" та десятки PATRIOT у наступному ешелоні, втім, реальність дещо інша. Але якщо ми вже почали мріяти, то Україні більше б пасували ізраїльські системи "Праща Давіда" або Arrow 2 й Arrow 3.

Умовним аналогом Iron Dome є система NASAMS 2. Вона вже в Україні й чудово себе проявила. Українська влада вирішила інвестувати в неї. Тож особливих варіантів для появи "Залізного купола" наразі немає.