Китай, Росія та Німеччина планували світове панування, але Путін все зіпсував

Потенційний успіх союзу Росії та Китаю

Саме тоді офіційно виник проєкт "Велике Євразійське Партнерство", який передбачав створення потужного союзу держав.

Читайте також Ви вже воюєте: Україна якнайшвидше має довести Заходу одну важливу думку

Метою ВЄП було створення єдиного економічного простору, що охоплює країни Євразії від Атлантичного до Тихого океану. Тобто країни західної та східної Європи, колишні країни-члени СНД, країни Південно-Східної Азії.

Нагадаю, що на відміну від західних країн, китайці живуть 50-річними стратегіями. Навіть, якщо на початку цей проєкт здавався абсурдним, і на нього не звертали увагу, то сьогодні він набрав великого прогресу. Росія та Китай вже реалізують низку спільних проєктів у рамках ВЕП. До них належать:

• створення зони вільної торгівлі між Китаєм та Євразійським економічним союзом (ЄАЕС);
• розвиток транспортних коридорів, що з'єднують Китай та Європу;
• співпраця у галузі енергетики, промисловості, технологій та інновацій.

Ці починання вже мають низку реалізованих проєктів:

• будівництво транспортних коридорів та забезпечення дешевої логістики до Європи китайських товарів;
• будівництво нафтопроводів та газопроводів "Сила Сибіру" до Китаю (який сьогодні допомагає Росії обходити санкції);
• участь у розробці космічних технологій та проєктів;
• співпраця у військово-промисловому комплексі.

За даними Міністерства промисловості та торгівлі Росії, на території держави-агресорки налічується понад 100 китайських заводів. Це переважно автомобільні заводи, заводи з виробництва електроніки та комплектуючих.

Уявіть собі потенційний успіх та вплив такого союзу:

• найбільша територія у світі;
• найбільші запаси критичних матеріалів;
• найбільші промислові виробництва;
• найбільші запаси корисних копалин, зокрема енергетичних (уран, нафта, газ);
• найбільша армія;
• домінування на двох континентах.

Яку велику дурість зробив Путін

Але метою (і активним важливим членом) цього союзу була ще й Німеччина, якій він також був вигідним. Ще у 2006 році Меркель підписала з Китаєм низку стратегічних документів. У 2006 році на Китайсько-німецькому форумі економічного та технологічного співробітництва двостороння співпраця між Китаєм та Німеччиною в енергетичній сфері переросла у стратегічне партнерство. У 2014 році глава МЗС Китаю на брифінгу прямо говорив про стратегічне партнерство Німеччини та Китаю.

Цікаво Невже живий? Про що могли 2 місяці домовлятися Путін та Пригожин

Китай останні 10 років є одним із найбільших ринків для німецької хімічної, автомобільної та машинобудівної галузей. Німецька BASF у липні 2022 року оголосила про остаточне схвалення плану будівництва величезного заводу на півдні Китаю, який коштуватиме 10 мільярдів євро. Aldi, німецький дискаунтер, планує відкрити сотні нових магазинів у Китаї.

Постачальник автозапчастин Hella вдвічі збільшує потужність свого заводу в Шанхаї, а Siemens повідомить про велике розширення підрозділу "цифрових індустрій" у Китаї. Volkswagen продає 20% своїх машин у Китаї, а 13% доходів Siemens та 15% доходів BASF припадають на Китай. Це лише верхівка айсберга.

У 2021 році Китай шостий рік поспіль став найбільшим торговим партнером Німеччини. У цей рік саме йому продали 9,5% усіх товарів, що експортуються. Ангела Меркель за 16 років перебування при владі 12 разів була у Китаї, часто у супроводі величезних ділових делегацій. Своєю чергою, Китай нарощує власні інвестиції до Німеччини.

А тепер уявіть силу союзу Китай – Німеччина – Росія. Це ж джекпот! Військова, фінансова, технологічна, територіальна міць ставлять хрест на "англо-саксонському" домінуванні у світі.

• Потенційний ВВП такого союзу – 33 трильйони доларів проти 27 трильйонів доларів у США;
• населення 2 мільярди осіб проти 340 мільйонів у США;
• порівнянні у них лише військові бюджети, однак тут важлива не лише сума, а й здатність виробляти масово величезну кількість різного типу озброєння.

Якщо сюди додати доступ до технологій та контроль значної частини критичних матеріалів, то такий союз явно вибивається вперед на світовій шахівниці, говорячи словами Бжезинського.

Тож "московський карлик" зробив велику дурість, що напав на Україну. Він у результаті помножив на нуль перспективи цього союзу. Тут можна лише аплодувати грі американців. Нижче кілька тез, які пояснюють це.

Критична загроза для існування США

Як ви вже зрозуміли, поява такого Великого Євразійського партнерства критично підривала б існування США. По-перше, це був би удар по долару, як по світовій резервній валюті. Усе менше розрахунків та резервів центральних банків залишалися б у доларі. Долар би девальвував, а довіра, що впала до американських казначейських зобов'язань, зруйнувала б фінансову систему США.

По-друге, роль і вплив, а також присутність на ринках Європи та Євразії загалом у США почала б різко скорочуватися. Разом із цим впали б експорт та обсяги виробництва продукції, що призвело б до економічної кризи в США.

По-третє, Африка та Близький Схід для Штатів були б втрачені назавжди. Крім того, у США виявилися б ризики сепаратизації багатих штатів, які відмовилися б "годувати" бідніші, а це вже припинення США як цілісної держави.

Питання поглинання Тайваню Китаєм було б простим юридичним кроком. Тож успішне функціонування ВЄП створювало критичну загрозу існуванню США.

Чому не здійснилася російська мрія про "маленьку переможну війну"

У 2014 році, коли Росія розпочала анексію Криму, ми могли б цього не допустити. Поспілкуйтеся з військовими, вони пояснять. Україна мала ресурси та можливості відстояти Крим. Але виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов заблокував цей сценарій. Пам'ятаєте? 

Як писали тоді ЗМІ, таке рішення було обґрунтоване "жорсткими рекомендаціями" США. Для Вашингтону це була вдала наживка (Крим), за якою світова спільнота, зокрема й Німеччина, була зобов'язана запровадити проти Росії санкції й почати віддалятися від неї. Пам'ятаєте, як боляче було Німеччині, яка намагалася поставити турбіни Siemens у Крим?

Однак запровадження санкцій у 2014 році не критично вплинуло на Росію. Вона продовжувала переозброєння своєї армії, яке мало закінчитися у 2020 році. Тобто з 2021 року російська армія повинна була вважатися повністю переозброєною і такою, що відповідає часу і готова до військових конфліктів.

За деякими сценаріями, Росія ще у 2020 – 2021 році мала провести "маленьку переможну війну" в Європі, захопивши за 24 години одну або кілька країн Балтії, що паралізувало б, на думку Кремля, НАТО. У Росії вважали, що впродовж перших тижнів Альянс не зможе застосувати 5-ту статтю через бюрократію, а після цього вже не буде жодного сенсу. Все було б представлено за кримсько-донецьким сценарієм:

• російськомовні активісти, які просять Росію вести війська;
• референдум;
• створення європейських народних республік;
• "глибока" стурбованість західних лідерів.

Важливо "Саллівангейт": як бреше радник Байдена і чого добивається

Далі за сценарієм – повний розвал НАТО та світової системи колективної безпеки. А ще далі – ланцюжок "переможних воєн" у Європі та Азії та завершення створення Великого Євразійського Партнерства.

Однак була одна проблема. Китай до великої війни буде готовий тільки до 2027 року, саме цей термін позначив Пекін для повного переозброєння армії.

У 2027 році третя світова війна?

Загалом свої плани в Європі Росія не реалізувала і в неї на прицілі було кілька країн, які раніше входили до СРСР. Найцікавіші з них – Україна та Казахстан. Однак для Казахстану Китай став найбільшим торговим партнером, на частку якого припадало 25%. Тому після отримання повного контролю над Білоруссю фокусом недоімперії стала Україна. За різними оцінками, з 2014 по 2022 роки Росія витратила на розвиток своєї агентурної мережі в Україні понад 5 мільярдів доларів. Ну як витратила? Освоїла.

"Карлик" розраховував на швидку успішну військову компанію в Україні. Він мав свої телеканали, контрольовані кумом, масу агентів у СБУ, Міноборони та інших відомствах, тітушок на зарплаті. Він готувався до "прогулянки" червоною доріжкою. Це підтверджує амуніція частини підготовленого контингенту.

Американці детально відстежували цей трек і, на відміну від Путіна, мали інший план. Саме собою вторгнення в Україну (у будь-якому сценарії) вже відкривало нові можливості для США:

• по-перше, це потужний мобілізаційний фактор для НАТО;
• по-друге, це хороша можливість сильніше задушити Росію в економічних санкціях;
• по-третє, окупація України витягла б у Росії додаткові ресурси, довгостроково послаблюючи її;
• також це стало б перезавантаженням американського ринку виробництва озброєнь із багатомільярдними контрактами.

Захід не був зацікавлений в окупації України Росією. США були і залишаються зацікавленими в утилізації військового потенціалу Росії в Україні та силами українців, а також зниженні майбутнього військового потенціалу союзу Росії та Китаю.

Для чого їм це? Ви ж пам'ятаєте про 2027 рік? Рік завершення переозброєння Китаю? Саме цей рік військові аналітики називають роком потенційного початку великої війни між США та Китаєм, яка швидко перетвориться на третю світову війну. Росія – природний союзник Китаю у цій великій війні. Країна з потужним військово-промисловим комплексом, актуальними військовими технологіями та великим населенням, яке можна мобілізувати проти "поганого Заходу".

Рекомендуємо ЗСУ можуть звільнити окуповані території за однієї важливої умови

Так ось. Віра в ефективну роботу агентурної мережі за витрачені 5 мільярдів доларів, віра в зруйновану українську армію (зусиллями російської агентури), віра у відсутність спротиву, віра в підтримку проросійських українців, віра в те, що український президент злякається – зробили своє діло. Вони підсилили позитивні очікування "карлика".

Лютневі заяви Пентагону про те, що Україна за їх розрахунками не протримається більше ніж 72 години… Ось тут потрібно включити логіку та знання:

• Росія підготувала 200-тисячний контингент, яким хотіла захопити Київ, місто, з населенням 3 мільйона осіб;
• столицю країни, в якій понад 400 тисяч осіб мали бойовий досвід;
• де силові відомства разом з армією чисельністю перевищують 700 тисяч осіб;
• країну, в якій лише легальної зброї на руках є близько 1 мільйон одиниць і вдвічі більше за незареєстровану.

Для порівняння, маленький Грозний з населенням 400 тисяч осіб, російська армія не могла взяти протягом 2 місяців. Звідки з'явилася впевненість у взятті Києва за 72 години?

За 3 тижні до вторгнення Путін отримав благословення Сі Цзіньпіна, відвідавши Пекінську олімпіаду, де вони разом розкритикували гегемонію США. Однак "карлик" зі своїм наступом "облажався". Він проковтнув наживку "ілюзії легкої перемоги", і російська армія зазнала найважчих втрат у своїй історії. Маленька Україна утилізувала більшу частину російського військового потенціалу. "Друга армія світу" вже 1,5 року відступає від 21-ї армії світу.

За кількістю санкцій Росія випередила всі країни світу разом узяті, їх уже понад 14 тисяч. Росія стала ізгоєм, і та ж Німеччина вже постачає Україні танки та озброєння. Хоча, будьмо чесними, вони це роблять вкрай неохоче. Згадайте швидкість прийняття рішення щодо "Леопардів".

Нас чекає світанок

А що Китай? Готуючись до майбутньої війни за Тайвань, він практично втратив союзника в особі Росії. США ж здобули безцінний досвід вивчаючи в Україні сучасні тактичні рішення. Західний світ активізував перенесення виробництва мікропроцесорів з Азії до Європи та Америки. Товарообіг з Китаєм скорочується другий рік поспіль, і Китай на порозі серйозної економічної кризи, завершивши епоху 40-річного зростання. 

А чому? Тому що вирішили зруйнувати гегемонію "глобального поліцейського" США та побудувати свій Новий Світ.

Що далі? Найцікавіше, що саме Україна та українці змінили хід світової історії. Жодні прогнози про 72 години не виправдалися і в цьому велика роль саме українського народу, який показав унікальні здібності мобілізуватися перед загальною загрозою. Україна сьогодні одержує безпрецедентні обсяги допомоги від західних країн. Кількість візитів до Києва перших осіб світу за останні 1,5 року перевищує всю попередню 30-річну історію України.

"Англосакси" вже ухвалили рішення про перемогу України, тому реалізація цього плану – питання часу, ресурсів та дій української влади. Існує маса ознак, що вказують на це. Україна міцно закріпилася на карті інтересів американців та британців, а вони від свого інтересу не відмовляться. Україна завтра – не просто буферна зона між Росією та Європою. Україна – "перспективний стартап", який має унікальний набір корисних копалин, родючу землю, добре навчений народ та дуже низьку базу для старту. Це забезпечить колосальні заробітки інвесторам, які вкладатимуться в Україну після завершення війни.

По суті, на Україну чекає досвід Південної Кореї, яка під парасолькою США з бідної аграрної країни перетворилася на успішну технологічну державу, пройшовши масу корупційних скандалів і вийшовши з 3-го світу до першого.

Росія назавжди стане ізгоєм і на неї чекає розпад на кілька територій. Частина територій контролюватиметься з Києва. Китай, зважаючи на все, на найближчі десятиліття відмовиться від ідеї військового захоплення Тайваню і переживе важку кризу зі зміною влади. США збережуть свою роль "глобального поліцейського", а британці стануть одним із найбільших інвесторів в українську економіку і намагатимуться повернути колишній вплив у Європі.

От якось так. Ви ж знаєте, що найтемніший час доби – перед світанком?