Крах росії вже невідворотний: хто за ним стоїть

Історична справедливість не має терміну давності

1. Автори декларації посилаються на базові документи ООН: зафіксоване статутом право народів на самовизначення, декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам, декларація про права корінних народів. Це ґрунтовна опора на міжнародне право, що робить процес зрозумілим для міжнародних гравців.

Цікаве "Нєт смисла унивать", або Мініатюра про те, як окупанти розплачуються за сльози українців

2. Автори документа також посилаються на декларації про суверенітет, ухвалені парламентами національних республік на початку 1990-х, таким чином прив'язуючись до процесів, які були перервані на 30 років, але відновилися.

Деколонізація імперського монстра

3. Декларація стверджує, що російська федерація стоїть на порозі хаосу та громадянської війни, чому може запобігти лише контрольована деколонізація. Я дотримуюсь аналогічної думки. 

4. Важливо, що декларація визнає провідну роль нинішніх парламентів, хоч би як їх обирали в умовах путінської росії, – тобто спирається на легітимність нинішніх органів влади, незважаючи на те, що там нині засідають політичні противники авторів документу. Це мені сильно нагадує українську ситуацію 1991 (та й інші тодішні "союзні" республіки, але нашу я знаю не лише за книгами). Схоже, уроки України, уроки 1991-го добре вивчені.

5. По суті, документ містить вичерпний список внутрішніх стейкхолдерів: національні рухи, нинішні місцеві управлінські еліти, інтелектуали та духовні лідери, активісти, силовики з представників національностей.

6. Чітко вказані базові речі, які хоче почути Захід: прихильність до демократії, мирний характер демонтажу імперії, без'ядерний статус нових держав, захист прав і свобод громадян всіх національностей.

Варто прочитати Звільнення Херсонщини вже почалося, і це буде не як в кіно: яку тактику обрали ЗСУ

7. Не забули й про Україну: підтвердили, що правонаступники російської федерації мають зобов'язання щодо репарацій.

Мета – станцювати на могилі поневолювачів

8. Попри зайвий пафос, погану структуру та багатослівність, а також взятий зі стелі явно надмірний список майбутніх незалежних держав, в цілому Декларація про деколонізацію окреслює більш-менш зрозумілий шлях керованого демонтажу російської федерації.

Цей шлях потребує принаймні десятиріччя, а розпочатися може як через кілька років, так і завтра вранці. Важливо бути готовим – так, як Україна була готова у 1991. Насправді ми були слабенько готові, але достатньо, щоб вирулити на той шлях, яким йдемо.

Нинішній стан російської федерації набагато слабший за тодішній СРСР – військова поразка, санкції та наявність історій успіху 1991 – 2022 полегшують процес демонтажу. Правда, національні рухи нині ще дуже слабкі, але швидко набирають силу. Інваріантом залишається позиція Заходу – тоді, як і тепер, Захід був готовий робити все, що завгодно, для збереження імперії, не розуміючи, що це неможливо, а потім після розпаду приписав собі всю славу.

Наш український інтерес дуже простий: нам треба, щоб російська імперія ніколи більше не становила загрозу для України, а найпростіший шлях до цього – щоб ця імперія припинила існування. Тож за нашу і вашу свободу.

Актуальне – приголомшливі втрати російських окупантів на війні з Україною станом на 25 липня: дивіться відео