На своєму засіданні 29 вересня Вища рада правосуддя оголосила список осіб, яких вона рекомендує президентові призначити до Верховного Суду.
Ніяких сюрпризів щодо кандидатур, які займуть крісла у Верховному суді, не сталося. Серед 111 рекомендованих кандидатів – 25 осіб, яких Громадська рада визнала такими, що не відповідають критеріям доброчесності.
Серед рекомендованих суддів є В'ячеслав Наставний і Сергій Слинько. Обидва засудили нинішнього генпрокурора Юрія Луценка до позбавлення волі. У Раді Європи заявили, що справа політична, але Вища кваліфікаційна комісія про це не згадала. Вже незабаром вони почнуть розглядати справи у Вищому кримінальному касаційному суді.
Наступний приклад недоброчесного призначення – суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Олександр Золотников. Цей чоловік під час Майдану своїм рішенням заборонив мирні зібрання у всій центральній частині Одеси.
Суддя Богдан Львов теж опинився у прохідній частині до Верховного суду. Він не міг пригадати на комісії, чи заплатив мито за придбання коштовних годинників за кордоном.
Рекомендована також до призначення також Марина Червинська на місце судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Вона забула вказати у декларації будинок на півтисячі квадратних метрів під Києвом у Бучі, у якому фактично проживає.
Серед недоброчесних учасників конкурсу до Верховного суду є кандидатури Ольги Ступак і Валентини Сімоненко. Вища Рада правосуддя оголосила перерву та розглядатиме їх додатково. Відомо, що Ступак проживає у великому заміському будинку, але не змогла пояснити, звідки взяла кошти на його придбання.
А Сімоненко запам’яталася тим, що ігнорувала запити від потерпілих під час розстрілу Небесної сотні і нападів на "Автомайдан". Крім цього, вона критикувала необхідність електронного декларування та вирішила покарати активістів, які використовували мантії у вуличних акціях. З огляду на діяльність ВРП є велика ймовірність, що вони теж незабаром будуть рекомендовані президенту на призначення.
Ось такі судді незабаром займуть свої посади у Верховному суді.
В Адміністрації Президента чудово знають про кожного суддю, але ж виникає питання – навіщо такі судді? Відповідь очевидна: ці судді на гачку у Банкової. Вони залишаться на своїх посадах не для звершення правосуддя, а для виконання вузькополітичних завдань правлячої верхівки.
Ось і вся суть судової реформи.