От у нас зараз такий період, що перемоги йдуть поруч із зрадами, наче ті смужечки у зебри: чорна смужечка – біла смужечка, чорна – біла... і дупа. Принаймні, хтось вже так гадає – що попереду дупа.
Бо ж, ой-ой, Захід продасть, Путін нападе, Порошенка змусять підписувати амністію-шмамністію, американці оберуть Трампа, а в Німеччині Штайнмаєр проковтне Меркель, а ще хтось щось сказав, не знаю, що саме, але погане для України – отже, всім нам гаплик і "со святими упокой"...
А от дулю! Зрозумійте, любі мої та хороші: наша війна, яку розв'язали проти нас ватні мишебраття – це наша війна. Завжди, з самого початку була нашою, а не чиєюсь іще: друзів із Заходу, американскьких президентів чи навіть самого пана Сороса разом з усіма масонами, англосаксами чи інопланетянами. Отже, воювати – українцям. Не полякам, не затятим друзякам литовцям, а українцям. Всі інші можуть або допомагати, або ж не допомагати, але суті це не змінить: воювати нам, а не їм.
Тому заспокоюймося. Як той казав, keep calm and jibosh watu. Тоді й дупи зебрячої боятися припинимо. До того ж, у мишебраттів теж своя зебра – велика чорна зебра з малесенькою білою плямкою на носі.
Читайте також: Росія – країна пропаща, давайте не будемо такими