Загроза китайських куль-шпигунів і F-16 для битви в небі України: головні тексти західних ЗМІ

Натомість у США розгорілась історія з китайським розвідувальним аеростатом. Реальної військової загрози американці не відчули, проте на дипломатичному полі це стало однією з найгучніших подій останніх днів, яка ризикує підірвати і без того хиткі відносини між США та Китаєм. 24 канал традиційно зібрав найцікавіше зі сторінок західних ЗМІ.

До теми В передчутті нового наступу та довгої війни: що пишуть західні ЗМІ про Україну

У США тривають суперечки щодо постачань літаків F-16 Україні

Однозначне "Ні" Джо Байдена, щодо постачань F-16 Україні скептично зустріли в Пентагоні, пише The Washington Post. Адміністрація президента США вчергове продемонструвала звичку відхиляти подібне прохання українського уряду, щоб згодом пом'якшити свою позицію. В Пентагоні посилаються на схожу позицію Джо Байдена щодо інших прохань України, як ті ж танки Abrams або системи ППО Patriot.

Водночас зізнаються джерела видання у Пентагоні, в американському оборонному відомстві поступово зростає розчарування серед "яструбиної" частини апарату, які б хотіли зробити більше для України. Вони також визнають, що всередині Пентагона не вщухає дискусія між ними та тією частиною Міноборони США, яка виступає за обережніший підхід. До прикладу, очільник Пентагона Ллойд Остін та низка його старших співробітників неохоче ставилися до рішення про передачу Україні Abrams та Patriot, хоча зрештою Байден це зробив.

Байден, Остін та Блінкен / Getty Images

Речник Пентагона генерал Патрік Райдер заявив, що США та союзники надали Україні короткострокову підтримку для "зміцнення чинного повітряного потенціалу" нашої держави, а також погодилися надати запчастини для тих літаків, які Україна вже має. Втім, "динамічний та мінливий характер війни змушує США та союзників адаптуватися, щоб забезпечити Україну підготовкою, обладнанням та можливостями, які будуть необхідними та ефективними на полі бою".

Washington Post наголошує, що перші запити від України на передачу винищувачів датуються початком вторгнення, тобто перші прохання надати літаки надійшли майже рік тому. Військово-повітряні сили України тоді мали кілька десятків винищувачів МіГ-29 радянської розробки, посилених меншою кількістю літаків Су-24, Су-25 і Су-27. Українські пілоти економно керували ними, стикаючись зі складною системою російських ракет класу "земля – повітря", яким врешті вдалося збити кілька українських літаків.

Зверніть увагу! Оцінки повітряної війни над Україною, яку провів Королівський інститут об'єднаних збройних сил у Лондоні, показала, що російські пілоти досі залишаються "смертоносними" проти українських, завдяки далекобійним ракетам та загалом, кращим літакам. Натомість посилення української ППО західними системами дозволило тримати російські винищувачі на відстані від поля бою.

Таким чином, аналітики дійшли висновку, що навіть невелика кількість західних винищувачів може мати потужний стримувальний ефект на російські сили, навіть попри російське ППО.


Винищувачі F-16 в роботі / фото U.S. Air Force / Tom Reynolds

Військові експерти також підкреслюють, що прагнення України отримати саме F-16 також зумовлено тим, що ці літаки використовує понад два десятки країн, що своєю чергою, створює великий пул потенційних донорів. При цьому, враховуючи обмежену кількість тих же МіГ-29 та запасних частин до них, рано чи пізно, Україні доведеться взяти на озброєння західні літаки.

Те, що потрібно Україні — це те, що може змінити правила гри, а це саме повітряна сила. Ми повинні перестати питати себе, що станеться, якщо ми надамо необхідні повітряні сили, і почати запитувати, що станеться, якщо ми цього не зробимо,
— вважає генерал-лейтенант ВПС у відставці Девід Дептула.

Дептула також наголошує, що якби адміністрація Байдена ще минулого року почала навчати досвідчених українських пілотів керуванню F-16, вони б вже сьогодні могли використовувати ці винищувачі в бою. За оцінками відставного генерала, пілоту, який вже навчений керувати іншими літаками, необхідно всього кілька місяців, щоб перевчитися на F-16.

Інший генерал ВПС у відставці Герберт Карлайл також виступає за передачу F-16 України, при цьому, наголошує на тому, що Україна точно зіткнеться з проблемами в обслуговуванні цих літаків, проте Карлайл також запевняє, що це питання також можна вирішити. Зокрема, він рекомендує спершу відправляти літаки, які нещодавно пройшли технічне обслуговування.

Водночас інша частина аналітиків стурбована посиленням участі США у війні. Вони сумніваються, що українські пілоти зможуть за короткий термін навчитися керувати F-16, а російські сили ППО не дозволять змінити правила гри на полі бою, навіть з використанням західних винищувачів. Противники постачань також переймаються тим, що Росія може вдатися до використання ядерної зброї, якщо Україна спробує звільнити Крим за допомогою західних літаків. Та це вже традиційна мантра в дусі російської пропаганди.

Скандал з китайським аеростатом-шпигуном у небі над США

Видання Financial Times розібралося, наскільки небезпечними є китайські повітряні кулі-шпигуни та відразу наголошують, що дипломатичні наслідки такого "вторгнення" на американську територію є набагато більшими, ніж будь-яка військова вигода для Пекіна.

Повітряні кулі спостереження, що дрейфують в небі, не є передовою шпигунською системою, але вбивають черговий дипломатичний клин між двома найбільшими економіками світу.

Після інциденту, державний секретар США Ентоні Блінкен навіть скасував заплановану поїздку до Китаю, хоча Пекін стверджував, що "це була цивільна повітряна куля, яка використовувалася для досліджень" та просто збилася з курсу.

Пентагон пильно стежив за переміщенням апарату над Монтаною, де США мають ядерні шахти міжконтинентальних балістичних ракет. При цьому, в Міноборони США наголосили, що ця повітряна куля надала Китаю мало інформації. 

Врешті, американські військові таки збили біля побережжя Південної Кароліни китайську повітряну "кулю-шпигунку".

Фотограф агентства Reuters, який спостерігав за процесом, повідомив, що кулю збив винищувач, але при цьому вона не вибухнула, а просто почала падати. Збита куля впала в Атлантичний океан, звідки її уламки планують витягнути для подальшого вивчення.

Через збиття китайської кулі Пекін заявив протест Вашингтону, заявив МЗС КНР. Китайські дипломати звинуватили США в надмірній реакції та серйозному порушенні міжнародної політики. У відомстві також зазначили, що залишають за собою право відповісти на дії Вашингтона.

Зверніть увагу! В наші дні, саме для збору розвідувальної інформації використовують більш сучасні технології, такі, як супутники або БПЛА, що зрештою робить повітряні аеростати технологічно застарілими. Втім, їх все ще використовують для невійськового спостереження.

У Пентагоні наголосили, що повітряна куля не надає Китаю тих можливостей, які б суттєво переважали супутники-розвідники, втім, аналітики стверджують, що низька швидкість та наближеність до поверхні Землі, дозволяє їм вловити більше деталей, ніж супутникам, які перебувають на орбіті.

З чого складають повітряні кулі-шпигуни / ілюстрація FT

Водночас такі повітряні кулі важче помітити, ніж металеві дрони або літаки, які зазвичай фіксують радари. Аеростати можуть перебувати у повітрі тижнями, що забезпечує тривалу оцінку активності на землі. Попри те, що технологія вже застаріла, у 2019 році стало відомо, що Пентагон відродив власний проєкт з використання шпигунських аеростатів, запустивши пілотну програму "забезпечення постійної системи спостереження для виявлення і стримування наркоторгівлі та загроз національній безпеці".

Пентагон заявив, що куля була виявлена в повітряному просторі США на початку цього тижня після перетину території Канади.

Важливо! У Монтані та інших штатах, включаючи Північну Дакоту, розташовані деякі з військових баз, з яких Штати можуть запускати ядерну зброю в разі війни. Рельєф штату відомий своїми преріями, що робить його складним для спостереження, проте подібна куля могла зібрати більше даних, наблизившись доволі низько над поверхнею землі. Втім, американські офіційні особи заявили, що Пентагон вжив необхідних заходів, щоб завадити китайській повітряній кулі збирати важливу інформацію.

Маршрут кулі-шпигуна з Китаю до США / карта FT

Натомість звинувачення США і Китаю в шпигунстві не є безпрецедентним. Пекін давно заявляє, що американські кораблі та літаки поблизу його кордонів ведуть спостереження. США наполягають на тому, що їхні операції зі спостереження проводяться в міжнародних водах і повітряному просторі. Минулого року адмірал Джон Аквіліно, голова Індійсько-Тихоокеанського командування США, пролетів на літаку-розвіднику над Південнокитайським морем.

Тим часом над територією США в минулому спостерігали інші повітряні кулі-шпигуни, хоча зазвичай вони не затримувалися так довго, як та, яку помітили цього тижня. Деякі аналітики припустили, що повітряну кулю або помилково направили в бік США, або китайці хотіли, щоб вона була виявлена, щоб відправити сигнал Вашингтону. Водночас військові експерти у США просять дати шанс версії Китаю, що повітряна куля опинилася там випадково.

Втім, дипломатичний удар по відносинах двох країн ця історія завдала дуже потужний. Скасування дводенної поїздки держсекретаря Блінкена вже є основним наслідком інциденту.

Очікувалося, що головний представник Вашингтона зустрінеться з лідером Китаю Сі Цзіньпіном під час поїздки, яка зробила б його першим секретарем кабінету міністрів Байдена, який відвідав Китай, і першим держсекретарем, який відвідав цю країну за понад п’ять років.

Відбувається це тоді, коли відносини США та Китаю вже перебували на межі. Поїздка Блінкена була необхідною складовою зусиль зі стабілізації напруженості, особливо після переговорів між Джо Байденом та Сі Цзіньпіном в листопаді минулого року. На тій зустрічі лідери домовилися, що вони повинні спробувати встановити межу відносин, які опустилися  до найнижчого рівня з того часу, як країни встановили дипломатичні відносини в 1979 році.

Водночас опозиція адміністрації Джо Байдена в Конгресі відразу використала цю історію у власних інтересах, щоб завдати політичного удару по президенту. Республіканці почали агітувати адміністрацію скасувати візит у Китай, а також розкритикували Байдена за те, що він в принципі допустив таку ситуацію.

Я не думаю, що керівництво Китаю розуміє, наскільки великою політичною подією стала ця шпигунська куля для Вашингтона. Це лише ще більше затьмарює і без того похмурі настрої в Капітолії,
– заявив американо-китайський аналітик Білл Бішоп.

Натомість Китай намагається пом'якшити гострі кути в цій історії та "висловлює жаль з приводу ненавмисного входження повітряної кулі Китаю в повітряний простір США через форс-мажорні обставини". Китайська сторона наголошує на продовженні спілкування з американцями та належному врегулюванні цієї ситуації.

США заявили, що передали своє невдоволення Китаю через різні канали, але незрозуміло, як Вашингтон може прагнути загострити або розрядити проблему з Пекіном. У четвер Канада викликала посла Китаю в Оттаві, щоб зафіксувати своє невдоволення.

Наскільки близькі нині Росія та Китай?

Китайсько-російська дружба занадто сильна, щоб зазнати краху, пише видання Bloomberg. Поки Китай запускає над Сполученими Штатами розвідувальні апарати, межі відносин між Владіміром Путіним та Сі Цзіньпіном стають дедалі чіткішими, навіть через рік після російського вторгнення в Україну.

Майже рік тому лідери Китаю та Росії заявили в Пекіні, що їхній дружбі "немає меж". Менше ніж через три тижні російські війська вдерлися в Україну, змусивши Китай боротися з протиріччям між нещодавно зміцненими зв'язками та явним порушенням основних принципів суверенітету та територіальної цілісності – міжнародних правил, які поважає Китай.

Далі справа пішла ще гірше. Непродуманий бліцкриг Владіміра Путіна швидко перетворився на катастрофу для його армії, викривши погану підготовку військ, некомпетентність командування та жорстку корупцію у лавах російських збройних сил.

Атака Росії проти України спровокувала безпрецедентну лавину санкцій проти Москви, яка раптово призвела до економічної стагнації та глобальної енергетичної кризи, а також втілило в реальність побоювання Китаю щодо об’єднання Заходу. Втім, попри все це, Сі Цзіньпін так і не відмовився від свого російського колеги, та схоже, що й не збирається.

Відносини Китаю та Росії базуються не на якомусь "авторитарному пакті", якого просто не існує. Пекін вмотивований простим прагматизмом та своєю глобальною боротьбою зі США. У майбутній конфронтації краще мати сильно ослаблену, невідповідальну владу в союзниках, ніж не мати нікого. Втім, війна в Україні також виявила слабкі місця у стосунках Китаю та Росії, а також визначила здатність сторін впливати одна на одну.

Наприклад, Росія так і не змогла отримати від Китаю значної військової підтримки або масштабних інвестицій. Натомість Сі Цзіньпіну так і не вдалося переконати Путіна відмовитися від своєї авантюри, яка дестабілізувала світову економіку тоді, коли Китай переживає важкий внутрішній період. Водночас не вдалося й суттєво охолодити ядерні погрози Кремля, попри всі занепокоєння з боку Китаю.

Війна також оголила гострий економічний розрив. Загалом торгівля зросла, досягнувши рекордного рівня у 2022 році, частково завдяки вищим цінам на нафту і газ, але асиметрія лише посилилася. Росія все більше залежить від Китаю як джерела технологій і промислових деталей. Навіть у споживчому секторі, Москва все більше покладається на китайський ринок.

Зверніть увагу! Хоча Китай, безумовно, вхопився за дешеві енергоресурси, Пекін залишається зосередженим на енергетичній безпеці та диверсифікації постачань. Дешевий російський газ не завадив знаковій угоді Китаю з Катаром на 60 мільярдів доларів на постачання скрапленого природного газу.

Водночас Пекін зміцнює зв'язки з Туркменістаном, як експортером газу та не висловлює сильного ентузіазму, щодо давно запланованого газопроводу "Сила Сибіру-2", який Росія так завзято просуває. Цей проєкт цілком може бути реалізований вчасно, але лише на умовах Китаю. Приватні китайські компанії також не потягнулися до Росії, непривабливої для інвестицій навіть до війни, а тепер ще й з додатковим санкційним ризиком. Економічні зв'язки Китаю з Росією досі не перевищують 3% від загального обсягу торгівлі Китаю.

Офіційна риторика також не може приховати суттєвий дисбаланс. Після перемовин Сі та Путіна, у підсумковій заяві Кремля наголошувалося на веселому тоні кремлівського диктатора, державному візиті Сі до Москви, співпраці у сфері оборони та військових технологій – і не було жодної прямої згадки про Україну. У стриманій версії Пекіна цей візит в Москву просто проігнорували, не було жодного слова про військову співпрацю, але згадано Україну, "об'єктивну та неупереджену" позицію Китаю та мирні переговори. І все ж, жодна зі сторін не відступила.

Путін та Сі Цзіньпін під час онлайн-переговорів / фото AFP

Так, до певної міри зв'язок є особистим. Обидва лідери турбуються про виживання режиму, відкидають гегемонію США і вірять у неминучий занепад Заходу. Пекін також не довіряє НАТО. Зв'язки Путіна та Сі зміцнювалися роками, задовго до анексії Криму Росією у 2014 році. Втім, реальність набагато більш прозаїчна.

У Росії не так багато вибору: її економіка підірвана санкціями, вона змушена обслуговувати військову машину і використовує ув'язнених, щоб заповнити дефіцит робочої сили. Зменшення впливу дозволить відносинам розвиватися більш гладко, оскільки Москва буде змушена поступатися в будь-яких розбіжностях. Це може вплинути на будь-яку кількість питань, від інфраструктурних планів Китаю на Південно-східну Азію, де Росія також зберігає амбіції і зв'язки або вимоги від Пекіна про підтримку в Південнокитайському морі.

Водночас слід враховувати, що партнерство Китаю та Росії збережеться, якими б не були результати війни в Україні. Китай продовжуватиме жонглювати, а Сі, можливо, навіть відвідає Москву, як на це сподівається Кремль. Незрозуміло, чи зможуть ці зв'язки стати набагато тіснішими, не створюючи напруги.

З одного боку, Пекін сьогодні вмикає свій шарм на міжнародній арені після трьох років агресивної політики "нульового ковіду", який залишив країну ізольованою та завдав шкоди інвестиціям. Зокрема, Китай втихомирив найбільших яструбів всередині країні, щоб спрямувати зусилля на стабілізацію відносин зі США, що навряд чи сумісно з посилення союзництва з Росією. Китай все ще хоче зайняти те, що він вважає своїм законним місцем у світовому порядку, а не підірвати його.

Попри нещодавні питання з боку США, щодо поглиблення військових відносин між Китаєм та Росією, немає конкретних ознак того, що ця співпраця дійсно стала тіснішою. Безумовно, були проведені великі військові навчання, однак наскільки вони були спільними на ділі, досі залишається незрозумілим. Китай менш залежний від російських військових технологій, і навіть співпраця в галузі цивільних досліджень продовжує стикатися з проблемами, як у випадку з проєктом будівництва пасажирського літака або дослідженнями космосу.

Звичайно, все ще існує ризик непередбачуваних подій. Наприклад, застосування ядерної зброї в Україні, зміна керівництва Росії або драматична поразка Путіна у війні. Все це може призвести до змін у відносинах Китаю та Росії. Але в історії бувало й таке, коли великі держави зазнавали поразки в катастрофічних військових авантюрах, і зрештою не обов'язково змінювали свою міжнародну орієнтацію.