Полковник запасу ЗСУ та військовий експерт Петро Черник у розмові з 24 Каналом зауважив, що процес пошуку виходу з цієї фази війни почався на Саміті миру у Швейцарії й цю формулу обов'язково знайдуть. Коли це може відбутися, скільки ще здатна воювати Росія та як зміниться фронт через 2 місяці – читайте далі у матеріалі.

Не пропустіть Захід закликає Україну задуматися про план "Б" у війні з Росією, – WSJ

10 вересня сталася одна з найбільш масованих атак дронів по Московській, Брянській, Курській, Липецькій та інших областях Росії. У російському міноборони казали про більш ніж 140 знищених БпЛА. Деякі аеропорти припиняли свою роботу. Як схарактеризуєте цю атаку?

Виявляється, що недорогі дрони, не кажучи вже про серйозні балістичні ракети з радіусом дії до 1,5 тисячі кілометрів, можуть прорвати російську систему ППО.

Є дуже багато інформації, що дрони відхилили за допомогою систем РЕБ, але практично немає інформації, що спрацювали їхні "славетні" С-300, С-350, С-400 чи хоча б старі ЗРК ближнього радіуса дії "Оса", "Бук-М1", "Тор-М1" чи "Панцир-С1", який вони рекламували як суперзброю. Не говоримо і про мобільні вогневі групи.

Такі атаки мають масштабуватися. Тут не має бути ніякої лірики, мовляв, не можна завдавати ударів по їхній території, бо буде якась невідома відповідь, або що безпілотники відхиляються і потрапляють у цивільну інфраструктуру. На війні так буває.

Я страшенно люблю історичні паралелі. Нагадаю слова британського генерала Артура Гарріса, який відповідав за бомбардування Німеччини. Десь приблизно так звучала цитата: "Німці дуже наївно вважали, що можуть нас бомбардувати, а і їм за це нічого не буде".

Союзники за війну "висипали" півтора мільйона тонн бомб (на Німеччину – 24 Канал), було 700 тисяч літаковильотів. Нагадаю, деякі міста стерли вщент. До прикладу, Гамбург.

Росіяни прийшли до нас зі зброєю. Є хибна думка, що воює Путін, мовляв, путінський режим – поганий, а росіяни – хороші. Але на лінії зіткнення саме росіяни помирають "за родіну, за Путіна, за "вєлічіє". І масовими розстрілами наших військовослужбовців займаються пересічні російські громадяни. Тиск має наростати.

Ці ж громадяни Росії, коли коментують атаки дронами, скаржаться, мовляв, а нам за що? Чому у них досі немає усвідомлення, за що їм прилітає?

Звичайно, вони розуміють. Вони мають свою національну самовпевненість, що їм ніколи нічого не буде – безкарність. Не розділяймо режим і народ, це одне і те саме. Свого часу імператор Нерон, який спалив Рим, коли його питали, чому він це робив, бо це ж його, дав геніальну відповідь, яка стосується Путіна і їх усіх: "Народ заслуговує на такого правителя, який він є сам".

Це дуже фундаментальний момент. Моє глибоке переконання – немає "хароших русскіх". Найкращим зрізом цієї тези є так звані їхні опозиціонери, яких буквально кілька тижнів тому випустили у світ. І ще є та ж Юлія Навальна. Ви подивіться, як вони рефлексують, мовляв, є поганий Путін, а "русскіє" – хороші. Немає "хароших русскіх".

Сили оборони України використовують дрони-камікадзе літакового типу "Лютий". Ймовірно, вони працювали по Росії 10 вересня. Що це за дрон? Це аналог "Шахеда"?

У якійсь частині так. Там доволі важка бойова частина від 50 до 70 кілограмів. Але свідомо не вдаватимуся у повний аналіз його тактико-технічних характеристик. Нехай для противника він залишається певною такою terra incognita. Вже є певні засвічені показники щодо цього безпілотного комплексу.

Але нащо це деталізувати? Хай попрацюють з ними; хай помучаться; хай зрозуміють, як все скомпоновано; як з ними боротися.

Одразу кілька авторитетних західних ЗМІ повідомили, що Росія отримала ще й від Ірану балістичні ракети. За повідомленнями, Іран передав понад 200 балістичних ракет начебто з дальністю до 120 кілометрів і вагою боєголовки у 150 кілограмів. Які саме ракети Іран може передати Росії? Куди вони діставатимуть? Чи буде їх Росія використовувати для масованих атак по цивільному населенню України?

Одна з ракет – Fath-360. Можуть завдавати удари до 120 кілометрів. Бойова частина – 150 кілограмів. Це такий собі своєрідний гібрид РСЗВ та ракет зенітного призначення, які вони зуміли укласти у пускові установки. 200 ракет, багато це чи мало? На цю хвилину проти нас застосовано більш ніж 15 тисяч ракет. Що це змінило у стратегічному сенсі? Хоча це дошкульно і боляче.

Росіяни також змінили філософію цілей. Якщо, умовно, ще до середини літа цього року вони намагалися більше бити по енергосистемі й завдавати ударів по воєнних цілях. Зараз, за моїми власними підрахунками, особливо з липня місяця й особливо останній наймасованіший удар продемонстрував, що філософія змінилася.

3 з 4 ракет свідомо запускають у цивільну інфраструктуру, тобто в житлову забудову. Це ніщо інше, як ракетний геноцид. Неодноразово вони нам його робили, з Голодомором включно. І тепер знову до геноциду удаються.

Штатна бригада РСЗВ БМ-21 "Град" – це 54 машини. Полк може обчислятися – 24 машини. Щоб по-справжньому щось змінити, треба не менше 100 пускових установок і боєкомплект до кожної. Ну хоча б по 60 ракет. А це тисячі ракет. Не дадуть цього.

Якщо до цих 200 ракет дадуть ще 300 – 400, то це для росіян буде велетенським успіхом. Але це одна ракетна система, є ще дві – Fateh-110 і Zolfaghar. Дальність ураження – від 400 до 700 кілометрів. Це своєрідний аналог "Іскандера".

Хоча маю нагадати, що це ніщо інше, як радянська система С-75 "Двіна", яка добре повоювала у В'єтнамі. Спочатку прокачана китайцями, а потім іранцями. Має бойовий досвід – у 2020 році іранці завдали ударів по американських базах в Іраку. Хай кілька десятків дадуть, що це змінює? Щоб по-справжньому щось змінити, потрібні тисячі, тисячі й ще раз тисячі.

До теми Серед жертв – медсестра і дитина: що відомо про загиблих через атаку на Львів

Тому понижуємо планку власної паніки. Дійсно, зброя дошкульна, нею не можна нехтувати. Вона завдасть якихось уражень, але також точно підлягає під перехоплення. Те, що в нас унікальна система зенітно-ракетного прикриття, ми вже говорили.

Україна працює над дозволом на удари вглиб Росії західною зброєю. Вже цього тижня буде ключова зустріч Володимира Зеленського з Джо Байденом. За вашими прогнозами, чи отримаємо ми це довгоочікуване рішення?

Шанси цілком високі. Є така стара добра латинська приказка "repetitio est mater studiorum". Повторення – мати навчання.

2022 рік, червень. HIMARS для нас виглядали фантастикою. Зараз про них уже практично ніхто не згадує. До речі, американці суттєво підняли виробництво цих машин, якщо до війни вони виробляли 2 – 3 одиниці на місяць, то зараз більш ніж вдвічі більше – 8. Це дуже багато для їхнього ВПК.

Ті самі системи IRIS-T й особливо МІМ-104 Patriot восени 2022 року виглядали фантастикою. Зараз вони повноцінно працюють, маємо щонайменше підтверджених 1,5 десятка збивання їхньої гіперзвукової ракети Х-47М2 "Кинджал".

Пригадуємо лютий – березень 2023 року. Ми зламали безліч "списів" навколо так званої танкової коаліції. Тепер важкі танки й Challenger, й Abrams, й Leopard успішно працюють.

Щодо F-16 свого часу дуже яскраво пам'ятаю слова Джозефа Байдена. Він сказав дослівно таке: "Ми не перейдемо чорні риски. А чорні риски – передати авіацію Україні. Бо це третя світова війна". Але передали.

Байден
Байден таки може наважитися на дозвіл бити по Росії / Getty Images

Якщо йти за такою логікою та міркуваннями, то дозвіл завдавати ударів на глибину до 300 кілометрів може бути.

Яких саме ракет ми очікуємо для того, аби завдавати ударів по складах, по аеродромах?

Нічого нового ми не скажемо. Ми тисячу разів це питання розбирали. Велика Британія – ракета Storm Shadow, чи SCALP-EG з Франції. Німці – ракета Taurus. І, звісно, американці – ракета ATACMS на 300 кілометрів. Балістика, бо попередні – це крилаті ракети. Різниця у швидкості. Крилата ракета летить у межах 1000 кілометрів на годину, балістика – це 5 тисяч кілометрів на годину. Балістика завжди краща.

І, звісно, просто блискуча унікальна американська ракета повітряного базування AGM-158 JASSM, яка у базовій версії може завдавати ударів на 370 кілометрів. В американців їх на складах понад 5 тисяч одиниць. Це ті, які не на бойовому чергуванні. Це дуже і дуже багато. Є версія на 910 кілометрів. Тоді аеродром в Енгельсі можна перетворити на попіл, там бойова частина до пів тонни.

От і все, що нам потрібно. Звісно, ще дуже потрібна касетна балістика. Тому що касетними ракетами дуже зручно винищувати авіацію, яка стоїть на аеродромах. У союзників усе це є в достатній кількості. Сподіваємось, що дипломатичний візит нашого президента в цій частині буде успішним.

Адміністрація Байдена надіслала Конгресу довгоочікуваний звіт про стратегію щодо України. Про це повідомляє Reuters. Про що там йдеться – невідомо, адже це засекречена доповідь. Як ви гадаєте, про що може йтися у цій стратегії?

Цілком очікувана ця стратегія. Ми вже проговорили, що процес пошуку формули виходу з цієї фази війни почався ще у Швейцарії. Потім ціле літо була величезна кавалькада європейських дипломатів до Китаю. Зараз знову ж таки почав рефлексувати Олаф Шольц. Він же не просто так говорить те, що говорить. Каже, що може подзвонити Путіну у розумний момент. Люди такого калібру слова на вітер не кидають.

Формула буде знайдена. На мій погляд, ця стратегія якраз і є певною апробацією цієї формули. На два питання я не маю відповіді:

  • коли це станеться? Мій дуже обережний прогноз – на весну – літо наступного року ми можемо вийти на цю позицію. Наш президент каже, що навіть, можливо, до кінця цього року. Все може статися;
  • якою буде конфігурація? Треба час, щоб зрозуміти, як воно буде. Як проходити Донбас – розбирали не раз, не два і не три, якщо треба розібрати, то ще раз розберемо.

Щоб його пройти, якщо в них є стійкість оборони, то потрібні сотні тисяч тонн бомб. Підкреслюю – не одиниць, а тонн. Високоточні французькі бомби HAMMER дають нам в межах до 50 одиниць на місяць, не більше. Те саме стосується і GBU-39. Їх – максимум кілька десятків. Тоді як може йти мова, щоб його зламати? А якщо не зламуємо, то маємо розуміти, що нова лінія розмежування – цілком висока ймовірність.

І найголовніше – дуже важливо не викривити собі той процес, який називається "зрадонька-переможенька". Ми маємо по факту головну історичну перемогу – ми втримали державність. І в цьому історичному відтинку ми 100% її втримаємо.

Якщо з Донбасом ми можемо зрозуміти, то чи містить американська стратегія деокупацію Криму?

Це вже "притча во язицех" (у всіх на вустах, всім відомо – 24 Канал). Напевно, ту воду в ступі, яку ми товчемо навколо Криму, затовкли вже до оливкової оливи. Даруйте за таку тавтологію.

Крим взяти легше. Треба багато авіації; потопити Кримський міст. Але чи це є предметом розмови у цій стратегії? Треба дочекатися, коли вона буде засвідчена. Питання часу.

Зеленський хоче закінчити війну вже цієї осені. Він покладається на міжнародний тиск на Росію, пишуть іноземні ЗМІ, а операція на Курщині – це ключовий фактор успіху. Журналісти додають, що на такі дії Україну спонукає відсутність хороших перспектив на фронті та ризик скорочення допомоги з боку деяких союзників. Ймовірно, мовиться про Німеччину, яка начебто зменшує допомогу. Але тиск на Росію залежить і від інших гравців, як-от Індія та Китай, які поки начебто не виявили бажання використати свій вплив та змусити Росію вийти з України.

Я не думаю, що взагалі хтось на планеті Земля може змусити їх вийти у такому розумінні, як ми зараз на це дивимося – щоб вони відмовилися від окупованих територій. На мою думку, це зараз фантасмагорія.

Страшенно люблю історію. Микола I, їхній останній 14 імператор, має дослівний вираз: "Якщо десь коли-небудь піднявся російський триколор, він ніколи не опускається". І нічого в їхньому розумінні не зміниться, а особливо, що стосується України.

Китайці не поспішають тиснути на Росію, індуси теж. Але перші "ластівочки" того, що там триває серйозна експертна робота і переосмислення, що цю фазу війни треба завершувати, все-таки є. Індуси сказали, що до них поїде хтось на перемовини щодо України.

Вийдемо ширше за нашу екзистенційну війну – це також битва демократій та тираній. Візит Путіна в Монголію кінцево зруйнував міжнародну систему. Монголи, до речі, були приречені, вони не могли його арештувати. Але факт залишається фактом – усе вмерло остаточно, безповоротно, навіть зберігати обличчя вже неможливо.

Отже, питання п'ятої міжнародної системи – хто у ній буде керувати? Якщо брати всю планету Земля за одну політичну одиницю, всі країни складаємо докупи й бачимо, що це умовна одиниця, то 70% цієї одиниці – це автократії. Автократії б'ються за те, щоб світ мав такий вигляд, як вони хочуть.

Цікаво Різні війни за одним сценарієм: як Росія створила собі образ "миротворця" і чому в це повірили

Наш майданчик – це те бойовище, де й вирішуватиметься, якою ж буде ця п'ята міжнародна система, чи принаймні її первинні обриси. Підкреслю ще раз – процес почався, він фіналізується. Єдине, чого я не знаю коли та в який спосіб це все буде імплементовано.

Чи введуть великий міжнародний контингент? До речі, не новина, про це була розмова ще у 2016 році. Важливо, щоб в цьому контингенті не було проросійських сил. На Кіпрі стоїть повноцінний міжнародний контингент. У 1974 році турки утворили там турецьку республіку. Її ніхто не визнає, але конфлікт заморожений досі, миротворці стоять. Таких прикладів можна привести дуже багато.

Як буде – не знаю. Лише точно розумію, що цей стратегічний глобальний тренд вже окреслився. Питання у його фіналізації.

Сєргєй Лавров заявив, що Росії нібито не потрібні чужі території. Вони буцімто хотіли, щоб до людей, які є "невіддільною частиною російського світу, російської культури, російської мови" ставились "по-людськи” відповідно до міжнародного права". Про які міжнародні права та норми говорить Лавров, представник тієї країни, яка взагалі нічого не дотримується? Чому Лавров почав акцентувати, що їм не потрібні чужі території?

Напевно, у тій таємній стратегії є якийсь певний блок у частині, що стосується "обміну на обмін". Курщина не просто так організована, вона мала якусь стратегічну мету. Це ще раз підтверджує всю нашу попередню аналітику, що триває процес пошуку формули.

За оцінками американського Інституту вивчення війни, Путін вірить, що зможе повільно поглинути Україну, просто поступово просуваючись вперед. Він має намір виснажувати українські сили та робить ставку на припинення підтримки України з боку Заходу. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками? І чи справді Путін може планувати довгу війну?

Може планувати, але треба зрозуміти, що таке довга війна. Як Росії планувати операції на виснаження, як це було у часи Другої світової війни, де Сталін мав велетенські людські ресурси? Там був ще один момент – тоді Радянський Союз мав просто гігантську воєнно-технічну допомогу від США. Про ленд-ліз не говорив лише лінивий: 22 тисячі літаків, 12 тисяч бронетехніки, 127 тисяч тонн пороху і так далі.

З трьох мільйонів тонн авіаційного палива, яке було використане у Другій світовій війні, напряму один мільйон був наданий США. Усі добавки, які роблять бензин кращим, отримали також від США. Тут можна кілька лекцій прочитати.

То за допомогою чого, кого мають (планувати операції на виснаження – 24 Канал)? Ще якийсь час мають, вони збираються так воювати, як зараз воюють. На цю хвилину їхній велетенський склад, який був доволі великий, особливо щодо бронетехніки, скоротився на 50%, а може, і на 55%. Тобто запас міцності у них ще до 2,5 років.

Якщо вивести дихотомію битви Україна – Росія, у нас немає жодних шансів, але якщо вивести дихотомію Росія – цивілізований світ, а я це називаю майданчик "Рамштайн", а там 50 країн – це безпрецедентне явище. Антигітлерівська коаліція починалася 1 січня 1942 року з 26 країн. Масштаби неспівмірні. То як їм виграти у колективного Заходу?

Тепер у всіх дуже серйозні панічні настрої щодо пониження допомоги. Німці на 2022 рік, а це були найлютіші бої в найгіршій точці нашого забезпечення, виділили мільярд євро. Ми дуже тішилися, це мало вигляд, що це фантастично багато.

Окупанти
Росія має запас міцності ще на 2,5 роки / Getty Images

Так, дійсно, на цей – 8 мільярдів, а наступний – 4. Якщо йти за логікою "зрадоньки", то дійсно у два рази менше. Але якщо йти за нормальним оцінювальним мисленням, то це все одно у 4 рази більше, ніж було у найважчому 2022 році. А за цей час ми вже багато чого свого маємо у частині будівництва заводів. Тільки дуже важливо не вдаватися у деталізацію цього питання.

Росія активно будує військову логістику на тимчасово окупованих територіях, особливо на Запорізькому та Донецькому напрямках, про це говорить радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. Чи справді ви помічаєте, що росіяни розширюють будівництво своїх логістичних маршрутів? І як ми можемо цьому завадити?

Завадити тільки ударами далекобійними ракетами ATACMS, казав про це неодноразово вже. Я не зовсім поділяю думку, що коли вони, мовляв, там набудують невідомо чого, то нам знову "настане кінець", і вони щонайменше відрубають у нас кінцево Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Якби у них для цього був потенціал, вони б це зробили у перші місяці війни.

Знову історичні паралелі. Десь Курську операцію порівнюють з Курською битвою 1943 року – це некоректно. З боку німців на тому напрямку було сконцентровано до 700 тисяч війська, з боку Радянського Союзу – до 1,5 мільйона. Вдумаймося у цю цифру – до 1,5 мільйона на одному операційному напрямку бойовищ Другої світової війни.

Де їхні півтора мільйона, щоб зламати нас – значно меншу армію? Чи треба це проговорювати й тримати проблему у медійній тональності? Так. Але для мене буде показником, що в них щось по-справжньому змінилося, коли вони прорвуть якусь ділянку фронту на глибину до 15 – 20 кілометрів і шириною до 10 кілометрів. Тоді скажу, що дійсно вони щось наростили, чогось навчилися, дістали якусь додаткову техніку і їм це вдалося.

А зробити вони це можуть виключно за однієї обставини – за принципом "вставай, страна огромная", тобто оголосивши повноцінну мобілізацію, справжню. Чому вони бояться? Суджа показала, що попри те, що цей "глибинний народ" помирає на передовій, він не готовий до партизанського руху.

Якщо він не готовий до партизанського руху у дуже всеосяжних масштабах, то виникає питання, а чи якась з "веж" Кремля не скористається цією філософією "вставай, страна огромная" для дискредитації самого Путіна? Дуже складні ці перехресні стежки, які зараз зрозуміти вкрай важко.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський прокоментував, що нині дещо вдалося стабілізувати ситуацію на Покровському напрямку. Водночас на мапі DeepState ми бачимо, що окупанти активізувалися під Вугледаром. Там не все виглядає на нашу користь. Завдяки чому нам вдалося стабілізувати ситуацію на Покровському напрямку? І які основні тенденції ви могли б окреслити за останній час по лінії фронту?

Нічого не змінюється на лінії фронту і не зміниться до заходження мокрої погоди. У них стояло завдання адміністративні кордони Донеччини, вони й будуть його виконувати. На Покровському напрямку їх змогли зупинити, тепер вони пробують на іншій ділянці за класичним російським "авось". От і все, що є.

Треба протриматися ще приблизно до двох місяців, а далі знову перейдемо у зрозумілі для нас артилерійські дуелі. Тепер вже є філософія зміни бою, застосування засобів вогневого ураження – це дрони. Тому вкотре звертаюся до всіх українців: панство, крім нас, ніхто не виграє й донатити на дрони – це той шлях, де ми можемо діяти без того, що ми називаємо державою.

Також Сирський говорить, що кількісну перевагу росіян українські військові компенсують технологічною перевагою. Зокрема, силами безпілотних військ. А наскільки безпілотники можуть замінити людський ресурс?

Ніколи не замінюють, будемо чесними та відвертими. Просто покращують знищення. Є якісне застосування багатьох видів зброї. Дійсно безпілотники зараз мають дещо випереджальний успіх у частині застосування. Вони відносно дешеві, ними відносно легко керувати. Потрібен час, щоб підготувати розрахунок до тої ж гаубиці М777 чи Panzerhaubitze 2000. Це серйозні, складні системи озброєнь. Безпілотник можна освоїти якщо не за кілька годин, то за кілька днів точно.

Ще раз закцентую, що тільки узгоджена робота всіх родів військ дозволяє виконувати завдання. І нагадаю фундаментальне правило війни, дуже мало в історії винятків, які це правило заперечують, – територія вважається захопленою чи звільненою, коли на неї ступила нога піхотинця.